Ухвала суду № 24923817, 21.06.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.06.12 Справа №7/68-09.

Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О.,

при секретарі Щербак С.В.,

за участю представників сторін:

кредиторів - ПАТ СФ «Західінкомбанк» - ОСОБА_1 (дов. №14-84-10 від 22.04.2011р.), ПАТ «Сумигаз» ОСОБА_2 (дов. №30/511 від 03.01.2012р.), УПФУ в м.Сумах Бабченко С.Г., Сумський МЦЗ Черняєва Н.С.

боржника - ОСОБА_5 (дов. №70 від 17.04.2012р.)

розпорядник майна - Чупрун Є.В. (ліц. НОМЕР_1 від 05.09.2007р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №7/68-09

за заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах

до боржника - Приватного виробничо - комерційного малого підприємства «НАСА» (40000, м. Суми, вул. Пролетарська, 69; ід. код 14014342)

про банкрутство, -

встановив :

У червні 2012 року до суду звернувся кредитор ПАТ «Західінкомбанк» в особі Сумської філії зі скаргою на дії розпорядника майна Чупруна Є.В. в якій просить суд визнати роботу Чупруна Є.В. незадовільною, усунути його від виконання обов'язків та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Курбанова Н.В., мотивуючи свої вимоги невідповідністю роботи розпорядника майна вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримує у повному обсязі.

Від розпорядника майна, боржника, засновника боржника ОСОБА_8, кредитора ПП «Суми -Капітал» надійшли клопотання про відкладення розгляду скарги та зобов'язання скаржника направити на їх адреси копії скарги у зв'язку з тим, що ПАТ «Західінкомбанк» в особі Сумської філії не направило їм копії скарги на дії розпорядника майна.

Розглянувши клопотання розпорядника майна, боржника, засновника боржника ОСОБА_8, кредитора ПП «Суми -Капітал», заслухавши представників сторін, розпорядника майна, суд встановив наступне.

В судовому засіданні розпорядник майна, представник боржника підтримують клопотання про відкладення розгляду скарги.

Відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії.

Розпорядника майна, боржник, засновник боржника ОСОБА_8, кредитор ПП «Суми -Капітал» мали право в установленому законом порядку ознайомитись з матеріалами справи, в тому числі зі скаргою банку на дії розпорядника майна.

Разом з тим, зазначені особи своїми процесуальними правами щодо ознайомлення з матеріалами справи не скористалися, знехтували ними, доказів поважності причин неознайомлення з матеріалами справи суду не надали, тому суд дійшов висновку відмовити у задоволенні зазначених клопотань у зв'язку з їх необгрунтованістю та безпідставністю.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників учасників провадження у справі, суд встановив наступне.

В судовому засіданні представник скаржника підтримує скаргу на дії розпорядника майна.

В судовому засіданні розпорядник майна заперечує проти скарги з мотивів її безпідставності та необґрунтованості.

В судовому засіданні представники УПФУ в м.Сумах, Сумського МЦЗ та боржника не підтримують скаргу на дії розпорядника майна та призначення іншого розпорядника, про що, на пропозицію суду зазначеними особами було подано письмові заяви.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника абов изання його банкрутом» (далі Закон).

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі статті 1 Закону, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Також, стаття 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, суд зазначає, що правовий статус особи, як такої, що має кредиторські вимоги до боржника у справі про банкрутство відрізняється, в залежності від стадії провадження у справі про банкрутство, від процесуального статусу цієї ж особи, як сторони або учасника провадження у справі про банкрутство, що має та користується відповідними процесуальними правами, визначеними, зокрема, нормами статей 22, 91, 106 Господарського процесуального кодексу України.

Порядок заявлення кредиторами вимог та набуття статусу кредитора у справі, що здійснюється за загальною процедурою банкрутства, визначені положеннями статей 11, 14, 15 Закону про банкрутство, відповідно до яких у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою банкрутства, особа ( що не є ініціюючим кредитором ) може набути статусу кредитора -сторони у справі про банкрутство лише після прийняття ухвали підготовчого засідання, у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника у встановлений після публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство боржника тридцятиденний термін та визнання цих вимог судом із включенням їх до реєстру вимог кредиторів .

Так, відповідно до частин 4 та 5 статті11, частин 1, 6 статті 14 та статті 15 Закону про банкрутство особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, що забезпечені заставою, набуває саме процесуального статусу кредитора -сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з моменту внесення розпорядником майна окремо його вимог до реєстру вимог кредиторів боржника або, у разі заперечення цих вимог боржником або розпорядником майна -з моменту визнання його вимог до боржника господарським судом.

Провадження у даній справі знаходиться на стадії розгляду реєстру вимог кредиторів, боржник заперечує проти кредиторських вимог ПАТ «Західінкомбанк» в особі Сумської філії, а господарським судом вимоги банку на даний час не розглянуті.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства -щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений статтями 1, 11, 14, 15 Закону про банкрутство, суд дійшов висновку, що банк не набув саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство боржника, що має право на заявлення клопотань та скарг у справі.

