Рішення № 24922937, 13.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.06.12 р. Справа № 5006/33/20пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк (код ЄДРПОУ 01074957)

до відповідача Управління капітального будівництва Донецької міської ради (код ЄДРПОУ 04011880)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Донецької міської ради

про визнання пунктів 3.2., 4.1., 4.2., 4.6. договору №Д/НКВ-111414/НЮ від 13.05.2011р. недійсними та зобов'язання відповідача повернути позивачу кошти в сумі 19731341,00грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю №Н-01/1407 від 22.05.2012р.,

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю №01/17-1625 від 10.04.2012р.,

від третьої особи: ОСОБА_5 за довіреністю №01/13-6093 від 30.11.2011р.

В судовому засіданні з 06.06.2012р.

до 13.06.2012р. оголошено перерву

згідно ст.77 Господарського

процесуального кодексу України.

Позивач, Державне підприємство «Донецька залізниця», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Управління капітального будівництва Донецької міської ради про визнання пунктів 3.2., 4.1., 4.2., 4.6. договору №Д/НКВ-111414/НЮ від 03.05.2011р. недійсними та зобов'язання відповідача повернути позивачу кошти в сумі 19731341,00грн.

Ухвалою суду від 27.05.2012р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5006/33/20пд/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 27.05.2012р. господарським судом на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі №5006/33/20пд/2012 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Донецьку міську раду (83050, м.Донецьк, вул.Артема, буд.98).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що п.п.3.2., 4.1., 4.2., 4.6. договору №Д/НКВ-111414/НЮ від 13.05.2011р. суперечать приписам чинного законодавства, зокрема, ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 15 Житлового кодексу України, відповідно до чого мають бути визнані недійсними на підставі ст.203, п.1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України; та відмову відповідача повернути грошові кошти у розмірі 19731341,00грн., що разом складає, оскільки позивач проводив фінансування видатків місцевого бюджету за власний кошт на підставі спірних пунктів договору.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №46 від 27.04.2011р. (№Д/НКВ-111414/НЮ від 13.05.2011р.) про підготовку території до реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк, претензії №НГ-06/582 від 03.04.2012р., листа №юр/17.1605 від 06.04.2012р., платіжні доручення №1021 від 31.10.2011р., №1030 від 01.11.2011р., №1113 від 07.12.2011р., №1171 від 29.12.2011р., №43 від 23.01.2012р., №59 від 24.01.2012р., №106 від 24.02.2012р., №1017 від 27.10.2011р., №961 від 13.10.2011р., переліку громадян, які належать до відселення з будинків №№2, 4, 6, 8 по вулиці Путилівська в Київському районі, копії договорів купівлі-продажу квартири від 06.02.2012р., від 09.02.2012р., від 15.02.2012р., від 20.02.2012р., від 31.01.2012р., від 01.03.2012р., від 27.02.2012р., платіжних доручень №100к від 06.02.2012р., №101к від 06.02.2012р., №107к від 09.02.2012р., №108к від 09.02.2012р., №126к від 15.02.2012р., №127к від 15.02.2012р., №141к від 20.02.2012р., №142к від 20.02.2012р., №80к від 31.01.2012р., №81к від 31.01.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 142-143 Конституції України, пункту 7 ст. 8 Закону України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 по футболу в Україні», ст.ст. 2, 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 203, п.п. 1, 3 ст.215, ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 54-57, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 05.06.2012р. надав відзив на позовну заяву, за яким заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивач помилково трактує ст. 171 Житлового кодексу України без урахувань інших положень діючого законодавства України та майнових прав громадян, з огляду на що відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також відповідачем до відзиву долучено копії актів виконаних робіт від 20.02.2012р., від 15.03.2012р., від 17.04.2012р.

Третя особа 15.06.2012р. надала письмові пояснення, за якими вважає, позов необґрунтованим та зазначає, що Донецька міська рада при укладенні договору №46 від 27.04.2011р. (№Д/НКВ-111414/НЮ від 13.05.2011р.) про підготовку території до реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк між позивачем та відповідачем не виступала третьою стороною у цих відносинах. Також зазначила, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2010р. №357 «Про затвердження Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» визначено Мінтрансзв'язку, Укрзалізниця, як головних розпорядників бюджетних коштів при здійсненні заходів реконструкції існуючого вокзалу станції Донецьк та Державне підприємство «Донецька залізниця» здійснювало відповідні окремі заходи реалізації програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

