Рішення № 24927809, 20.06.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" червня 2012 р. Справа № 6/5007/26/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача (первісного): ОСОБА_1 - НОМЕР_1 від 20.05.1997р.; ОСОБА_2 - посвідчення адвоката НОМЕР_5 від 02.09.2010р.;

від відповідача (первісного)-1: (первісного)-1: ОСОБА_3, довіреність № 26/12 від 03.01.12 (в с/з 11.06.2012р.);

від відповідача (первісного)-2: ОСОБА_4 - довіреність від 10.01.2012р.

від відповідача (первісного)-3: ОСОБА_5 - довіреність №3 від 03.01.2012р.;

Присутні: ОСОБА_6 - НОМЕР_2 від 31.03.2010р.; ОСОБА_7 (в с/з 11.06.2012р.) - НОМЕР_3 від 19.08.2006р. (член Національної спілки журналістів України (членський квиток №10946 від 2004р.))

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

до 1) Виконавчого комітету Житомирської міської ради (м.Житомир)

2) Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської області (м.Житомир)

3) Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (м.Житомир)

про визнання протиправним та скасування рішення виконкому Житомирської міської ради, скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності

та за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир)

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном

Під час розгляду справи здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

За клопотанням сторін, поданим в порядку ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 11.06.12р. оголошувалась перерва до 09 год. 30 хв. 20.06.2012р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, згідно якого просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.12.2011р. №737 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" в частині оформлення права власності на приміщення складу площею 28,6 кв.м, розташованого у АДРЕСА_2, за ТДВ "ЖЛ";

- скасувати свідоцтво про право власності від 19.12.2011р., видане виконкомом Житомирської міської ради про належність на праві приватної власності ТДВ "ЖЛ" приміщення складу загальною площею 28,6 кв.м, розташованого у АДРЕСА_2;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення по АДРЕСА_2, здійснену КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради 04.01.2012р. за реєстраційним номером 35267572;

- визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно площею 28,6 кв.м, розташоване по АДРЕСА_2, яке є невід'ємною частиною приміщення магазину загальною площею 135,6 кв.м і не обмежене будівельними елементами.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.03.2012р. суддею Терлецькою-Байдюк Н.Я. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.04.12р. прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (а.с.56-59, т.1) для спільного розгляду з первісним позовом (а.с.82, т.1). Згідно зустрічної позовної заяви ТДВ "ЖЛ" просить суд зобов'язати ФОП ОСОБА_1 вчинити дії щодо усунення порушення права власності ТДВ "ЖЛ" на приміщення площею 28,6 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2, а саме:

- звільнити незаконно займане приміщення площею 28,6 кв.м. від власного майна та інших матеріальних об'єктів окрім тих, які знаходяться в ньому до моменту вчинення порушення;

- забезпечити працівникам "ЖЛ" вільний доступ до приміщення площею 28,6 кв.м. та в подальшому не чинити у цьому будь-яких перешкод.

Згідно Розпорядження №88/2012 від 14.05.2012р. "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" та реєстру автоматизованого розподілу справ господарського суду Житомирської області №98 від 14.05.2012р., справу № 6/5007/26/12, що перебувала в провадженні судді Терлецької-Байдюк Н.Я., яка на даний час не може виконувати обов'язки судді, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (довготривалою хворобою), передано на розгляд судді Вельмакіній Т.М.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.05.12р., справу прийнято до провадження та призначено засідання суду.

Представник первісного позивача та первісний позивач позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, проти зустрічного позову заперечили.

Представник відповідача-1 за первісним позовом в усному порядку зазначив, що оскаржуване рішення було винесено на підставі наданих БТІ документів, в судове засідання після перерви не з'явився.

Представник відповідача-2 за первісним позовом надав пояснення по матеріалах, предоставленої для огляду, інвентаризаційної справи №7362 на приміщення по АДРЕСА_2. Також подав відзив на позовну заяву (а.с.68-70, т.2) та, повторно, клопотання про припинення провадження у справі згідно з п.1 ст.80ГПК України, в частині вимоги про зобов'язання підприємства скасувати державну реєстрацію, яке мотивоване тим, що спір не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки КП "Житомирське обласне МБТІ" Житомирської обласної ради у даних відносинах виступає як суб'єкт владних повноважень, на оскарження дій (бездіяльності) якого поширюється юрисдикція адміністративних судів України (а.с. 127-129, т.1; а.с. 71-74, т.2).