Зазначена правова позиція відображена також в постановах Вищого господарського суду України від 30.11.2011р. у справі №15/224/10, від 14.12.2011р. у справі 8/30, від 16.11.2011р. у справі №5/114б, від 13.04.2011р. у справі 6/225-09, від 05.06.2012р. у справі №5021/2509/2011р.

За таких обставин, провадження по скарзі ПАТ «Західінкомбанк» в особі Сумської філії підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як по такій, що була прийнята до розгляду помилково.

Разом з тим, з метою дотримання принципів повноти, всебічності та об'єктивності дослідження доказів у справі, безсторонності розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити, що викладені в скарзі ПАТ «Західінкомбанк» в особі Сумської філії обставини, які на думку скаржника є підставами для усунення розпорядника майна від виконання покладених на нього обов'язків, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, з огляду на наступне.

Щодо тверджень скаржника про нерозгляд розпорядником майна кредиторських вимог, які надійшли до суду та неведення (невірне ведення) реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до вимог ч.3 статті 14 Закону про банкрутство боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог кредиторів повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

14.10.2010р. розпорядником майна було подано реєстр вимог кредиторів (а.с.1-15 том 8).

25.11.2010р. розпорядником майна було подано уточнений реєстр вимог кредиторів (а.с.20-34 том9).

10.11.2011р. розпорядником майна було подано уточнений реєстр вимог кредиторів (а.с.4-18 том 15).

22.02.2012р. розпорядником майна було надано суду докази повідомлення кредиторів про розгляд їх вимог, а також звіт про свою діяльність за період процедури розпорядження майном (а.с.60-115 том 16).

Зазначене свідчить про формування розпорядником майна реєстру вимог кредиторів у відповідності вимог закону та його участь відповідно до вимог ч.3 статті 14 Закону про банкрутство у розгляду кредиторських вимог.

Суд також відхиляє твердження скаржника щодо подання до суду розпорядником майна невірного реєстру вимог кредиторів, адже кредитори користуючись своїми процесуальними правами уточнювали свої вимоги до боржника, а розпорядник майна відповідно подавав до суду уточнений реєстр вимог кредиторів про що було зазначено вище.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що тривалий час саме боржник ухилявся від складення та підписання реєстру вимог кредиторів. Це підтверджується матеріалами кореспонденції направленої на адресу боржника розпорядником майна та листами боржника (а.с.44-48 том 14, а.с.102-103 том 14). Однак жодних скарги від ПАТ «Західінкомбанк» на дії боржника не надходило.

Крім того, суд наголошує, що у будь - якому випадку, пріоритет розгляду грошових вимог кредиторів по суті відповідно до вимог статті 19 Конституції України, спеціального Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Господарського процесуального Кодексу України надається та знаходиться у виключної компетенції господарського суду, що здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Зазначена правова позиція відображена також в постанові Вищого господарського суду України від 14.02.2012р. у справі №49/207-б-15/170-б.

Щодо тверджень скаржника про невжиття розпорядником майна заходів по збереження та захисту активів боржника.

Згідно з ч.9 статті 13 Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний:

розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку;

вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;

повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;

вживати заходів для захисту майна боржника;

аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках;

виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;

скликати збори кредиторів;

надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;

надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;

виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.13-15 статті 13 Закону про банкрутство керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:

передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.

Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Враховуючи зазначені норми, суд відхиляє доводи скаржника щодо неконтролювання та незабезпечення розпорядником майна перевірки якості охоронних дій по збереження майна боржника, які здійснюються працівниками боржника, у зв'язку з тим, що це не входить до компетенції розпорядника майна.

З тих же підстав, суд відхиляє і твердження представника скаржника заявлені в судовому засіданні щодо незабезпечення розпорядником майна схоронності та умов використання належного банкрута автомобіля «Хюндай», який знаходиться у заставі у ПАТ «Західінкомбанк».

Крім того, суд зазначає, що банк як заставодержатель сам не був позбавлений права у разі порушення боржником кредитних зобов'язань чи зобов'язань за договором застави, вчиняти дії по забезпеченню свого майнового інтересу щодо заставного майна.

Однак як пояснив представник скаржника в судовому засіданні жодних дій щодо обстеження стану автомобіля, накладення стягнення на заставне майно, його арешт банком вчинено не було.

Щодо тверджень скаржника про недотримання розпорядником майна інтересів кредиторів за результами укладеної угоди боржника та ПАТ «Райз - Максимко», то вони спростовуються матеріалами справи.

Так, 20.03.2012р. від розпорядника майна надійшло до суду клопотання про зобов'язання посадових осіб: керівника та головного бухгалтера ПВКМП «Наса» надати розпоряднику майна Чупруну Є.В. інформацію:

- про надходження грошових коштів за договором купівлі - продажу нерухомого майна від 20.08.2010р., та відповідно, інформацію куди зазначені кошти були спрямовані;

- про набуття (не набуття) ПАТ «Райз - Максимко» станом на теперішній час права власності на виробничу базу ПВКМП «Наса», розташовану за адресою: Сумська область, Сумський район, смт.Степанівка, вул.Будівельна, 1.

