Рішення № 24929265, 20.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.12 Справа№ 5015/714/12

За позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство -14", м. Львів,до відповідача 1:товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж", м. Львів,до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління -14", м. Львів,до відповідача 3:приватного акціонерного товариства "Ірокс", м. Львів,про: визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та визнання права власності.Головуючий суддя Т. Рим Суддя С. Кітаєва Суддя Т. ФартушокЗа участю представників:позивача:ОСОБА_1 -дов. від 24.05.2012 р.,відповідача 1:не з'явився,відповідача 2:ОСОБА_2 -дов. від 18.06.2012 р. №45,відповідача 3:ОСОБА_3 -керівник,присутній:державний реєстратор Львівської міської ради, - Білецький Б.Ф.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство -14" до товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та визнання права власності. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду, у складі суду відбулися зміни.

Позов обґрунтовано тим, що 06 вересня 2005 року загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" було прийнято рішення (оформлене протоколом №5 від 09.06.2005 року) про передачу нерухомого майна до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління -14". На думку позивача, зазначене рішення підлягає скасуванню, а право власності на об'єкти нерухомості -визнанню, з огляду на такі доводи:

1) на час прийняття цього рішення спірне майно належало на праві власності закритому акціонерному товариству "Ірокс", що встановлено рішенням Перемишлянського районного суду від 12 серпня 2005 року, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року, а тому розпорядження ним іншою особою є незаконним;

2) зазначене рішення порушує права позивача, оскільки закрите акціонерне товариство "Ірокс" набуло права власності на спірне майно незаконно, внаслідок підроблення договору від 07.07.1998 року, за яким позивач визнав заборгованість перед закритим акціонерним товариством "Ірокс" та в рахунок її погашення передав спірне нерухоме майно останньому. Таким чином, стверджує позивач, прийняте рішення загальних зборів порушує його право власності;

3) укладений договір від 07.07.1998 року є нікчемним, оскільки є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідач 1 повністю заперечив проти вимог позову з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву від 02.04.2012 року №12 (том 1, а.с. 100-102). Ствердив, зокрема, що

1) позивач не вправі пред'являти позов про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж", оскільки не є та ніколи не був учасником останнього;

2) на момент прийняття рішення загальними зборами -06.09.2005 року, власником спірних приміщень було товариство з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" на підставі Договору від 29.12.2003 року, укладеного з закритим акціонерним товариством "Ірокс";

3) загальними зборами учасників товариства не приймалося рішення про передачу спірного майна до статутного фонду новоствореного товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління -14";

4) на цей час власником майна є товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління -14" на підставі рішення господарського суду Львівської області від 15.02.2007 року, яке на цей час є чинним та не скасованим, що свідчить про відсутність порушення прав позивача.

Відповідач 2 повністю заперечив проти позову з таких підстав:

1) підприємство не має стосунку до прийняття загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" рішення від 06.09.2005 року;

2) підприємство правомірно набуло у власність об'єкти нерухомості за адресою: вулиця Хуторівка, будинок 23, місто Львів, про що свідчить рішення господарського суду Львівської області від 15.02.2007 року №1/1273-13/425.

Відповідач 3 повністю заперечив проти позову з таких підстав:

1) вважає себе неналежним відповідачем у цій справі, оскільки позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів його не стосується, а позовна вимога про визнання права власності також з огляду на те, що не є на цей час власником спірного майна;

2) договір від 07.07.1998 року був предметом судового розгляду у справі №1/231-6/74 (1/82-2/11). Рішенням господарського суду Львівської області від 24.07.2007 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2008 року, в задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство -14" до закритого акціонерного товариства "Ірокс" про визнання недійсним договору від 07.07.1998 року відмовлено повністю;

3) рішенням господарського суду Львівської області від 15.03.2011 року №4/36-28/10 з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство -14" стягнуто на користь закритого акціонерного товариства "Ірокс" 304 994,45 грн. заборгованості з орендної плати на підставі укладеного 09.07.1998 року додатку до договору від 07.07.1998 р., за яким позивач був управі користуватися спірним майном на засадах оренди;

4) рішенням господарського суду Львівської області від 02.02.2012 року №5015/7000/11 з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство -14" стягнуто на користь закритого акціонерного товариства "Ірокс" 104 969,48 грн. неустойки, нарахованої за період з 01.08.2005 року по 31.01.2006 р. на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (неустойка у випадку несвоєчасного повернення об'єкта оренда після спливу строку дії договору оренди).

В судове засідання 20.06.2012 року позивачем подано клопотання про витребування з архіву господарського суду справи №1/229-18/124 для огляду в судовому засіданні та долучення копій документів, які містяться в цій справі, а також про витребування у відповідача 1 та відповідача 3 договору від 29.12.2003 року.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача 2 та відповідача 3 заперечили проти задоволення поданих клопотань з мотивів їх необґрунтованості.

Зазначені клопотання позивача про витребування доказів колегією суддів відхилені з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Подані позивачем клопотання переліченим вище вимогам не відповідають. Так, у клопотанні про витребування матеріалів справи з архіву суду позивач не зазначив, а в судовому засіданні не пояснив, що перешкоджало йому ознайомитися з матеріалами цієї справи в архіві господарського суду та призвело до неможливості самостійно подати докази, а також які конкретно докази містяться в матеріалах витребовуваної справи та яке вони мають значення для правильного вирішення цієї справи. Що стосується клопотання про витребування тексту договору від 29.12.2003 року, то позивач не зазначив та не зміг пояснити обставини, які може підтвердити цей доказ, а також що перешкоджало йому самостійно отримати цей доказ, адже про цей договір згадано в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року №4/1273-13/425, який переглядав рішення місцевого суду за апеляційною скаргою саме позивача. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач як учасник зазначеного провадження вправі був ознайомитися з матеріалами зазначеної судової справи та зробити відповідні копії, які його цікавили.

В судове засідання 20.06.2012 року з'явився державний реєстратор Львівської міської ради, який представив витребувану судом за клопотанням позивача реєстраційну справу. Однак представник позивача не зміг пояснити, які документи необхідно оглянути та які обставини вони можуть підтвердити. З огляду на це матеріали реєстраційної справи було оглянуто судом та повернуто державному реєстратору.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство -14" зареєстровано 12.01.1994 року, про що свідчить довідка АА №500838 з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України (ЄДРПОУ).

Рішенням господарського суду Львівської області №1/231-6/74 (1/82-2/11) від 24.07.2007 року (том 1, а.с. 124-127) відмовлено в задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство -14" до закритого акціонерного товариства "Ірокс", третя особа без самостійних вимог на стороні позивача -товариство з обмеженою відповідальністю "СТО-Тех", про визнання недійсним договору від 07.07.1998 року. Позовні вимоги було мотивовано тим, що спірний договір укладено всупереч цілям товариства. Додатково, третя особа підтримувала позов з підстав, що на момент укладення договору активи товариства перебували в податковій заставі. Рішення місцевого господарського суду від 24.07.2007 року №1/231-6/74 (1/82-2/11) було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2008 року (том 1, а.с. 128-134) та постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2008 року (том 1, а.с. 135-138).

Зазначеним рішенням суду встановлено такі обставини:

- 07.07.1998 року між закритим акціонерним товариством "Будівельне підприємство - 14" та закритим акціонерним товариством "Ірокс" укладено договір про передачу у власність відповідача нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 23, та підписано акт приймання-передачі вказаного майна;

- 08.07.1998 року радою акціонерного товариства "Будівельне підприємство -14" затверджено вказану угоду та акт приймання-передачі;

- в результаті вказаної угоди позивач передав у власність відповідачу в рахунок погашення боргу у розмірі 72 543,00 грн. наступне нерухоме майно: побутові приміщення площею 232,2 м2; їдальня площею 389,7 м2; склад площею 18 м2; столярна майстерня площею 58,5 м2; майстерня площею 619,7 м2; арматурний цех площею 280,8 м2; майстерня К-І площею 127,7 м2; склад Д-І площею 149,1 м2; склад Н-І площею 194,8 м2; склад Л-І площею 37,3 м2; гараж В-І площею 285,6 м2; гараж Б-І площею 277,5 м2; гараж Г-І площею 140 м2; адміністративний корпус площею 616,6 м2, загальною балансовою вартістю 66 407,23 грн. станом на дату укладення договору, які знаходяться у місті Львові на вул. Хуторівка, 23.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15 березня 2011 року №4/36-28/10 (том 2, а.с. 46-51) задоволено позов закритого акціонерного товариства "Ірокс" до закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство -14" про стягнення 304 994,45 грн. заборгованості з орендної плати на підставі договору від 09 липня 1998 року. Зазначеним рішенням установлено таке:

