Рішення № 24923258, 06.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/3833-2012 06.06.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

до Публічного акціонерного товариства «СЕБ БАНК»

третя особа ОСОБА_1

про стягнення 53 763,43 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 -предст. за довір.;

від відповідача: ОСОБА_3 -предст. за довір.

від третьої особи: не з'явився.

У судовому засіданні 06.06.2012, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «СЕБ БАНК» про стягнення збитків в порядку регресу в розмірі 53 763,43 грн., та стягнення судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2011 порушено провадження у справі №5011-35/3833-2012, розгляд справи призначено на 23.04.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2012, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.05.2012.

18.05.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог ОСОБА_1

У судовому засіданні 21.05.2012 представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі №5011-35/3833-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2012, на підставі ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору у справі №5011-35/3833-2012, розгляд справи відкладено на 06.06.2012.

05.06.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.06.2012 не заперечував проти позовних вимог у розмірі 53 463,43 грн., посилаючись на те, що вартість послуг евакуатора у розмірі 300,00 грн. не підтверджується поданими позивачем доказами

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2009 між Публічним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - позивач) та ОСОБА_4 (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №0110149 (далі -Договір), за яким був застрахований транспортний засіб «Audi A4», державний номер НОМЕР_1.

08.05.2009 по вул. Лівобережній в м. Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Audi A4», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля «Hyundai Sonata», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок якої застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження.

Відповідно до довідки ДАІ дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 8.10. Правил дорожнього руху України

Згідно Постанови Калінінського районного суду м. Донецька від 06.06.2009 у справі №3-189/09, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, у зв'язку із чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Згідно із Актом автотоварознавчого дослідження №150909-14 від 25.09.2009 вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi A4, державний номер НОМЕР_1 (з урахуванням зносу) становить 143364,73 грн., а вартість матеріального збитку, спричиненого власнику застрахованого автомобіля дорівнює його ринковій вартості і становить 127859,58 грн.

Актом автотоварознавчого дослідження №150909-14 від 25.09.2009 визначено, що вартість придатних для експлуатації деталей, вузлів і агрегатів автомобіля Audi A4, державний номер НОМЕР_1, становить 81 362,82 грн.

Відповідно до заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування та на підставі Страхових актів №0757/09 від 04.11.2009, №0757/09/01 від 28.01.2010, №0757/09/2 від 09.03.2010 позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 53 763,43 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №210 від 01.12.2009, № 337 від 11.02.2010 та №399 від 10.03.2010, копії яких міститься в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль «Hyundai Sonata», державний номер НОМЕР_2, належить Публічному акціонерному товариству «СЕБ БАНК»(далі - відповідач), що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, а ОСОБА_1 на час ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується витягом з трудової книжки.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як власник транспортного засобу та роботодавець особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої становить 53 763,43 грн.

Відповідач у поданому запереченні на позов визнав позовні вимоги у розмірі 53 463,43 грн., та просив зменшити суму позовних вимог на 300,00 грн., що складає вартість послуг евакуатора, надання яких позивачем не доведено.

Третя особа у наданих поясненнях по суті спору не погодилась із сумою страхового відшкодування, виплаченою позивачем, вважаючи, що вартість автомобіля, з якої позивачем розраховувалось страхове відшкодування, не відповідає його дійсній вартості, встановленій фахівцем товарознавцем, у зв'язку із чим сума позову повинна бути меншою на 6890,42 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, при зіткненні двох автомобілів, шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Таким чином, особою відповідальною за шкоду, завдану застрахованому транспортному засобу внаслідок його пошкодження у ДТП, є відповідач.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З матеріалів справи вбачається, що визначена на підставі автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 143 364,73 грн. перевищує його ринкову вартість, яка становить 127 859,58 грн. При цьому, вартість придатних для експлуатації деталей, вузлів і агрегатів застрахованого автомобіля становить 81 362,82 грн.

Згідно із п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Як визначено пунктами 30.2., 30.3. ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

У Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012 "Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках" викладена правова позиція, згідно із якою положення ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на підставі ст. 8 ЦК України можуть застосовуватися при відшкодуванні шкоди не лише страховиком, а й іншими особами, які несуть відповідальність за її заподіяння.

При цьому, судом вказано, що у разі, коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Згідно із Актом автотоварознавчого дослідження №150909-14 від 25.09.2009 вартість матеріального збитку, спричиненого власнику застрахованого автомобіля дорівнює його ринковій вартості на момент ДТП і становить 127 859,58 грн.

Між тим, розрахунок суми страхового відшкодування здійснювався позивачем виходячи із страхової суми, яка складає 134 750,00 грн., у зв'язку із чим розмір відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача повинен бути зменшений на 6890,42 грн. (134 750,00 -127859,58).

Також судом приймаються як обґрунтовані заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем вартості послуг з евакуації транспортного засобу у розмірі 300,00 грн., у зв'язку із чим у позові в цій частині слід відмовити.

Згідно із правовою позицією, викладеною у листі Верховного суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", страховик не має права вимагати відшкодування вартості експертизи у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

За таких обставин, вартість експертизи у розмірі 450,00 грн. також не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача стягненню підлягає матеріальна шкода у розмірі 46 123,01 грн. (127 859,58 (ринкова вартість ТЗ) -81 362,82 (залишкова вартість ТЗ) -673,75 (франшиза) + 300,00 (витрати на евакуацію ТЗ)

Як свідчать матеріали справи та надані представниками сторін пояснення, станом на дату звернення з позовом до суду та дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не сплатив позивачеві суму матеріальної шкоди у розмірі 46 123,01 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу матеріальної шкоди є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 46 123,01 грн..

З огляду на часткове задоволення позову витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "СЕБ БАНК" (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10, ідентифікаційний код 14351016) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, ідентифікаційний код 206026881) 46 123,01 грн. (сорок шість тисяч сто двадцять три гривні 01 коп.) -матеріальної шкоди в порядку регресу, 1 380,77 грн. (одну тисячу триста вісімдесят гривень 77 коп.) -судового збору.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 11.06.2012

Суддя М.Є. Літвінова