В обгрунтування зазначеного клопотання розпорядник майна посилається на те, що зазначена інформація йому потрібна для належного виконання своїх обов'язків, а боржник не надає цієї інформації в добровільному порядку, що підтверджується доданими до клопотання копіями матеріалів листування боржника та розпорядника майна.

Ухвалою суду від 29.03.2012р. зазначене клопотання було задоволено у повному обсязі.

В судовому засіданні представник боржника та розпорядник майна пояснили суду щодо кошти за результати угоди боржника та ПАТ «Райз - Максимко» по відчуженню майна боржника було направлено на погашення заборгованості боржника перед працівниками по заробітній платі.

Зазначене свідчить, що розпорядник майна діяв в межах своєї компетенції та обов'язків під час укладення угоди боржника з ПАТ «Райз - Максимко», вчинив всі дії по контролю за надходженням та розподілом коштів за результатами відчуження боржником свого майна.

Суд зазначає, що твердження скаржника щодо невжиття розпорядником майна відповідних заходів під час порушення податковим органом правил мораторію також підлягають відхиленню, оскільки зазначені дії розпорядника майна у відповідності до вимог статті 13 Закону про банкрутство не входять до його компетенції.

Також, враховуючи наявність у боржника керівних органів вони не були позбавлені права на звернення з відповідними скаргами до прокуратури чи позовами до суду про оскарження відповідних рішень ДПІ.

Щодо тверджень скаржника про затягування розпорядником майна процедури розпорядження майном та пізнім проведенням аналізу фінансово - господарської діяльності боржника.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено що тривалий час матеріали даної справи були відсутні у господарському суді Сумської області у зв'язку з оскарженням учасниками провадження процесуальних рішень суду.

Так, матеріали справи були відсутні наслідок їх направлення до судів вищих інстанцій:

з 01.07.2009р. по 23.11.2009р. (а.с.91-176 том 1);

з 27.11.2009р. по 19.02.2010р. (а.с.121-143 том 4);

з 19.04.2010р. по 26.07.2010р. (а.с.72-105 том 5);

з 02.08.2010р. по 20.09.2010р. (а.с.21-47 том 7);

з 08.11.2010р. по 13.01.2011р. (а.с.9-22 том 12);

з 14.01.2011р. по 21.06.2011р. (а.с.23-122 том 12);

з 23.06.2011р. по 15.08.2011р. (а.с.152-182 том 13).

Тому, жодних винних щодо тривалості процедури розпорядження майном та часу проведенням аналізу фінансово - господарської діяльності боржника в діях розпорядника майна суд не вбачає.

Також суд зазначає, що визначення можливості відновлення платоспроможності боржника та його фінансового оздоровлення не може бути повноцінно здійснене до затвердження реєстру вимог кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості судом, тому на даний час суд не знаходить винних дій у ненаданні розпорядником майна обґрунтованих пропозицій щодо відновлення платоспроможності боржника.

Щодо тверджень скаржника про невиконання розпорядником майна ухвал суду та неявку арбітражного керуючого в усі судові засідання у справі.

Матеріалами справи спростовуються твердження скаржника щодо неявки розпорядника майна на усі судові засідання у справі, що є на його думку порушенням ліцензійних умов.

Так, згідно ухвал суду від 11.03.2010р., 08.04.2010р., 14.10.2010р., 04.11.2010р., 25.11.2010р., 23.12.2010р., 03.03.2011р., 15.09.2011р., 06.10.2011р., 10.11.2011р., 13.12.2011р., 28.02.2012р., 29.03.2012р., 24.04.2012р. та протоколу суду від 30.03.2010р. розпорядник майна Чупрун Є.В. був особисто присутній в судових засіданнях.

Також, суд зазначає, що витребування доказів, зобов'язання учасників провадження вчиняти певні дії у справі про банкрутство, як і контроль за виконанням судових ухвал, визначення поважності чи неповажності виконання вимог суду є виключною прерогативою господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає порушень у діях арбітражного керуючого Чупруна Є.В. під час виконання обов'язків розпорядника майна у справі.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом своєї скарги банк просить призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Курбанова Н.В., але до скарги не додано заяви арбітражного керуючого Курбанова Н.В. про надання згоди на призначення його розпорядником майна у справі, що унеможливлює призначення арбітражного керуючого розпорядником майна боржника.

Керуючись статтями 1, 11, 14, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтями 22, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив :

1. У задоволенні клопотань розпорядника майна, боржника, засновника боржника ОСОБА_8, кредитора ПП «Суми -Капітал» про відкладення розгляду скарги та зобов'язання скаржника направити на їх адреси копії скарги - відмовити.

2. Провадження по скарзі ПАТ «Західінкомбанк» в особі Сумської філії на дії розпорядника майна Чупруна Є.В. - припинити.

3. Копію даної ухвали надіслати кредиторам, боржнику, розпоряднику майна, скаржнику.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.06.2012р.

Суддя (підпис) Н.О.Спиридонова