- 07.07.1998 року між закритим акціонерним товариством "Ірокс" та закритим акціонерним товариством "Будівельне підприємство-14" було укладено договір, відповідно до умов якого для погашення заборгованості закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство -14" перед закритим акціонерним товариством "Ірокс", яка станом на 07.07.1998 року становить 72 543,00 грн., закрите акціонерне товариство "Будівельне підприємство -14" передає у власність закритого акціонерного товариства "Ірокс" своє нерухоме майно, а саме: побутові приміщення за ціною 2 823,53 грн; їдальню за ціною 6 800,12 грн; склад за ціною 2 564,22 грн.; столярну майстерню за ціною 14 197,49 грн; майстерню за ціною 2 760,56 грн; арматурний цех за ціною 5 026,96 грн.; майстерню К-І за ціною 9 070,25 грн.; склад Д-І за ціною 668,54 грн.; склад Н-І за ціною 1 281, 55 грн.; склад Л-І за ціною 1 511,79 грн.; гаражі В-І за ціною 2 263,55 грн; гаражі Б-І за ціною 1 349,96 грн; гаражі Г-І за ціною 5 878,96 грн.; адміністративний корпус за ціною 10 209,75 грн., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 23;

- до вказаного договору сторонами складено і підписано акт прийому-передачі, за яким згідно з договором від 07.07.1998 р. закрите акціонерне товариство "Будівельне підприємство-14" передало, а закрите акціонерне товариство "Ірокс" прийняло у власність вказані об'єкти нерухомості;

- 09.07.1998 року між закритим акціонерним товариством "Ірокс" та закритим акціонерним товариством "Будівельне підприємство -14" укладено договір, який є доповненням до договору від 07.07.1998 р. та згідно з яким сторони домовились, що закрите акціонерне товариство "Будівельне підприємство -14" має право протягом 5 років з дня підписання цього договору, користуватись майном, зазначеним в договорі між сторонами від 07.07.1998 року. Розмір орендної плати за користування майном становить 10% вартості орендованого майна. Орендна плата сплачується закритим акціонерним товариством "Будівельне підприємство -14" закритому акціонерному товариству "Ірокс" щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, враховуючи індекс інфляції. В разі несвоєчасної сплати орендної плати, закрите акціонерне товариство "Будівельне підприємство -14" сплачує закритому акціонерному товариству "Ірокс" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент проведення розрахунків за кожен день прострочки;

- до вказаного договору сторонами складено і підписано акт прийому-передачі від 09.07.1998 року, за яким згідно з договором від 09.07.1998 року закрите акціонерне товариство "Ірокс" передає, а закрите акціонерне товариство "Будівельне підприємство -14" приймає наступні основні засоби: побутові приміщення (балансова вартість) за ціною 2 823,53 грн; їдальню за ціною 8 030,12 грн; склад за ціною 2 554,22 грн.; столярну майстерню за ціною 16737,52 грн; майстерню за ціною 2 760,56 грн; арматурний цех за ціною 5 026,96 грн.; майстерню К-І за ціною 9 070,25 грн.; склад Д-І за ціною 668,54 грн.; склад Н-І за ціною 1 281, 55 грн.; склад Л-І за ціною 1 511,79 грн.; гаражі В-І за ціною 2 263,55 грн; гаражі Б-І за ціною 1 349,96 грн; гаражі Г-І за ціною 6 938,96 грн; адміністративний корпус за ціною 11 525,49 грн. Загальна вартість переданого майна складає 72 543,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2011 року №4/36-28/10 (том 2, а.с. 52-55) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство -14" задоволено частково, рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення 158 052,94 грн., в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову, в решті рішення залишено без змін.

