Рішення № 24927832, 18.06.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" червня 2012 р. Справа № 3/5007/5/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Торговий Дім ОСОБА_1" (м.Черкаси)

до Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" (м.Житомир)

про стягнення 35596,98 грн.

Позивач Приватне підприємство "Торговий дім ОСОБА_1" (м. Черкаси) звернувся з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Сервіс" (м. Черкаси) про стягнення 35596, 98 грн., з яких: 33318, 10 грн. - основного боргу за поставлену продукцію, 997, 01 грн. - пені, 1281, 87 грн. - 20% річних в порядку територіальної підсудності - до господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою від 24.04.12р. господарський суд Чернігівської області порушив провадження у справі №5028/17/19/2012 , однак ухвалою від 03.05.12р. відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України передав справу за підсудністю до господарського суду Житомирської області за новим місцезнаходженням відповідача: м. Житомир, Богунський р-н, вул. Київська, буд. 6.(а. с. 33-34).

08.05.12р. господарський суд Житомирської області прийняв справу господарського суду Чернігівської області №5028/17/19/2012 до свого провадження, присвоївши їй новий №3/5007/5/12 та вжив заходи щодо підготовки справи до розгляду, повідомивши сторін спорту належним чином про дату, час та місце засідання суду.

Уповноважений представник позивача в судовому засіданні 28.05.12р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити. В засідання суду 18.06.12р. не з'явився, однак, на виконання вимог ухвали суду від 28.05.12р. надав суду письмові пояснення та витребувані докази, заявив також клопотання за №183 від 30.05.12р. в якому просить суд розглядати справу №3/5007/5/12 без його участі.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судові засідання не направляв. Як вбачається із матеріалів справи, ухвала господарського суду від 08.05.12 року, надіслана відповідачу рекомендованою з повідомленням кореспонденцією за адресою: м. Житомир, вул. Київська,6 , повернулася 18.05.12 року без вручення адресу за закінченням терміну зберігання (а.с. 36-38).

Ухвалу від 28.05.12р. про відкладення розгляду справи, судом повторно надіслано відповідачу рекомендованою з повідомленням кореспонденцією про вручення 30.05.12р. На дату судового засідання, докази вручення кореспонденції суду відповідачу у справі - відсутні.

Однак відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Окрім того, за змістом ст. 81-1 ГПК України, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У п. 3.9.2 зазначеної Постанови додатково наголошується, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вище викладеного, господарський суд в судовому засіданні 28.05.12р. перейшов до розгляду справи по суті.

Згідно ч. 3 ст. 4-3 ГПК України передбачено, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, подані додаткові матеріали, оцінивши всебічно, повно і об'єктивно обставини справи в сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений Договір поставки №2886, згідно якого позивач зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах цього договору відповідно до виписаних накладних (надалі за текстом - Договір поставки) (а.с. 9 -12).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки передбачено, що замовлення на придбання товару здійснюється покупцем (відповідачем) шляхом подачі заявки через уповноваженого представника постачальника.

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної позивача за участю експедитора позивача. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару відповідач засвідчує факт прийняття товару, його якість, та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає (п. 3.3 Договору поставки).

Прийом-передача товару здійснюється повноважними представниками позивача та відповідача за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 53 (п. 3.4 Договору поставки).

Порядок розрахунків передбачено пунктом 4 Договору поставки, зокрема, в п. 1.1. вказано, що ціна та товар є вільною та встановлюється відповідачем. Ціна товару визначається у національній валюті України - гривні.

У п. 4.2 Договору поставки передбачено, що відповідач здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок позивача, на протязі 28 (двадцяти восьми) календарних днів з момент у отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу позивача.

Товар вважається оплаченим відповідачем при надходженні коштів на поточний рахунок або до каси позивача (п. 4.4 Договору поставки).

