Рішення № 24923318, 13.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/4122-2012 13.06.12

за позовом: ОСОБА_1, м.Вишневе, ІН НОМЕР_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО»ЛТД, м.Київ, ЄДРПОУ 19482875

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -по дов.

від відповідача: ОСОБА_3 -по дов.

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувались перерви

з 16.05.2012р. до 17.05.2012р., з 17.05.2012р. до 23.05.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, ОСОБА_1, м.Вишневе звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО»ЛТД, м.Київ про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО»ЛТД, яке оформлено протоколом №15 від 31.08.2010р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що збори 31.08.2010р. відбулись без участі ОСОБА_1, який володіє часткою у розмірі двадцяти відсотків статутного капіталу відповідача, внаслідок чого на зборах був відсутній кворум, необхідний для прийняття рішень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.05.2012р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання недійсним рішень, прийнятих на загальних зборах учасників. Крім того, за твердження відповідача, позивач особисто брав участь у засіданні вищого органу товариства 31.08.2010р.

У позовній заяві ОСОБА_1 в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було визначено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Проте, враховуючи, що за змістом ст.27 Господарського процесуального кодексу України залучення третіх осіб за клопотанням сторони є правом, а не обов'язком господарського суду, приймаючи до уваги, що, за висновками суду, рішення у справі №5011-62/4122-2012р. не впливає на права та обов'язки вказаних осіб та установи, підстави для участі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Соломянської районної в місті Києві державної адміністрації відсутні.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як встановлено судом, у відповідносиі до визначених ст.69 Господарського процесуального кодексу України положень, строк розгляду справи №5011-62/4122-2012, з урахуванням продовження на 15 днів, здійсненого ухвалою господарського суду від 23.05.2012р., мав закінчитися 19.06.2012р.

З огляду на закінчення процесуальних строків розгляду спору, справа у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно із ст.1 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю, яке діє на підставі установчого договору і статуту.

Статтею 50 вказаного Закону України передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

За змістом п.1.2, п.2.2 статуту відповідача в редакції 2008р. учасниками товариства є:

- ОСОБА_7 -20% статутного капіталу (4100 грн.),

- ОСОБА_8 -20% статутного капіталу (4100 грн.),

- ОСОБА_1 -20% статутного капіталу (4100 грн.),

- ОСОБА_6 -20% статутного капіталу (4100 грн.),

- ОСОБА_4 -10% статутного капіталу (2050 грн.),

- ОСОБА_5 -10% статутного капіталу (2050 грн.).

Пунктом 4 ст.12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, які виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані з створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Тобто, учасником (стороною) корпоративного спору завжди є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, в тому числі, який вибув.

За змістом п.п.2, 3 постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч.1 ст.167 Господарського кодексу України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Приймаючи до уваги зміст статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО»ЛТД»в редакції 2008р., згідно якого його учасником був ОСОБА_1 з часткою у статутному фонді товариства розміром 20% статутного капіталу або 4100 грн., суд дійшов висновку, що позивач мав право звернутися до господарського суду з розглядуваним позовом.

Згідно із ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.58 Закону України «Про господарські товариства», ст.145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

За змістом ст.64 Закону України «Про господарські товариства»учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому, цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Як свідчать матеріали справи, 31.08.2010р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма «Еско»ЛТД, які оформлені протоколом №15. На вказаних зборах були присутні учасники які володіють в сукупності 80% статутного капіталу, а саме:

- ОСОБА_7 -20% статутного капіталу (4100 грн.),

- ОСОБА_6 -20% статутного капіталу (4100 грн.),

- ОСОБА_1 -20% статутного капіталу (4100 грн.),

- ОСОБА_4 -10% статутного капіталу (2050 грн.),

- ОСОБА_5 -10% статутного капіталу (2050 грн.),

На зборах 31.08.2010р., які оформлено протоколом №15, було вирішено, зокрема, виключити ОСОБА_1 зі складу учасників товариства на підставі ст.64 Закону України «Про господарські товариства»з подальшою виплатою їм частки в статутному капіталі товариства у встановленому законодавством порядку; змінити розмір статутного капіталу до 12300 грн.; затвердити нову редакцію статуту товариства.

За вимогами ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 17 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»передбачено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути, зокрема, порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства.

Згідно із п.21 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону «Про господарські товариства».

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Такої ж думки і Вищий господарський суд України, який з метою однакового і правильного застосування норм матеріального і процесуального права у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин, надав відповідні рекомендації від 28.12.2007р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин». Зокрема, під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів недійсними суду слід з'ясовувати, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення, чи були загальні збори правомочними, чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів. Підставами недійсності рішень загальних зборів є такі:

а) рішення загальних зборів не відповідає нормам чинного законодавства;

б) рішення прийнято неправомочними загальними зборами або правомочність загальних зборів встановити неможливо;

в) рішення з питання, яке відповідно до закону вирішується більшістю у 3/4 голосів присутніх на загальних зборах акціонерів, було прийнято простою більшістю голосів;

г) рішення прийнято з питання, не включеного до порядку денного загальних зборів;

д) рішення з питань зміни розміру статутного капіталу акціонерних товариств прийнято з порушенням обов'язку з надання акціонерам у встановленому законом порядку інформації, передбаченої статтею 40 Закону України "Про господарські товариства", або акціонерам було надано недостовірну чи неповну інформацію;

е) рішення прийнято загальними зборами акціонерів, під час скликання і проведення яких не було дотримано вимог законодавства або статуту акціонерного товариства, якщо це призвело до істотного порушення прав позивача;

є) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного відповідно до частини дев'ятої статі 41 Закону України "Про господарські товариства" головою і секретарем зборів.