Додатково постановою суду апеляційної інстанції встановлено:

- 14 липня 2005 року між закритим акціонерним товариством "Будівельне підприємство -14" та закритим акціонерним товариством "Ірокс" було укладено договір, в пункті 1 якого сторони погодили, що заборгованість боржника перед кредитором з орендної плати з урахуванням індексу інфляції згідно з договором від 09.07.1998 року становить 615 839,29 грн. та 643,94 грн. пені. Боржник зобов'язався до 01.08.2005 року повернути кредитору орендоване майна згідно договору від 09.07.1998 року;

- як убачається зі змісту договору від 14.07.2005 року, боржник відмовився від договору і зобов'язався повернути орендоване майно кредитору до 01.08.2005 року, з чим погодився відповідач -закрите акціонерне товариство "Ірокс".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про припинення дії договору від 09.07.1998 року з 01.08.2005 року, а тому здійснив перерахунок орендної плати та встановив, що до стягнення підлягає 146 941,53 грн. заборгованості за період з 09.01.2004 року по 01.08.2005 року. При цьому суд дійшов висновку про необґрунтованість твердження товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство - 14" про нікчемність договору від 07.07.1998 року з підстав перебування майна у податковій заставі. Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2011 року №4/36-28/10 зазначену вище постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Позивачем представлено Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №4904161 від 30.09.2004 року, з якого вбачається, що за орендним підприємством "Будівельне управління -14" зареєстровано право власності на будівлі, які знаходяться по вулиці Хуторівка, будинок 23, місто Львів, а саме: адміністративний корпус А-2 площею 616,6 м2; гаражі Б-1 площею 285,6 м2; гаражі В-1 площею 140,0 м2; гаражі Г-1 площею 277,5 м2; склад Д-1 площею 37,3 м2; столярний цех Е-1 площею 485,4 м2; побутові приміщення Є-1 площею 232,2 м2; склад Ж-2 площею 191,8 м2; арматурний цех З-1 площею 280,8 м2; майстерня І-1 площею 127,7 м2; склад И-1 площею 148,0 м2; майстерня К-1 площею 619,7 м2; склад Л-1 площею 149,1 м2; їдальня М-1 площею 379,2 м2.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18 лютого 2004 року №1/229-18/124 задоволено позов закритого акціонерного товариства "Ірокс", Відділ приватизації державного житлового фонду Галицького району міста Львова зобов'язано здійснити державну реєстрацію права власності нерухомого майна закритого акціонерного товариства "Ірокс" згідно з переліком в договорі від 07 липня 1998 року за адресою: вул. Хуторівка, м. Львів. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року №1/229-18/124 зазначене вище рішення господарського суду скасовано, постановлено нове рішення, яким визнано право власності за закритим акціонерним товариством "Ірокс" на об'єкти нерухомого майна та зобов'язано відповідача -відділ приватизації державного житлового фонду Галицького району міста Львова, видати позивачу свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно. Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2006 року №1/229-18/124 зазначені вище судові рішення місцевого та апеляційного судів скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 серпня 2005 року за закритим акціонерним товариством "Ірокс" визнано право власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Хуторівка, 23: побутові приміщення площею 232,2 м2; їдальня площею 389,7 м2; склад площею 148,0 м2; столярня майстерня площею 467,9 м2; майстерня площею 623,5 м2; арматурний цех площею 280,8 м2; майстерня площею 127,7 м2; склад площею 149,1 м2; склад площею 194,2 м2; склад площею 37,3 м2; склад площею 285,6 м2; склад площею 279,4 м2; гараж площею 140,0 м2; адміністративний корпус. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2006 року апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство -14" задоволено, зазначене вище рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 12 серпня 2005 року скасовано, а справу скеровано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.08.2006 року №1/787-15/254 за товариством з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" визнано право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 23, а саме: будівлю майстерні літ. І-1 загальною площею 127,7 м2; будівлю майстерні літ. К-1 загальною площею 619,7 м2; будівлю адміністративного корпусу літ. А-2 загальною площею 616,6 м2; будівлю гаражів віл. В-1 загальною плоещю 140 м2; будівлю гаражів літ. Б-1 загальною площею 285,6 м2; будівлю гаражів літ. Г-1 загальною площею 277,5 м2; будівлю складу літ. Д-1 загальною площею 37,3 м2; будівлю складу літ. Л-1 загальною площею 149,1 м2; будівлю складу літ. Е-1 загальною площею 485,4 м2; будівлю складу літ. Ж-2 загальною площею 191,8 м2; будівлю столярного цеху літ. Е-1 загальною площею 485,4 м2; будівлю побутових приміщень літ. Є-1 загальною площею 232,2 м2; будівлю арматурного цеху літ. З-1 загальною площею 280,8 м2; будівлю їдальні літ. М-1 загальною площею 379,2 м2. Крім того, закрите акціонерне товариство "Ірокс" зобов'язано усунути перешкоди в користуванні товариством з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" (м.Львів, вул.Буйка,7, ЄДРПОУ 31291285) нерухомим майном, розташованим за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 23, шляхом вивезення транспортних засобів. Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2007 року №1/787-15/254 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СТО-тех" задоволено, зазначене вище рішення місцевого господарського суду скасовано, а справу передано на новий розгляд.