Представник відповідача-3 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) проти первісного позову заперечив, а зустрічний позов підтримав, з викладених у останньому та у письмових поясненнях по справі підтав (а.с.56-59, т.1).

В процесі розгляду справи, судом були оглянуті також предоставлені позивачем та відповідачем-3 за первісним позовом, виготовлені на їх замовлення та видані їм відповідачем-2 за первісним позовом копії матеріалів інвентаризаційних справ №7362 на приміщення магазину по АДРЕСА_2 та на приміщення по АДРЕСА_2, відповідно, копії яких судом долучено до матеріалів справи (а.с. 61-67, 75-79, т.2).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено у позовній заяві, згідно договору купівлі-продажу від 11.06.04р. (а.с. 20, т.1), фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом, ФОП) є власником нежилого приміщення (приміщення магазину), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 135,6кв.м.

Первісний позивач вказує, що зазначене приміщення вона придбала у ЗАТ "Житомирські ласощі", яке належало останньому на підставі договорів купівлі-продажу від 20.06.96р. та від 24.12.99р. При цьому, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого ЗАТ "Житомирські ласощі" 10.01.04р., тобто на момент продажу, загальна площа приміщень магазину становила 135,6 кв.м. (а.с.33, т.1)

Пояснила, що 24.02.12р. на її адресу від ТДВ "ЖЛ" ((відповідач-3 за первісним позовом, ТДВ, позивач за зустрічним позовом), яке є правонаступником ЗАТ "Житомирські ласощі), надійшов лист від 20.01.12р. за №1125/2, зі змісту якого ФОП ОСОБА_1 стало відомо, що на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради (відповідач-1 за первісним позовом) від 15.12.11р. №737, взамін дубліката договору купівлі-продажу від 14.11.11р., ТДВ "ЖЛ" було видано свідоцтво про право власності від 19.12.11р. на приміщення складу загальною площею 28,60 кв. м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до інвентарної справи №7362. Також у листі їй запропоновано звільнити приміщення складу магазину площею 28,6 кв. м., з викладених підстав.

Первісний позивач вважає, що здійснюючи 04.01.12р. повторну реєстрацію права власності на приміщення площею 28,6 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2 за ТД "ЖЛ" на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 24.12.99р., КП "Житомирське обласне МБТІ" Житомирської обласної ради (відповідач-2 за первісним позовом, БТІ) діяло не у спосіб, що визначений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Тимчасовим положенням про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. №7/5, так як у здійсненні повторної реєстрації права власності на підставі дублікату договору ТДВ "ЖЛ" слід було відмовити, оскільки таке право вже було зареєстровано раніше на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.04р., який є чинним.

Вважає, що дії виконкому Житомирської міської ради (відповідач-1 за первісним позовом, Виконком) щодо оформлення права власності на приміщення площею 28,6 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2 за ТДВ "ЖЛ" та дії БТІ щодо реєстрації права власності є такими, що грубо порушують її право власності та свідчать про невизнання її права власності на це приміщення.

Вказуючи на наявну в неї копію інвентаризаційної справи №7362, стверджує, що приміщення площею 28,6кв.м, як в наявності, так і згідно матеріалів інвентаризаційної справи, взагалі відсутнє.

Представник позивача за первісним позовом в усному порядку також наголосила, що витяг про реєстрацію права власності від 25.11.2011р. (а.с.133, т.2) підписано особою, яка не являлася на той час начальником БТІ, на підтвердження чого надано відповідь Житомирської обласної ради на адвокатський запит від 19.04.12р. №р-5-22/488 (а.с.24, т.2).

Відповідач-2 (за первісним позовом), згідно поданого відзиву на позовну заяву позов не визнає (а.с.68-70, т.2), зокрема, вказує, що витяг з Реєстру прав власності від 10.06.04р. видавався ЗАТ "Житомирські ласощі" на приміщення №1-2 (площа 31,60 кв. м) та приміщення 1-1 (площа 75,40 кв.м), про що вказано у примітці до витягу, так як ЗАТ "Житомирські ласощі " набуло право власності на вказані приміщення, виключно на які і давався витяг з Реєстру прав. Повідомляє, що надалі ОСОБА_1 звернулася до БТІ за технічною інвентаризацією приміщень №1-12, №1-2, №1-1, які було переобладнано, однак дозвільної документації на проведення переобладнання надано не було. В судовому засіданні в усному порядку пояснив, що витяг з Реєстру прав власності не має довготривалої дії, оскільки надається при здійсненні відчуження майна, а витяг про Державну реєстрацію прав видається по факту реєстрації такого права.

При цьому відповідач-3 за первісним позовом у письмових поясненнях від 20.06.2012р. (а.с.3-4, т.3) вказує, що ЗАТ "Житомирські ласощі" замовило вищевказаний витяг від 10.06.04р. виключно на приміщення площами 31,60 кв.м та 75,4 кв.м і виключно на ці приміщення він і видавався. Таким чином продавець мав намір відчужити лише приміщення площею 107 кв.м, що ним і було зроблено згідно договору купівлі-продажу від 11.06.04р. Наголошує, що на приміщення площею 28,6 існує окрема інвентарна справа, копію якої було предоставлено для огляду (а.с. 75-82, т.2), а його переобладнання було здійснено ФОП ОСОБА_1 без отримання відповідних дозволів.

Згідно поданого зустрічного позову від 30.03.12р. (а.с. 56-59, т.1), ТДВ не визнає вимоги первісного позивача. Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги зазначає, що 20.03.96р. ЗАТ "Житомирські ласощі" (далі - товариство), правонаступником якого є ТДВ "ЖЛ", відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного з Житомирським колективним торгівельним підприємством "Золотий ключик" набуло у власність частину нежитлового приміщення (далі - приміщення) у АДРЕСА_2, загальною площею 135,6кв.м.

24.12.99р. товариством з відділом приватизації комунального майна Житомирської міської ради було укладено договір купівлі-продажу, за яким товариство набуло у власність іншу частину приміщення у АДРЕСА_2, загальною площею 28,6 кв.м.

Право власності на зазначені приміщення посвідчувалось Свідоцтвами про державну реєстрацію №1435 від 23.04.96р. та №1835 від 18.04.00р. Останнє було переоформлено на Свідоцтво про право власності від 19.12.11р. серії САЕ №489931, видане на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 15.12.11р. за №737.

З огляду на вказане відповідач-3 за первісним позовом стверджує, що він був власником приміщення у АДРЕСА_2, загальною площею 164,2 кв. м., яке складалось з двох окремих частин, посвідчених різними правовстановлюючими документами, а саме: частини площею 135,6 кв. м. та частини площею 28,6 кв. м.

Зазначає, що на підставі укладеного з позивачем за первісним позовом договору купівлі-продажу від 11.06.04р., до останнього перейшла частина приміщення по вул. Київській, 62 саме площею 135,6кв.м., а приміщення за вказаною адресою площею 28,6кв.м. залишилось у приватній власності товариства.

Тому позивач за зустрічним позовом вважає, що ФОВ ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме з моменту укладення договору купівлі-продажу приміщення від 11.06.04р., самовільно, без жодних на те законних підстав неправомірно використовувала приміщення площею 28,6 кв.м., що позбавляло товариство можливості використовувати власне приміщення для потреб підприємницької діяльності.

Зазначає, що з метою досудового врегулювання спору ФОП ОСОБА_1 було направлено лист за №225/2 від 20.01.12р. з вимогою звільнити незаконно займане приміщення площею 28,6 кв. м., однак, вказана вимога залишилась без виконання, про що свідчить Акт про відмову звільнити приміщення від 17.02.12р.

Посилаючись на ст.41 Конституції України, ч.2 ст.20, ч.3 ст.55, ст.ст.133,134 ГК України, ч.1 ст.15, п.3 ч.2 ст.16, ст.328 Цивільного кодексу України, ТДВ "ЖЛ" просить суд зобов'язати ФОП ОСОБА_1 вчинити дії щодо усунення порушення права власності ТДВ "ЖЛ" на приміщення площею 28,6 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_2.

