Рішення № 24923317, 13.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/5160-2012 13.06.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

про стягнення 17 446,50 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 89 від 03.01.2012 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 177-1-4/15 від 19.12.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(далі - відповідач) про стягнення 17 446,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 19 619,10 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/5160-2012, розгляд справи призначено на 18.05.2012 р.

У судове засідання 18.05.2012 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали від 23.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5160-2012 позивач не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2012 р. з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали від 23.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5160-2012 та заяву про застосування строків позовної давності. Вимоги ухвали від 23.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5160-2012 відповідач виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, неподання витребуваних доказів.

Враховуючи те, що представник позивача в судове засідання 18.05.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5160-2012, розгляд справи відкладено на 13.06.2012 р.

У судове засідання 13.06.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 13.06.2012 р. з'явився, відмовився від заяви про застосування строків позовної давності, позов визнав частково та надав свої пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інпро»(перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна», далі - позивач) та ОСОБА_3 (далі - страхувальник) було укладено Договір страхування № 0010.0030-0230.10 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1.

04.11.2008 р. о 11 год. 15 хв. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, на перехресті вулиць Бальзака і Лиськівської в м. Києві, перед зміною напрямку руху, повертаючи ліворуч, не переконався, що це буде безпечно, не пропустив автомобіль марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався на зустріч, в результаті чого скоїв зіткнення з цим автомобілем, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2008 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян (68,00 грн.).

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 19 619,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2805 від 14.01.2009 р. (18 566,10 грн.) та № 0000877 від 23.02.2009 р. (1 053,00 грн.)

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4, на момент ДТП була застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Гарант - Авто», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3164411.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВВ/3164411 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак АА 9845 КВ.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4, який на законних підставах керував автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, в момент скоєння вищезазначеного ДТП, застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № ВВ/3164411, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування»зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача з претензією на виплату страхового відшкодування вих. № 15258 від 20.10.2011 р., на сплачену позивачем своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 19 619,10 грн.

У відповідь на вищезазначену претензію відповідач відповів позивачу листом вих. № 11455-21 від 17.11.2011 р., в якому зазначив про те, що страхове відшкодування в розмірі 16 698,62 грн. (17 208,62 грн. матеріальний збиток; за вирахуванням франшизи, передбаченої Полісом № ВВ/3164411, в розмірі 510,00 грн.) буде перераховано на розрахунковий рахунок позивача.

Судом встановлено, що зазначеним листом вих. № 11455-21 від 17.11.2011 р. відповідач фактично визнав наявність боргу перед позивачем по виплаті страхового відшкодування.

У своєму письмовому відзиві та заяві про застосування строків позовної давності відповідач зазначив про необхідність застосування судом строку позовної давності по даній справі, оскільки з дати виконання основного зобов'язання (14.01.2009 р.) пройшло 3 роки.

Судом не приймається до уваги заяву відповідача про застосування по даній справі строків позовної давності, оскільки у судовому засіданні 13.06.2012 р. представник відповідача відкликав вказану заяву та частково визнав позовні вимоги.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 16 698,62 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 466,52 грн., 3 % річних в розмірі 181,17 грн. та інфляційні втрати в розмірі 100,19 грн.

Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені, оскільки позивач є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування в розумінні п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Дана правова позиція підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2011 р. у справі № 48/144.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вірно розрахований розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (466,52 грн.).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленого розміру 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір 3 % річних та інфляційних втрат. Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних в розмірі 181,17 грн. та інфляційні втрати в розмірі 100,19 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 16 698,62 грн., пені в розмірі 466,52 грн., 3 % річних в розмірі 181,17 грн. та інфляційних втрат в розмірі 100,19 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01004, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код: 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна»(79044, м. Львів, вул. Метрологічна, 2, ідентифікаційний код: 19243047) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 16 698 (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 62 коп., пеню в розмірі 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 52 коп., 3 % річних в розмірі 181 (сто вісімдесят одна) грн. 17 коп., інфляційні втрати в розмірі 100 (сто) грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 18.06.2012 р.