06 вересня 2005 року загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" прийнято рішення (протокол №5) про вступ у товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління -14" та внесення у його статутний фонд спірного нерухомого майна.

Приватним акціонерним товариством "Ірокс" представлено суду свідоцтва про право власності на об'єкти спірного нерухомого майна (том 2, а.с. 67-79): №С-01433 на майстерню І-1 площею 127,7 м2; №С-01434 на адміністративний корпус А-2 площею 616,6 м2; №С-01435 на гаражі В-1 площею 140,0 м2; №С-01436 на гаражі Г-1 площею 277,5 м2; №С-01437 на гаражі Б-1 площею 285,6 м2; №С-01438 на склад Д-1 площею 37,3 м2; №С-01440 на побутові приміщення Є-1 площею 232,2 м2; №С-01441 на склад Ж-2 площею 191,8 м2; №С-01442 на арматурний цех З-1 площею 280,8 м2; №С-01444 на склад И-1 площею 148,0 м2; №С-01445 на майстерню К-1 площею 619,7 м2; №С-01446 на склад Л-1 площею 149,1 м2; №С-01447 на їдальню М-1 площею 379,2 м2.

Зазначені свідоцтва про право власності видано Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження від 02.08.2006 року №895.

09 липня 2008 року прокурором Залізничного району міста Львова порушено кримінальну справу №180-0105 за фактом вчинення замаху на заволодіння майном закритого акціонерного товариства "Будівельне управління -14" на суму 66 407,23 грн. шляхом складання підроблених документів та зловживання своїм службовим становищем, про що прийнято відповідну постанову (том 2, а.с. 2).

З Висновку №3189 від 02 вересня 2011 (том 2, а.с. 3) року судово-технічної експертизи документів за матеріалами кримінальної справи убачається таке. Проведенням порівняльних досліджень загальних ознак відтисків круглої печатки закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство -14", які відобразилися в її вільних зразках відтисків, і загальних ознак друкуючої форми, які відобразилися у зображенні відтиску печатки від імені закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство -14" в копії акта прийому-передачі від 07.07.1998 р., встановлено, що вони збігаються між собою за змістом текстів, але відрізняються за загальними розмірами, маркою використаних шрифтів та взаємним розташуванням текстів.

Як убачається з описової частини дослідження судового експерта, вільними зразками відтисків круглої печатки закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство - 14" є оригінал посвідчення про відрядження ОСОБА_5 від 14.01.2005 року, оригінал посвідчення про відрядження ОСОБА_6 від 12.01.2005 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.02.2012 року №5015/7000/11 (том 2, а.с. 60-62) повністю задоволено позов приватного акціонерного товариства "Ірокс" та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство -14" на його користь 104 969,48 грн. неустойки, нарахованої за період з 01.08.2005 року по 31.01.2006 р. на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (неустойка у випадку несвоєчасного повернення об'єкта оренда після спливу строку дії договору оренди). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року №5015/7000/11 (том 2, а.с. 63-66) зазначене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Як убачається з тексту постанови, в апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство -14" посилається на порушення місцевим судом норм матеріального права, а саме статей 258, 261, 267 Цивільного кодексу України. Апелянт вважав, що позовна давність за вимогами про стягнення неустойки сплила.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28 травня 2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство -14" на рішення господарського суду Львівської області від 02.02.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 р. у справі №5015/7000/11 та додані до неї документи повернуто.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.02.2007 року №1/1273-13/425 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління -14", за ним визнано право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Хуторівка, будинок 23, а саме: побутові примщення С-1, їдальня М-1, склад Ж-1, майстерня I-1, арматурний цех З-1, майстерня К-1, склад Д-1, склад И-1, склад Л-1, гаражі В-1, гаражі Б-1, гаражі Г-1, адміністративний корпус А-2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" вул. Буйка, 7, м. Львів зобов'язано не чинити перешкод товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління -14" у користуванні нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 23, а саме: побутові примщення С-1, їдальня М-1, склад Ж-1, майстерня I-1, арматурний цех З-1, майстерня К-1, склад Д-1, склад И-1, склад Л-1, гаражі В-1, гаражі Б-1, гаражі Г-1, адміністративний корпус А-2. Щодо визнання права власності за столярною майстернею Е-1, що знаходиться по вул. Хуторівка, 23 у м. Львові і нечинення перешкод в її користуванні провадження у справі припинено.