Згідно поданої заяви від 24.05.12р. (а.с.16-17, т.2) позивач за первісним позовом просить суд застосувати строк позовної давності, порушення якого є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову. Вказану заяву мотивовано тим, що з договору купівлі-продажу приміщення по вул. Київській, 62 від 11.06.04р. та акту приймання-передачі цьогго приміщення від 30.06.04р. вбачається, що ФОП ОСОБА_1 протягом червня 2004 року - травня 2012 року користується приміщеннями цокольного поверху будинку №62 по вул. Київській, в тому числі і спірним приміщенням, яке було відчужене ЗАТ "Житомирські ласощі" підприємцю ОСОБА_1, тобто, напротязі 8 років. Вказує, що в зустрічній позовній заяві та доданих до неї документах відсутні відомості про те, що ЗАТ "Житомирські ласощі", а в подальшому ТДВ "ЖЛ" не знали чи не могли знати, що вказане приміщення з 2004 року використовується іншою особою, що свідчить про пропуск позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності.

У письмових поясненнях щодо зустрічних позовних вимог (а.с.18-20, т.2) ФОП ОСОБА_1 останні вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, додатково зазначає, що примітка у витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно свідчить про те, що загальна площа у розмірі 132,2кв.м., вказана у договорі купівлі-продажу від 20.06.96р. за р.№1-2472, є сукупною , визначеною за зовнішніми межами, площею приміщень, придбаних за вказаним договором, оскільки така площа згідно експлікації внутрішніх площ до плану будинку (літ "А) склала 107,00кв.м. Вказує, що на момент продажу приміщень ФОП ОСОБА_1 перепланування уже було здійснене і окремого приміщення площею 28,6 кв.м не існувало.

Вважає, що поданий позивачем за зустрічним позовом акт про відмову звільнити приміщення від 16.02.12р. не є належним доказом, оскільки, як свідчать пояснення орендарів, що здійснюють підприємницьку діяльність по АДРЕСА_2 напротязі робочого дня 16.02.12р. з 08 до 20 години представники ТДВ "ЖЛ" до приміщення не з'являлися (а.с.32-45, т.2).

На твердження позивача за зустрічним позовом, що ФОП ОСОБА_1 без жодних законних підстав неправомірно використовувала приміщення площею 28,6кв.м., зазначає, що напротязі 2004-2012 років правовстановлюючого документу на вказане приміщення у ЗАТ "Житомирські ласощі" не було, оскільки таке приміщення було відчужене на підставі саме двох договорів купівлі-продажу (від 20.06.96р. та від 24.12.99р.), тому оригінали цих договорів і зберігаються у приватного нотаріуса, яка посвідчувала договір купівлі-продажу від 10.06.04р. На підтвердження зазначеного, представником позивача за первісним позовом було предоставлено суду, отриману у нотаріуса копію договору від 24.12.99р.(а.с.34-311, т2). Крім того, в усному порядку представник ФОП вказала, що з огляду на викладене, первісний відповідач-3 не міг не знати про факт відчуження ЗАТ "Житомирські ласощі" приміщення площею 28,6 кв.м.

Оцінивши в сукупності матеріалах справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість первісного позову та безпідставність зустрічних позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до приписів статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно з приписами статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З приписів ст.ст. 328, 334 ЦК України вбачається, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Враховуючи вищевикладене, для об'єктивної оцінки обставин, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, суд оглянув реєстраційну справу №7362 на домоволодіння по вул. Київській 62 (а.с.82-145, т.2).

Вказана справа містить всі документи, на які посилаються сторони. Однак, з їх сукупного аналізу вбачається, що дійсно, оскаржуване рішення Виконкому було прийнято стосовно приміщення, право власності на яке уже було зареєстровано за ОСОБА_1

Так, з наданих документів вбачається, та не заперечується сторонами, що на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.99р. (а.с.24-27, т.1) ЗАТ "Житомирські ласощі" набуло у власність у Житомирської міської ради приміщення по АДРЕСА_2 загальною площею 28,6 кв. м. Згідно акту приймання-передачі від 27.12.99р., вказане приміщення було передано продавцем покупцю (а.с.28, 1), та зареєстровано Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації за ЗАТ "Житомирські ласощі" на праві колективної власності" (а.с. 29, т.1). .

