Рішення № 24928569, 13.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/5428-2012 13.06.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 805,40 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 0112-96 від 03.01.12 р.

від відповідача: ОСОБА_2 -дов. № б/н від 17.05.12 р.

ОСОБА_3 -дов. № б/н від 03.01.12 р.

ОСОБА_4 -дов. № 0112-11 від 03.01.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Українська страхова група»(позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідач) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 805,40 грн.

Ухвалою суду від 26.04.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/5428-2012 та призначено її розгляд на 28.05.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

14.05.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла інформація на запит суду; від відповідача письмові пояснення та відзив на позовну заяву, які було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.12 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні, які було додано до позовної заяви та надав додаткові документи у справі, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.05.12 р. проти позову заперечив.

Суд оголосив у судовому засіданні 28.05.12 р. перерву до 06.06.12 р. о 14:45 год.

У судовому засіданні 06.06.12 р. представник позивача надав суду документи у справі, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду та залучено до матеріалів справи; позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.06.12 р. повторно проти позову заперечив.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні 06.06.12 р. до 13.06.12 р. о 15:30 год. для дослідження доказів у справі та для витребування у позивача доказів.

У судовому засіданні 13.06.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.12 р. проти позову заперечив.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.10 р. по вул. Новопирогівська в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Тата», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, що належить ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», та транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6

ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом «Тата», державний номер НОМЕР_1, перед початком руху при русі заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка, видана ВДАІ з обслуговування Голосіївського району м. Києва № 5367 від 22.12.10 р., та постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 29.12.10 року в адміністративній справі № 3-14204/10, відповідно до якої ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.12.10 року в адміністративній справі № 3-14204/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_5 визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова група»(страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник), ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», який перейменовано на ПАТ «ВіЕйБі Банк» (вигодонабувач), було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0102-3592 від 05.11.10 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме -автомобілем марки «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, замовив у ТОВ «Асистантська компанія «Українська служба допомоги»проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

04.01.11 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2.

13.01.11 р. було надано звіт № 9801, складений експертом-оцінювачем ОСОБА_7 (вища освіта, кваліфікація експерта-оцінювача дорожніх транспортних засобів, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_3 від 04.10.08 р., свідоцтво ФДМУ про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № НОМЕР_4 від 24.10.08 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, становить 14 942,22 грн.

На підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 13.12.10 р. Публічним акціонерним товариством «Українська страхова група»було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № ДККА-3829 від 08.02.11 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 13 805,40 грн. При цьому було визначено, що першу частину платежу в розмірі 3 196,87 грн. зарахувати в рахунок несплаченої частини страхового платежу, а другу частину страхового відшкодування в розмірі 10 608,53 грн. перерахувати на рахунок вигодонабувача ПАТ «ВіЕйБі Банк»

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0102-3592 від 05.11.10 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжними дорученнями № 1235 від 10.02.2011 р. 10 608,53 грн. страхового відшкодування ОСОБА_6 на рахунок вигодонабувача ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Враховуючи те, що постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.12.2010 року в адміністративній справі № 3-14204/10 ОСОБА_5, який керував автомобілем «Тата», державний номер НОМЕР_1, визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2.

З огляду на те, що Публічним акціонерним товариством «Українська страхова група»на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0102-3592 від 05.11.10 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10.12.10 р. на вул. Новопирогівська в м. Київ, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_6 -власнику автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Тата», державний номер НОМЕР_1, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова група»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 805,40 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Тата», державний номер НОМЕР_1, зокрема до відповідача у даній справі -Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими -прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1885341 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) -50 000,00 грн. та франшиза -510,00 грн.

Відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем до позовної заяви додано договір добровільного страхування № 28-0102-3592 від 05.11.10 р. не в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача відсутня можливість дослідити умови страхування за цим договором, перевірити на відповідність їм дій та документів позивача, а також послатись на цей договір з метою правового обґрунтування своєї позиції. Крім того, відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що позивач виплатив страхове відшкодування без погодження з вигодонабувачем, жодних запитів позивача до ПАТ «ВіЕйБі Банк»(вигодонабувач) та відповідних заяв від нього про виплату страхового відшкодування у матеріалах справи немає.

Господарським судом не приймаються доводи відповідача, оскільки в матеріалах справи містяться копії розпорядження ПАТ «СК «Українська страхова група»про виплату страхового відшкодування від 10.02.12 р., договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0102-3592 від 05.11.10 р. та листа ПАТ «ВіЕйБі Банк»(вих. № 16/1099 від 04.02.11 р.) щодо виплати страхового відшкодування.

14.05.12 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на запит, згідно з яким в ЦБД на даний час є інформація про договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «Тата», державний номер НОМЕР_1, зазначена в судовому запиті. Страхувальником за даним договором є ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», тип договору -1.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обгрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»щодо стягнення 13 295,40 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася .12.10 р. по вул. Новопирогівська в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Тата», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, що належить ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», та транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в частині стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 116, 1187, 1188, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова група»(вул. Івана Федорова, 32 А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524) 13 295 (тринадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 40 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) грн. 04 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 15.06.12 р.

Суддя Гавриловська І.О.