Рішення № 24923769, 14.06.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2012 р. Справа № 5019/651/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі -Підприємець) до Рівненської міської ради (далі -Рада) про розірвання договору оренди земельної ділянки,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача -ОСОБА_3 за дов. від 27 грудня 2011 року № 08-1907,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2012 року Підприємець звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 1 жовтня 2007 року між ним та Радою був укладений договір оренди № 236, за умовами якого позивачу для обслуговування належної йому на праві власності будівлі перукарні, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, відповідачем було передано в тимчасове платне користування земельну ділянку загальною площею 72 м2.

29 липня 2008 року вищезазначена будівля була продана громадянину ОСОБА_4, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою від 11 жовтня 2011 року про розірвання вказаного договору оренди.

Оскільки Радою в задоволенні даної заяви було відмовлено, позивач, посилаючись на частину 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) та статтю 188 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд розірвати договір оренди від 1 жовтня 2007 року № 236 з 20 квітня 2009 року.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 20 квітня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/651/12, розгляд якої було призначено на 10 травня 2012 року.

Ухвалою суду від 10 травня 2012 року розгляд справи відкладено на 31 травня 2012 року.

У судовому засіданні, призначеному на 31 травня 2012 року, було оголошено перерву до 14 червня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечував, зокрема, посилаючись на те, що відповідно до вимог діючого законодавства правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Водночас позивач, на думку відповідача, не надав суду докази направлення Раді пропозиції про розірвання спірного договору оренди, оформленої відповідно до вимог статті 188 ГК України, а також не навів обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання цього договору.

Крім того, представник відповідача зазначив, що згідно з вимогами діючого законодавства договір оренди землі може бути припинений в судовому порядку лише на майбутнє, тобто з моменту набрання рішенням законної сили, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою.

Враховуючи викладене, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 жовтня 2007 року між Підприємцем та Радою був укладений договір оренди № 236, за умовами якого остання передала позивачу для обслуговування належної йому будівлі перукарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у тимчасове платне користування строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 72 м2 (а.с. 8-9).

Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про оренду землі" (далі -Закон), у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного правочину, вказана угода зареєстрована у Рівненській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 жовтня 2007 року за № 040758300236.

На виконання умов вищезазначеного договору 1 жовтня 2007 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки загальною площею 72 м2 у АДРЕСА_2 (а.с. 11).

Водночас судом встановлено, що 29 липня 2008 року між позивачем та громадянином ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 743, на підставі якого вищезазначене нерухоме майно було передано у приватну власність громадянину ОСОБА_4, що також підтверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, поданим позивачем у судовому засіданні.

У жовтні 2011 року на підставі статті 120 ЗК України позивач звернувся до Ради із заявою від 11 жовтня 2011 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 1 жовтня 2007 року № 236 у зв'язку із зміною власника об'єкта нерухомості, однак листом Управління земельних ресурсів виконавчого комітету Ради від 19 жовтня 2011 року № 01-11/1750 (а.с. 15) зазначену пропозицію було відхилено з посиланням на те, що припинення права оренди земельної ділянки та розірвання вищезазначеного договору можливо лише при одночасному оформленні права на земельну ділянку новим власником об'єкту нерухомості.

Відповідно до частини 1 статті 93 ЗК України та статті 1 Закону право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За частиною 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Водночас частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з частиною 3 статті 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина 4 статті 188 ГК України).

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 36 договору оренди № 236 від 1 жовтня 2007 року передбачена можливість дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, на підставах, визначених законодавством України.

Пунктами "а", "е" частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, між іншим, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 статті 31 Закону).

Разом із тим, статтею 32 Закону передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі, як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Крім того, згідно частини 2 статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 статті 377 ЦК України також передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна, до набувача цього майна також переходять права на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, -право власності або право користування.

У зв'язку з тим, що фактичне користування спірною земельною ділянкою здійснює новий власник будівлі, розташованої в АДРЕСА_2, і позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а також враховуючи той факт, що законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову щодо розірвання договору оренди від 1 жовтня 2007 року № 236.

Аналогічна правова позиція щодо можливості розірвання в судовому порядку договору оренди земельної ділянки у разі зміни власника нерухомого майна, розташованого на цій ділянці, викладена в постанові Верховного Суду України від 6 червня 2011 року у справі № 11/227 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Центр" до Київської міської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудгруп", Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення правовідношення за договором оренди.

Водночас не підлягає задоволенню позовна вимога Підприємця про розірвання вищезазначеного договору з конкретно визначеної дати -з 20 квітня 2009 року, оскільки відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічне положення також міститься в абзаці 6 пункту 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Також пунктом 2.29 цієї Постанови передбачено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог про розірвання спірного договору з 20 квітня 2009 року слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, покладаються на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд на підставі вищезазначеної норми дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок відповідача 80 відсотків суми судового збору, сплаченого Підприємцем при зверненні з вказаним позовом, що дорівнює 858 грн. 40 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки № 236 від 1 жовтня 2007 року, укладений між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (33010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) та Рівненською міською радою (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 12А, ідентифікаційний код: 34847334), зареєстрований у Рівненській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 жовтня 2007 року за № 040758300236.

Стягнути з Рівненської міської ради (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 12А, ідентифікаційний код: 34847334) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (33010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 червня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко