Рішення № 24928561, 13.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/5211-2012 13.06.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»

До Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 10 023,12 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 4 від 01.01.12 р.

від відповідача: ОСОБА_2 -дов. № 310-1-4/38 від 23.12.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (відповідач) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 10 023,12 грн.

Ухвалою суду від 20.04.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/5211-2012 та призначено її розгляд на 21.05.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи, ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

14.05.12 р. через службу діловодства господарського суду надійшла відповідь МТСБУ на запит суду, яку було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.12 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні, які було додано до позовної заяви; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.12 р. надав суду письмовий відзив на позов, який було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив у судовому засіданні 21.05.12 р. перерву до 13.06.12 р. о 11:00 год. для повторного витребування у позивача належним чином засвідченої читабельної копії постанови Святошинського районного суду м. Києва від 03.08.11 р. у справі № 3-6515/2011 р., якою встановлено вину ОСОБА_3 у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні 13.06.12 р. представник позивача надав суду витребувані документи, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.12 р. повторно заперечив проти позову, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.11 р. на 20 км Житомирського шосе сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, «Misubishi», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, «Mazda», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, «ВАЗ», державний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_6, «Peugeot», державний номер НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_7 та «Mersedes Benz», державний номер НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_8

ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Misubishi», державний номер НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля, що рухався попереду, внаслідок чого здійснив зіткнення з декількома автомобілями, в тому числі автомобілем «Peugeot», державний номер НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_7, чим порушив п. п. 12.1, 13.4 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка, видана ВДАІ Святошинського району м. Києва № 167 п. від 01.08.11 р., та постанова Святошинського районного суду м. Києва від 03.08.11 року в адміністративній справі № 3-6515/11, відповідно до якої ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Святошигського районного суду м. Києва від 03.08.11 року в адміністративній справі № 3-6515/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_3 визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Peugeot», державний номер НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_7

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(страховик) та ТОВ «ІЛТА»(страхувальник) було укладено генеральний договір добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.0008545 від 23.09.10 р. у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме -автомобілем марки «Peugeot», державний номер НОМЕР_5.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

31.08.11 р. позивачем було проведено огляд транспортного засобу «Peugeot», державний номер НОМЕР_5 та складено акт.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Peugeot», державний номер НОМЕР_5, замовив у Компанії «ДЕКРА-Експерт» проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

06.09.11 р. було надано звіт № 21/08/11, складений оцінювачем ОСОБА_9 (вища освіта, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_7 від 25.04.09 р., свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № НОМЕР_9 від 10.06.09 р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_8 від 17.10.09 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Peugeot», державний номер НОМЕР_5, становить 18 341,12 грн.

На підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»»було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 2011-07-25/004 від 15.09.11 р., у відповідності до яких позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 10 023,12 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за генеральним договором добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.0008545 від 23.09.10 р. виконав належним чином, шляхом проведення заліку взаємних однорідних вимог, згідно з актом № 15/11 від 15.09.11 р.

Враховуючи те, що постановою святошинського районного суду м. Києва від 03.08.2011 року в адміністративній справі № 3-6515/11 ОСОБА_3, який керував автомобілем «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Peugeot», державний номер НОМЕР_5, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Peugeot», державний номер НОМЕР_5.

З огляду на те, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»на підставі генерального договору добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.0008545 від 23.09.10 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25.07.11 р. на 20 км Житомирського шосе, виплачено страхове відшкодування ТОВ «ІЛТА»-власнику автомобіля «Peugeot», державний номер НОМЕР_5, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 10 023,12 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, зокрема до відповідача у даній справі -Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими -прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3134394 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) -25 500,00 грн. та франшиза -0,00 грн., тип договору -1.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»було направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»претензію (вих. № 45 від 04.01.12 р.) на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 10 023,12 грн.

Проте Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні документи, які обґрунтовують суму прямого збитку, спричиненого страхувальнику, і відповідач не може визначити суму відшкодування, належного до сплати.

Судом не приймаються доводи відповідача, оскільки в матеріалах справи міститься звіт про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного пошкодженням транспортного засобу № 21/08/11 від 06.09.11 р. та калькуляція/висновок № 210811 від 06.09.11 р., виконана за системою «AUDATEX», що відповідає нормам чинного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обгрунтованість вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»щодо стягнення 10 023,12 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 25.07.11 р. на 20 км Житомирського шосе сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, «Misubishi», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, «Mazda», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, «ВАЗ», державний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_6, «Peugeot», державний номер НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_7 та «Mersedes Benz», державний номер НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_8

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 116, 1187, 1188, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(вул. Червоноармійська, 15/2, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 16467237) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(вул. Володимирська, 5 б, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 35893575) 10 023 (десять тисяч двадцять три) грн. 12 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 15.06.12 р.

Суддя Гавриловська І.О.