Право власності на зазначені об'єкти нерухомості зареєстровано в обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про що 26.03.2007 року видано витяги №14019391 (адміністративний корпус А-2 площею 616,6 м2), №14019463 (гаражі Г-1 площею 277,5 м2), №14008803 (гаражі Б-1 площею 285,6 м2), №14008749 (гаражі В-1 площею 140,0 м2), №14009221 (склад Л-1 площею 149,1 м2), №14009502 (склад И-1 площею 148,0 м2), №14008632 (склад Д-1 площею 37,3 м2), №14009063 (майстерня К-1 площею 619,7 м2), №14009333 (арматурний цех З-1 площею 280,8 м2), №14007950 (майстерня І-1 площею 127,7 м2), №14009144 (склад Ж-2 площею 191,8 м2), №14008906 (їдальня М-1 площею 379,2 м2), №14008080 (побутові приміщення Є-1 площею 232,2 м2). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року №4/1273-13/425 зазначене рішення місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство -14" -без задоволення.

Постановою господарського суду Львівської області від 12.02.2008 року №12/310А відмовлено в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова до закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство -14" та закритого акціонерного товариства "Ірокс" про визнання недійсним договору від 07.07.1998 року. Позов було обґрунтовано тим, що угода була укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, оскільки відчужено майно, яке знаходилося в податковій заставі. З тексту постанови вбачається, що представники закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство -14" не заперечили висновку, що спірне майно знаходилося в податковій заставі, однак не погодилися з висновком податкового органу про вчинення цього правочину з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2008 року зазначену вище постанову господарського суду Львівської області скасовано, прийнято постанову про задоволення адміністративного позову. Додатковою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 року у цій же справі визнано недійсним договір від 07.07.1998 р., укладений між ЗАТ "Будівельне підприємство -14" та ЗАТ "Ірокс", застосовано юридичні наслідки, передбачені ст. 49 ЦК УРСР, а саме все одержане ЗАТ "Ірокс" по договору від 07.07.1998 року стягнуто в дохід державного бюджету. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 року у цій же справі касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Ірокс" задоволено частково, постанову господарського суду Львівської області від 12 лютого 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2008 року, додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року скасовано та направлено справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

При цьому цивільним законодавством України встановлено спеціальні способи захисту права власності. Так, право неволодіючого власника на захист свого права власності може реалізовуватися шляхом подання віндикаційного позову (витребування майна з чужого незаконного володіння), а право володіючого власника -шляхом подання негаторного позову (усунення перешкод в користуванні майном). Натомість поданий позивачем позов не є віндикаційним чи негаторним.

При розгляді справи судом позивачем чітко не зазначено обставин, якими він керується при формуванні своїх вимог, його твердження є взаємосуперечливі. Так, з однієї сторони позивач стверджує, що укладений 07.07.1998 року договір є нікчемним в силу статті 228 Цивільного кодексу України та статті 48 Цивільного кодексу УРСР як такий, що порушує публічний порядок. З іншої сторони позивач стверджує, що зазначений договір не укладався, оскільки був підробленим і про це свідчить висновок експерта. Проте факт підробки договору означає його неукладеність, а тому і відсутність підстав для визнання його недійсним чи для висновку про його нікчемність. Зазначених суперечностей позивачем не усунуто ні письмово, ні усно в ході судового засідання 20.06.2012 року.

