Рішення № 24923264, 19.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/5484-2012 19.06.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(далі

відповідач-1)

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач-2)

Про стягнення 18 008,43 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2 -по дов. № 23/01/12-01Ю від 23.01.2012

Від відповідача-1 не з'явився

Від відповідача-2 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»500,00 грн. на підставі договору поруки № 10/02/12-01Ю від 10.02.2012 та про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 9 310,00 грн. основного боргу, 1 377,03 грн. пені, 55,86 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 267,06 грн. та 6 498,38 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань згідно договору поставки № ХА-0000205 від 28.03.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/5484-2012 та призначено її до розгляду на 17.05.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/5484-2012 від 17.05.2012, в зв'язку з нез'явленням представників відповідачів в засідання суду та невиконання сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 28.04.2012, розгляд справи було відкладено на 19.06.2012.

Позивач в судовому засіданні 19.06.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачі 1 і 2 в судове засідання 19.06.2012 не з'явились, письмовий відзив на позов не подали, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 28.04.2012 та ухвалі від 17.05.2012 не виконали.

Відповідачі належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві (відповідачу-1 : м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, оф. 3; відповідачу-2 : АДРЕСА_1), які згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 17.05.2012 є юридичними адресами відповідачів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.06.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(постачальник) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № ХА-0000205 (далі -договір поставки).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця текстильну продукцію, надалі -товар, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах визначених у цьому договорі. Право власності на товар у покупця виникає з моменту сплати його повної вартості постачальнику.

Пунктом 2.2. договору поставки передбачено, що ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором визначається у відповідних накладних та/або в рахунках-фактурах постачальника, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.1. договору поставки поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс»у редакції 2000 року з врахуванням особливостей, встановлених даним договором.

Моментом передачі товару вважається факт його відвантаження зі складу постачальника покупцю (п. 4.2. договору поставки).

Згідно п. 4.3. договору датою приймання партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.

Матеріали справи свідчать, що за договором поставки відповідач-2 отримав товар на загальну суму 9 310,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ХА-2803-004 від 28.03.2011.

Умовами п. 3.2. договору поставки передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 банківських днів з дати підписання відповідної накладної або виставлення рахунку-фактури.

Статтею 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем-2 зобов'язання щодо внесення вартості товару в строк до 28.04.2011 у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка складає 9 310,00 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль», зареєстрованого державним реєстратором Подільської районної у м. Києві державної адміністрації 10.10.2011 із змінами зареєстрованими 17.10.2011, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»створено шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»та є правонаступником частини прав та обов'язків останнього відповідно до розподільчого балансу, затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Мануфактура», оформлене протоколом № 179 від 06.10.2011.

З витягу з акту приймання-передачі майна від 06.10.2011 вбачається, що відповідно до розподільчого балансу, затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Мануфактура», оформлене протоколом № 179 від 06.10.2011, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактура» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»прийняло майно та майнові права і обов'язки за договором № ХА-0000205 від 28.03.2011, укладеного з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

05.04.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»надіслало Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, що підтверджується поштовою квитанцією № 7727 та описом вкладення від 05.04.2012, повідомлення № 01/02/12-02 від 01.02.2012 про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки та про наявність заборгованості в розмірі 9 310,00 грн., яка має бути сплачена новому кредитору на рахунок зазначений в цьому повідомленні.

Також 05.04.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»надіслало Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, що підтверджується поштовою квитанцією № 7725 та описом вкладення від 05.04.2012, претензію № 05/04/12-02 від 05.04.2012 про сплату заборгованості за договором поставки в розмірі 9 310,00 грн. на рахунок зазначений в претензії.

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем-2 зобов'язань за договором поставки в розмірі 9 310,00 грн. відповідач-2 мав сплатити новому кредитору - позивачу.

Разом з цим, 10.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(як поручителем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»(як кредитором) було укладено договір поруки № 10/02/12-01Ю (далі -договір поруки).