У додаткових письмових поясненнях позивача зазначається про те, що представник відповідача, зробивши замовлення товару в електронному вигляді, в телефонному режимі повідомив, що покупцю зручніше забрати товар самовивозом , зі складу постачальника в м. Києві по вул. Електротехнічній, 47. Оскільки такий спосіб поставки товару не суперечить вимогам цивільного законодавства та укладеного між сторонами Договору поставки, покупцю була надана згода на поставку товару шляхом самовивозу ( а.с. 67).

З врахуванням вище викладених пояснень та матеріалів справи, судом встановлено що позивач згідно попередніх електронних заявок відповідача, за видатковими накладними №КК-0349514 від 12.01.12р. на суму 7 197, 40 грн., №КФ-0000062 від 18.01.12р. на суму 8 806,68 грн., №КФ-0024922 від 28.12.11р. на суму 17 314, 02 грн. передав йому у власність товар на загальну суму 33 318, 10 грн. (а. с. 14-16). Зазначене також підтверджується податковими накладними (а.с. 55, 58, 62).

Докази на підтвердження факту оплати відповідачем отриманого товару в порядку та на умовах, визначених в договорі - відсутні.

Дослідивши матеріали справи за правилами ст. ст. 4-7 та 43 ГПК України, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Укладений між сторонами Договір №2886 від 27.12.2011р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строк оплати товару відповідачем встановлено пунктом 4.2. Договору поставки.

Відповідно до ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання.

У зв'язку з цим, господарський суд враховує, що при безготівкових розрахунках обов'язок перераховувати грошові кошти за боржника покладено на банк, що несе перед ним відповідне зобов'язання, тому місцем виконання грошового зобов'язання є банк боржника, а момент його виконання є дата списання відповідної суми з кореспондуючого рахунку банку, що обслуговує боржника (ст. 198, 341 ГК і ст. 528, 623, 1088 ЦК України, Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Відповідачем не подано доказів на підтвердження виконання грошового зобов'язання перед позивачем у належному місці та в належний строк.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вище встановлені судом факти свідчать, що відповідачем Приватним підприємством "Бренд-сервіс" (м. Житомир) допущено неналежне виконання грошового зобов'язання перед позивачем, яке зумовило останнього звернутись за судовим захистом.

Таким чином, враховуючи те, що позивач довів суду належними і допустимими доказами факт неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, а відповідач цього факту не спростував, вимога позивача про стягнення з відповідача 33318,10 грн. заборгованості по сплаті коштів за Договором поставки №2886 від 27.12.2011р. обгрунтована та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, позивачем заявлено додаткові матеріально-правові вимоги, окрім про виконання відповідачем зобов'язання в натурі, застосування до нього допустимих як договором (розділ 5 Договору поставки), так і законом заходів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності.

Згідно ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Із вказаних норм чинного законодавства слідує, що неустойка (пеня) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є договірним видом забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 Договору поставки передбачено, що при порушенні покупцем (відповідачем) п. 4.2 даного Договору, покупець сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., крім цього, збитки від інфляції та 20% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Зважаючи на те, що між сторонами укладалася умова в договорі та погоджувався розмір пені за кожен день прострочки та 20% річних з простроченої суми як відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 997, 01 грн. пені та 1281, 87 грн. 20% річних з простроченої суми - підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначений обов'язок позивачем виконано належним чином. Відповідач правом на спростування доводів позивача не скористався, добровільно грошове зобов'язання до винесення рішення у справі не здійснив.

З огляду на вище викладене, судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 525, 526, 530, 532, 551, 610-612, 625, 662, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Бренд-сервіс" (10014 м. Житомир, Богунський р-н, вул. Київська, буд. 6, ідентифікаційний код 36430420) на користь Приватного підприємства "Торговий дім ОСОБА_1" (м. Черкаси, вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код 32268131):

- 33318, 10 грн. основного боргу;

- 997, 01 грн. - пені;

- 1281, 87 грн. - 20% річних;

- 1609, 50 грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25 червня 2012 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам спору ( рек. з повідомл.)