Згідно договору купівлі-продажу від 20.06.96р. (а.с.30-31, т.1), укладеного між Житомирським колективним торгівельним підприємством "Золотий ключик" та ЗАТ "Житомирські ласощі", останнє набуло у власність нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 загальною площею 132,2 кв.м.

Таким чином, загальна площа придбаних приміщень ЗАТ "Житомирські ласощі" на підставі договорів купівлі-продажу від 24.12.99р. та 20.06.96р. склала 160,8 кв.м. (132,2кв.м. + 28,6 кв.м.).

При цьому, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.06.2004р. (а.с.119,т.2), нежиле приміщення (приміщення магазину), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, яке перебуває у власності ЗАТ "Житомирські ласощі" на підставі договорів купівлі-продажу р№1-2472/ 20.06.1996р. та р№3488 від 24.12.99р., має загальну площу 135,6 кв.м., та згідно примітки, раніше вказана загальна площа "132,2 кв.м." в договорі купівлі-продажу від 20.06.96р. за р№1-2472, помилкова.

Згідно усних пояснень представника БТІ 132,2 кв.м - це площа двох приміщень по договору купівлі-продажу від 20.06.96р., оскільки в останньому було вказано їх площу за зовнішніми замірами, при цьому їх внутрішня площа становить 107 кв.м., про що зазначалося і представником ФОП ОСОБА_1

На обгрунтованість того, що загальна внутрішня площа приміщень, які відчужувалися за договором від від 20.06.96р. становить саме 107 кв.м, вказують також ряд інших матеріалів інвентаризаційної справи, а саме: поповерховий план (а.с.83а, т.2), у якому зазначено площу всіх трьох приміщень, а саме 27,8 кв.м; 31,50 кв.м; 75,4кв.м; журнал зовнішніх замірів від 19.04.62р. (а.с. 84, т.2), згідно якого площа 132,2кв.м стосується саме зовнішніх замірів; експлікація внутрішніх площ, згідно якої внутрішня площа двох приміщень - торгового залу і підсобки становить 107 кв.м, (75,4 кв.м +31,6 кв.м (а.с.86, т.2)); відмітка працівників БТІ на договорі від 20.06.96р. щодо площі -107,0 (а.с.99, т2).

На обґрунтованість вказаних висновків вказує також лист ЗАТ "Житомирські ласощі" від 01.06.2004р. (а.с.118, т.2), з яким останнє зверталося до БТІ про видачу виписки з Реєстру власників нерухомого майна на приміщення магазину, площею 160,8 кв.м., для оформлення договору продажу. На вказаний запит БТІ було видано Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.06.2004 року на приміщення магазину загальною площею 135,6кв.м. (а.с.119, т.2).

Тобто, у вищевказаному листі до уваги бралася зовнішня площа приміщення магазину - 132,3 кв.м та внутрішня площа складу - 28,6 кв.м, що є очевидним і відповідає вказаній у Витягу інформації та поясненням представника БТІ.

11.06.2004р., згідно укладеного договору купівлі-продажу приміщення (а.с. 20, т.1), ЗАТ "Житомирські ласощі" передало у власність (продало), а приватний підприємець ОСОБА_1 прийняла у власність (купила) нежиле приміщення (приміщення магазину), яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2, що складається з приміщення магазину, загальною площею 135,6кв.м. (п.1.1. Договору).

Як вбачається з п. 2.1. Договору купівлі-продажу, вказане приміщення магазину належало продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Другою Житомирською державною нотаріальною конторою 20.06.96р. за реєстром №1-2472, зареєстрованого Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 26.06.96р. за реєстраційним №92, договору купівлі-продажу приміщення, посвідченого 24.12.99р. ОСОБА_8 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу за реєстром №3488, акту прийому-передачі приміщення, складеного 27.12.99р., свідоцтва про державну реєстрацію №1835 та свідоцтва про власність, реєстраційний №000003, виданого 17.05.2000р. відділом приватизації комунального майна Житомирської міської Ради, зареєстрованих Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 10.01.2000р. за реєстраційним номером 92.

Тобто, у договорі купівлі-продажу від 11.06.2004р. вірно вказана внутрішня площа трьох приміщень, до того ж відчуження всіх трьох приміщень підтверджується і п. 2.1 цього договору, який є беззаперечним фактом того, що за договором від 11.06.2004р. ФОП ОСОБА_1 набула у власність всі нежилі приміщення, які належали ЗАТ "Житомирські ласощі" на підставі договорів купівлі-продажу від 24.12.99р. та 26.06.96р., про що свідчить і витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.07.04р. (а.с.122,т.2), а також наданий відповідачем-3 (первісним) акт приймання-передачі приміщення від 30.06.04р. (а.с.69, т.1), у якому, крім іншого, зафіксовано, що ЗАТ "Житомирські ласощі" передало ФОП ОСОБА_1 Інвентарну справу №7362 - 2 шт., що відповідає п.2.1 договору від 11.06.2004р.

Крім того, з виготовленої за заявою ОСОБА_1 від 19.05.10р. інвентаризаційної справи на вищевказаний магазин (а.с.123-128, т.2), вбачається, що загальна площа приміщень магазину - 135,6 м.кв. При цьому, окрема площа 28,6 кв.м відсутня.

Таким чином, згідно Договору купівлі-продажу від 11.06.2004р. первісний позивач придбала приміщення площею135,6кв.м., куди і увійшла площа 28,6 кв.м. Зазначений договір купівлі продажу є дійсним та ніким не оспорений.

При цьому безпідставними є твердження про те, що саме ФОП ОСОБА_1 здійснила перепланування приміщень, оскільки, згідно матеріалів інвентаризаційної справи (а.с.85, т.2), документи у якій підшито по мірі їх надходження (створення), зміни у структурі 3-х вищевказаних приміщень вбачаються задовго до укладення договору від 11.06.2004р. Однак, враховуючи зазначення в договорі від 11.06.2004 р. лише загальної площі приміщення, що відповідає також вказаним в акті приймання-передачі (а.с 69, т.2) даним та фактичній загальній площі цих приміщень, за відсутності документально оформленої технічної інвентаризації, є закономірним те, що при його передачі відсутність приміщення 28,6 кв.м не виявилася.

Разом з тим, 15.12.2011 року, заслухавши інформацію в.о. начальника КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради Лукашевич І.А. про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в м. Житомирі та відповідно до рішення міськвиконкому від 25.03.99р. №145 "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" та "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 13.04.11р. №461, виконавчий комітет Житомирської міської ради прийняв рішення оформити право власності на об'єкти нерухомого майна, що належать фізичним особам, з видачею свідоцтва про право власності згідно з додатком 1. Оформити право власності на об'єкти нерухомого майна, що належать юридичним та фізичним особам, з видачею свідоцтва про право власності згідно з додатком 2 (а.с.2, т.3).

Як вбачається з п. 36 Додатку №2 до рішення міськвиконкому від 15.12.11р. "737, в переліку об'єктів нерухомого майна, що належать юридичним та фізичним особам, за якими оформляється право власності з видачею свідоцтва, у п. 36 зазначено, що приміщення складу загальною площею 28,60 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, оформити за ТДВ "ЖЛ".

На підставі вказаного рішення Виконкому, 19.12.2011р. на приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_2 що складається з приміщення складу загальною площею 28,60 кв.м. відповідно до інвентарної справи №7362, видано Свідоцтво про право власності та здійснено державну реєстрацію права власності за ТДВ "ЖЛ" (а.с.143-144, т.2).

Як пояснив представник ТДВ "ЖЛ" в судовому засіданні, необхідність перереєстрації спірного приміщення виникла у зв'язку з приведенням у відповідність правовстановлюючих документів товариства, оскільки відбулася реорганізація ЗАТ "Житомирські ласощі" шляхом злиття та утворення правонаступника - ТДВ "ЖЛ", на підтвердження чого було надано належним чином завірену копію Статуту ТДВ "ЖЛ" (а.с.92-120, т.1), решта документів по факту правонаступництва знаходиться в інвентаризаційній справі та оглядалася судом (а.с. 134-138, т.2). Слід зазначити, що передавальний баланс (акт), за яким ТДВ "ЖЛ", в порядку правонаступництва, згідно п.2.1 Статуту останнього, набуло, зокрема, майнових прав ЗАТ "Житомирські ласощі", про який ідеться в протоколі №1 установчих зборів ТДВ "ЖЛ" від 12.03.11р. (а.с.135, т.2) та який вимагався судом для огляду (а.с. 54-55, т.2), предоставлено не було.