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель (відповідач-1) зобов'язався відповідати перед кредитором за своєчасне виконання всіх зобов'язань Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -боржник) за договором № ХА-0000205 від 28.03.2011 (далі -основний договір).

Згідно п. 3.2. договору поруки відповідач-1 відповідає перед позивачем за невиконання відповідачем-2 зобов'язань за основним договором згідно ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України в визначеній сторонами сумі 500,00 грн.

Позивач листом № 12/03/12-01 від 12.03.2012 звернувся до відповідача-1 (поручителя) з вимогою про сплату 500,00 грн. Дана вимога отримана відповідачем-1 12.03.2012 та зареєстрована за вх. номером 73, про що свідчить відбиток печатки відповідача-1.

Відповідач-1 на вимогу позивача відповідь не надав та оплату не здійснив.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки в договорі поруки пунктом 3.2. зафіксована сума в розмірі 500,00 грн., в межах якої поручитель відповідає за невиконання боржником своїх зобов'язань, отже відповідач-1 зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що договір поруки не містить строку виконання зобов'язання по сплаті 500,00 грн., кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище вимога позивача сплатити 500,00 грн. була вручена відповідачу-1 12.03.2012, а отже відповідач-1 мав виконати зобов'язання до 20.03.2012.

Проте, всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач-1 не виконав своїх обов'язків щодо сплати 500,00 грн. боргу за зобов'язаннями боржника згідно договору поставки, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не оспорений відповідачем-1 і становить 500,00 грн.

З огляду на те, що зобов'язання відповідача-2 за договором поставки забезпечено порукою частково лише в розмірі 500,00 грн., то відповідач-2 має відповідати перед позивачем за невиконане зобов'язання в сумі 8 810,00 грн. (9 310,00 грн. -500,00 грн.)

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення вищевказаної норми кореспондуються з абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача-1 суми боргу в розмірі 500,00 грн. та з відповідача-2 суми боргу в розмірі 8 810,00 грн.

В частині стягнення з відповідача-2 суми боргу в розмірі 500,00 грн. позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. договору поставки передбачено, що у випадку порушення покупцем п. 3.2. договору останній зобов'язаний сплатити постачальнику:

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такого прострочення;

- штраф у розмірі 0,2 відсотки від загальної суми заборгованості за кожен день такої несплати;

- суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення невиконаного зобов'язання, а також три проценти річних від просточеної суми.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору поставки сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати товару.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеними між сторонами договорами передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті отриманого товару у встановлений договором поставки строк відповідач-2 не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2. договору поставки, розмір якої за наступними розрахунками суду становить 727,46 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення931028.04.2011 - 28.10.20111847.7500 %0.042 %*727.46

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 727,46 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині нарахування розміру пені в сумі 649,57 грн. в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням встановленого шестимісячного строку нарахування.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6 498,38 грн. нарахованого на підставі п. 7.2. договору слід відзначити наступне

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Даною нормою не передбачено, що штраф нараховується за кожний день прострочення.

Таким чином, виходячи з положень ст. 549 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що пунктом 7.2. договору сторони передбачили подвійну відповідальність у вигляді пені, проте в різних розмірах.

Стаття 61 Конституції України встановлює, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення 6 498,38 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача-2 на свою користь 55,86 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 276,06 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений позивачем у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 55,86 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 276,06 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, оф. 3, код ЄДРПОУ 35756306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» (м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, поверх 5, приміщення 538-539, код ЄДРПОУ 37826977) 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. боргу, 19 (дев»ятнадцять) грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» (м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, поверх 5, приміщення 538-539, код ЄДРПОУ 37826977) 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. основного боргу, 727 (сімсот двадцять сім) грн. 46 грн. пені, 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 86 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 267 (двісті шістдесят сім) грн. 06 коп. -3% річних, 906 (дев'ятсот шість) грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя В.В.Сівакова

Рішення підписано 25.06.2012.