Одночасно, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позовна заява -це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов - означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститися прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник. Звернення до господарського суду здійснюється у формі позовної заяви у спорах, які виникають із господарських правовідносин.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту позовної заяви, відповідно до яких позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником та повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві повинні бути викладені юридичні підстави позову, тобто, норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір. Термін "законодавство" треба розуміти в широкому смислі як законодавчі, так і підзаконні та інші нормативно-правові акти.

Як вказувалося вище, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що збори 31.08.2010р. відбулись без участі ОСОБА_1, який в цей час перебував у відрядженні на території Російської Федерації, на підтвердження чого до матеріалів справи представлено наказ про відрядження №823/1-К від 23.08.2010р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еверест-Сервіс», розрахунок витрат на відрядження, посвідчення про відрядження №КУ-825/1-К-КП від 28.08.2010р., видатковий касовий ордер від 23.08.2010р.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів від 31.08.2010р., які оформлені протоколом №15, саме з підстав, визначених позивачем.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.61 Закону України «Про господарські товариства»(у відповідній редакції) загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Як свідчать матеріали справи, 15.07.2010р. на адресу ОСОБА_1 відповідачем було направлено запрошення прийняти участь в позачергових зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма «Еско»ЛТД, які відбудуться 31.08.2010р. та скликані на вимогу учасника товариства -ОСОБА_7. У вказаному запрошенні також було повідомлено про запланований порядок денний загальних зборів відповідача, який повністю збігається з переліком питань, які були розглянуті учасниками товариства на загальних борах 31.08.2010р.

Про надіслання запрошення від 15.07.2010р. позивачу свідчить наданий до матеріалів справи опис вкладення №01125903, з наявним на ньому поштовим штемпелем від 15.07.2010р.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково?-виробнича упроваджувальна к?омерційна фірма «Еско»ЛТД від 2008р. не передбачає будь-якого особливого способу повідомлення учасників про проведення загальних зборів, суд дійшов висновку про належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце проведення зборів та порядку денного.

За змістом ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України «Про державний кордон України»особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. Пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.

Згідно із ст.19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»на вказану установу покладено обов'язок зі здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2012р. витребувано в адміністрації державної прикордонної служби України інформацію стосовно перетину державного кордону України з Російською Федерацією ОСОБА_1 в період з 20.08.2010р. по 10.09.2010р., а також інформацію про перебування ОСОБА_1 на території Російської Федерації 31.08.2010р.

13.06.2012р. листом головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України господарський суд повідомлено, що за наявною у базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України»інформацією відомості щодо перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вказаний період відсутні.

Пунктом 1 ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль»встановлено, що прикордонний контроль -це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

За змістом п.5 ст.2 вказаного закону прикордонний контроль забезпечується, у тому числі, створенням і використанням баз даних про осіб, які перетнули державний кордон.

Пунктом 3 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», яке затверджено наказом №472 від 25.06.2007р. Адміністрації Державної прикордонної служби України, передбачено, що база даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України»- це автоматизований банк даних відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства, зареєстрованих у пунктах пропуску через державний кордон, та відповідно документів громадян України на право виїзду з України і в'їзду в Україну, у тому числі паспорта громадянина України, та паспортних документів іноземців та осіб без громадянства.

Згідно із п.15 вказаного Положення інформація про осіб, що вводиться до бази даних осіб, повинна бути достовірною, без помилок та перекручень і забезпечувати однозначне тлумачення їх користувачами, а також можливість однозначної ідентифікації особи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, наведені вище обставини та положення законодавства, суд дійшов висновку, що листом головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, який надійшов на адресу господарського суду 13.06.2012р., твердження позивача про те, що 31.08.2010р. ОСОБА_1 перебував на території Російської Федерації та не міг бути присутнім на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО»ЛТД спростовуються.

Будь-яких інших підстав визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО»ЛТД, яке оформлено протоколом №15 від 31.08.2010р., ОСОБА_1 не наведено.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено, обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання недійсним рішення господарського товариства, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір 1073 грн. підлягає віднесенню на позивача, а судовий збір в сумі 1609,50 грн. підлягає поверненню ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, м.Вишневе до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО»ЛТД, м.Київ про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО»ЛТД, яке оформлено протоколом №15 від 31.08.2010р..

Повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційн6ий номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1609,50 грн., сплачений на підставі квитанції №50 від 29.03.2012р.

У судовому засіданні 13.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.03.2012р.

Суддя М.О.Любченко