При цьому, згідно наданих до справи документів, прийняттю вказаного рішення передувала здійснена БТІ, на підставі дублікату договору купівлі-продажу /р №5986 / 14.11.2011 / приватний нотаріус ОСОБА_8 та заяви ЗАТ "Житомирські ласощі" (а.с.132,133, т.2), реєстрація за ЗАТ його права власності на нежиле приміщення по АДРЕСА_2 тобто на приміщення 28,6 кв.м, власником якого на той час уже являлася ФОП ОСОБА_1

З огляду на вказане, первинне порушення при здійсненні реєстрації права власності на приміщення по АДРЕСА_2 яке призвело до виникнення спірної ситуації відбулося саме 25.11.2011р., оскільки за п.6 ч.1 ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.04р., якщо заявлене право вже зареєстровано, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено. При цьому підпунктом 3.5.5 п. 3.5."Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 № 7/5, в імперативному порядку вказано, що реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо заявлене право вже зареєстроване.

Слід зазначити також, що у відповідності до ч.3 ст.15 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації. Такий випадок передбачено п. 3.9 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", згідно якого Державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.

Тобто вищевказані норми, дотримання яких, при здійсненні 25.11.2011 року реєстрації права власності на нежиле приміщення у АДРЕСА_2, матеріалами справи не підтверджено, спрямовані на те, щоб при реєстрації прав на нерухоме майно не відбувалося, зокрема, порушень прав інших осіб та щоб реєстрація відбувалася щодо фактично існуючих об'єктів.

У відповідності до п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 21 ЦК визначає також загальний порядок визнання судом незаконними та скасування правових актів індивідуальної дії, а також нормативно-правових актів, виданих органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства й порушують цивільні права або інтереси.

У відповідності до ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Позивачем за даним позовом може бути власник або титульний володілець, право власності (або інше титульне право) якого порушене виданням переліченими органами актів.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, зокрема, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, вимогу про визнання недійсним рішення виконкому Житомирської міської ради від 15.12.2011р. №737 також, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги первісного позивача про скасування державної реєстрації права власності на нежиле приміщення по АДРЕСА_2, здійснену КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради 04.01.12р. за реєстраційним №35267572, остання також підлягає задоволенню, оскільки дії по вказаній реєстрації з моменту їх вчинення здійснені з порушенням чинного законодавства.

При цьому, враховуючи подані відповідачем-2 (за первісним позовом) клопотання щодо припинення відносно нього провадження у справі у зв'язку з непідсудністю спору в цій частині господарським судам, слід зазначити, що спір, який розглядається, по суті стосується права власності на об'єкт нерухомості, не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Так, відповідно до п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права" від 21.11.2011р. № 01-06/1623/2011, визначено, що справи зі спорів за позовами суб'єктів господарювання до бюро технічної інвентаризації про зобов'язання останніх здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно або про зобов'язання її скасувати не пов'язані з захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд відповідних справ у порядку адміністративного судочинства. Відповідні правові позиції з цього питання викладалися Верховним судом України (постанови Верховного суду від 27.11.2007р. № 45/24пн, від 13.05.2008р. № 1/23).

З огляду на вказане клопотання БТІ не підлягають задоволенню та відхиляються судом, як безпідставні.

Що стосується вимоги первісного позивача про скасування свідоцтва про право власності від 19.12.11р., виданого Виконкомом Житомирської міської ради на підставі рішення виконкому від 15.12.11р. за №737 взамін дубліката договору купівлі-продажу від 14.11.11р. реєстр. №5986, то вказане свідоцтво не містить ознак акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, що породжує певні права та обов'язки, оскільки свідоцтво про право власності є виключно посвідчувальним документом, автоматично виданим на підставі та на виконання рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від №737 від 15.12.2011 року. Тобто він не є актом в розумінні приписів ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду.

Отже, саме рішення №7371 від 15.12.11р. є актом місцевого самоврядування, що породжує набуття відповідачем прав та обов'язків власника, і тому саме визнання незаконним цього рішення може бути предметом господарського спору, а не визнання незаконним свідоцтва про право власності, яке має похідний характер від рішення компетентного органу місцевого самоврядування.

При цьому суд вважає за необхідне вказати, що, у відповідності до "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", свідоцтво про право власності являється правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Після здійснення реєстрації саме витяг з реєстру є належним доказом факту реєстрації права власності за тим чи іншим суб'єктом.

Таким чином, виходячи зі змісту приписів ГПК України, спори про визнання незаконним свідоцтва про право власності непідвідомчі господарським судам України, а тому провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Крім вищевказаного, позивач також просить суд визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно площею 28,6 кв.м., розташоване по АДРЕСА_2, яке є невід'ємною частиною приміщення магазину загальною площею 135,6кв.м. і не обмежене будівельними елементами, слід зазначити, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки, з вищенаведених приписів законодавства вбачається, що визнати право власності можливо лише на існуюче фактично майно, натомість, як було встановлено в процесі розгляду справи та підтверджено документально, що приміщення площею 28,6 кв.м за вказаною адресою, як на час звернення з позовом до суду, так і на час розгляду справи, не існує. Крім того, після скасування державної реєстрації права власності на нежиле приміщення по АДРЕСА_2, здійснену 04.01.12р. за реєстраційним №35267572, дійсним залишається попередній реєстраційний запис.

Що стосується зустрічного позову, за вищевикладених обставин, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Враховуючи, що первісний позивач та його представник в судовому засіданні просили суд застосувати до вимог позивача за зустрічним позовом позовну давність, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, суд розцінює викладені відповідачем обставини щодо пропуску позивачем строку позовної давності, як таку заяву.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, до триваючих порушень, які, зокрема, і являються підставою для звернення з негаторним позовом (про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном), вказані правила не застосовуються, оскільки вимога про усунення порушення є актуальною поки існує саме порушення.

З огляду на вказане, заява є безпідставною. До того ж, враховуючи, що підставою відмови у зустрічному позові є необґрунтованість позовних вимог, навіть у випадку пропуску строку позовної давності, у суду відсутні підстави для його застосування.

Що стосується судових витрат, то за ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що саме допущене БТІ порушення при здійсненні 25.11.2011р. реєстрації права власності на приміщення по АДРЕСА_2 призвело до виникнення спірної ситуації, зокрема прийняття незаконного рішення Виконкомом, у відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених первісних позовних вимог, покладаються на Комунальне підприємство "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради.

Крім того, враховуючи п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012 №01-06/704/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір", згідно якого, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, зв'язаних між собою підставою виникнення (ст. 58 ГПК), судовий збір сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру, позивачу за первісним позовом слід повернути 2146,00грн. судового збору з вимог немайнового характеру, що надлишково сплачені при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.12.11р. №737 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" в частині оформлення права власності на приміщення складу загальною площею 28,6 кв.м., розташоване у АДРЕСА_2, за товариством з додатковою відповідальністю "ЖЛ".

3. Скасувати державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення по АДРЕСА_2, здійснену КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради 04.01.12р. за реєстраційним номером 35267572.

4. В частині скасування свідоцтва про право власності від 19.12.11р., виданого виконкомом Житомирської ради про належність на праві приватної власності ТДВ "ЖЛ" приміщення складу загальною площею 28,6 кв.м., розташованого у АДРЕСА_2, провадження у справі припинити на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

5. У задоволенні вимоги про визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно площею 28,6 кв.м, розташованого по АДРЕСА_2, яке є невід'ємною частиною приміщення магазину загальною площею 135,6 кв. м. і не обмежене будівельними елементами, відмовити.

6. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 15/1, ід. код 03343893)

на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (10029, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_4)

- 1073,00грн. судового збору.

7. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

8. Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (10029, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_4) з державного бюджету України 2146,00грн. судового збору, надміру сплаченого за платіжними дорученнями: №20 (#5651019) від 12.03.2012р., №21 (#6459738) від 15.03.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22 червня 2012 року.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи

2- ФОП ОСОБА_1 (рек. з пов.)

3- відповідачу1 (рек. з пов.)