Що стосується твердження позивача про підроблення договору, а тому його неукладеність, то суд в цій частині керується нормами статті 35 Господарського кодексу України про преюдиційність судових рішень, які набрали законної сили, між тими ж сторонами. Так, рішеннями господарського суду Львівської області №1/231-6/74 (1/82-2/11) від 24.07.2007 року, господарського суду Львівської області від 15 березня 2011 року №4/36-28/10, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2011 року №4/36-28/10 встановлено факт укладення договору від 07.07.1998 року та передачі майна закритим акціонерним товариством "Будівельне підприємство -14" закритому акціонерному товариству "Ірокс", а тому повторного доведення ця обставина не потребує.

Посилання позивача на висновок судового експерта не спростовує наведеного вище висновку про укладеність договору від 07.07.1998 року. Водночас можливий вирок суду за результатами розслідування кримінальної справи, міг би слугувати за певних обставин підставою для перегляду наведених вище рішень за нововиявленими обставинами.

Окрім зазначеного, суд звертає увагу на те, що рішенням господарського суду Львівської області від 15 березня 2011 року №4/36-28/10, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2011 року №4/36-28/10, рішенням господарського суду Львівської області від 02.02.2012 року №5015/7000/11 стягнуто заборгованість з позивача на користь відповідача 3, яка становить орендну плату на підставі договору від 09.07.1998 року, та неустойку, нараховану після спливу строку дії цього договору. При цьому в ході розгляду справи №5015/7000/11 в апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство -14" посилається на порушення місцевим судом норм матеріального права, а саме статей 258, 261, 267 Цивільного кодексу України. Апелянт вважав, що позовна давність за вимогами про стягнення неустойки сплила. Таким чином, апелянт не спростовував існування договірних орендних відносин із відповідачем 3, а посилався на сплив позовної давності.

Отже, твердження позивача про неукладеність договору від 07.07.1998 року, спростовується його подальшими діями, які полягали в отриманні спірного майна у своє користування від нового власника -закритого акціонерного товариства "Ірокс".

Що стосується тверджень про нікчемність договору від 07.07.1998 року, то суд при прийнятті рішення керувався наступним.

Приватним акціонерним товариством "Ірокс" представлено суду свідоцтва про право власності на спірні об'єкти нерухомості, які були видані Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження від 02.08.2006 року №895. Доказів оскарження і скасування зазначених розпоряджень матеріали справи не містять. Факт набуття у власність спірного нерухомого майна товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізованим будівельним управлінням -14" підтверджено рішенням господарського суду Львівської області від 15.02.2007 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року у справі №4/1273-13/425, які набрали законної сили.

Окрім наведеного, необхідно звернути увагу на таке. Суд погоджується з позицією позивача в частині того, що нікчемний правочин непотрібно визнавати недійсним. Таким він є в силу закону. Водночас аналіз статті 228 Цивільного кодексу України та статті 49 Цивільного кодексу УРСР дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою нікчемності такої угоди є завідомість, тобто умисел сторін. Натомість матеріали справи не містять доказів того, що сторони при укладенні договору від 07.07.1998 року мали намір завдати шкоди інтересам держави та суспільства.

При прийнятті рішення в цій частині суд враховував у сукупності те, що порушення нормативно-правових актів про порядок оподаткування доходів підприємств автоматично не призводить до нікчемності правочинів. По-друге, рішення адміністративних судів за позовом податкового органу не встановили факту нікчемності договору від 07.07.1998 року, натомість рішеннями господарських судів встановлено факт його укладення, що не потребує додаткового доведення на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України. По-третє, доводи позивача про нікчемність договору від 07.07.1998 року з цих же підстав уже були предметом аналізу судами у справі №4/36-28/10. За результатами такого аналізу суди дійшли висновку про безпідставність таких тверджень. По-четверте, суд враховує те, що в ході розгляду адміністративної справи №12/310А позивач не заперечив висновку, що спірне майно знаходилося в податковій заставі, однак не погодився з висновком податкового органу про вчинення цього правочину з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

За таких обставин твердження позивача про порушення відповідачами його прав не підтверджено матеріалами справи, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Судові витрати в силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 25.06.2012 року.

Суддя Т. Рим

Суддя С. Кітаєва

Суддя Т. Фартушок

Суддя Рим Т.Я.