27.04.2011р. між Державним підприємством „Донецька залізна дорога" (підприємство) та Управлінням капітального будівництва Донецької міської ради (УКС) укладено договір про підготовку території до реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк №46 від 27.04.2011р. (№Д/НКВ-111414/НЮ від 13.05.2011р.) (далі - Договір), предметом якого є проведення повного комплексу заходів передбачених чинних законодавством України, з підготовки (звільненню) території, розташованої в м.Донецьку по вул.Путилівській, №2, 4, 6, 8 в Київському районі з метою реконструкції на визначеній території вокзального комплексу станції Донецьк. Звільнення території передбачає необхідність обстеження вищезазначених територій на предмет виявлення зареєстрованих мешканців та їх відселення з наданням житла згідно чинному законодавству України (п.1.1. Договору).

За п.1.2. Договору з метою проведення підготовки (звільнення) території, що визначено п.п.1.1. цього договору, сторони визначились в необхідності проведення наступних заходів:

- здійснення перепису громадян, які мешкають в будинку, який належить знести;

- організація та проведення переселення та фактичного придбання та вторинному ринку житла у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Відповідно до п.2.1. Договору УКС організує та проводить підготовку (звільнення) території, розташованої в м.Донецьку під житловими будинками №2, 4, 6, 8 по вул.Путилівській, контролює строки та порядок виконання робіт.

УКС проводить обстеження житлового будинку та оформлює переліки зареєстрованих там мешканців, які підлягають відселенню (п.2.2. Договору).

УКС організує та проводить документальне оформлення та організує фактичне відселення мешканців з наданням їм житла, придбаного на вторинному ринку у відповідності з вимогами чинного законодавства України та у відповідності до умов цього договору (п.2.3. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору підприємство має право контролювати роботи УКС, приймати участь у розгляді матеріалів з підготовки відселення мешканців.

За п.4.3. Договору УКС зобов'язується надати підприємству копії відповідних документів (переліки мешканців, які належать до відселення, посередницькі договори на придбання житла для мешканців, що відселяються, в межах цього договору, укладеними з агентствами нерухомості, які беруть участь в заходах в межах цього договору та інш.), які підтверджують фактичну вартість понесених УКС видатків. За загальним комплексом робіт, виконаних УКС та профінансованих підприємством, сторонами протягом трьох робочих днів, при відсутності взаємних претензій, складається та підписується акт приймання-передачі виконаних робіт. З моменту підписання зазначеного акту УКС вважається таким, що виконав свої зобов'язання за договором.

Так, на підтвердження виконання зобов'язання за Договором УКС сторонами складені акти виконаних робіт від 20.02.2012р., від 15.03.2012р., від 17.04.2012р., які підписані з обох сторін та містять відбитки печаток підприємств. За наведеними актами сторони визначили вартість наданих відповідачем послуг у розмірі 239316,31грн., та зазначили, що сторони претензій одна до одної не мають.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що сторони за цим договором досягли згоди про те, що роботи за цим договором здійснюються УКС, загальна вартість цього договору визначається за фактичними витратами (оціночна вартість квартир, відрахування банку, в пенсійний фонд, послуги агентства нерухомості та нотаріальне оформлення) згідно актам виконаних робіт.

За п.3.2. Договору підприємство зобов'язується здійснити фінансування в узгоджених обсягах комплексу робіт, що здійснюються УКС у відповідності до п.1.2. цього договору.

У відповідності до п.4.6. Договору за надані послуги підприємство перераховує на розрахунковий рахунок УКС №260089801191 коштів у розмірі 1%+ПДВ 20% загальної вартості цього договору, визначеної п.4.1. договору.

Так, позивачем відповідно до наданих платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, сплачено відповідачу визначені вище суми в повному обсязі.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання пунктів 3.2., 4.1., 4.2., 4.6. договору №Д/НКВ-111414/НЮ від 13.05.2011р. недійсними та зобов'язання відповідача повернути позивачу кошти в сумі 19731341,00грн. з тих підстав що наведені пункти Договору суперечать приписам чинного законодавства, зокрема, ст. 2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 15 Житлового кодексу України, відповідно до чого мають бути визнані недійсними на підставі ст.203, п.1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

За приписами п.3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно пункту першому статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Статтею 2 цього Закону визначено поняття місцевого самоврядування. Зокрема, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 15 Житлового кодексу України визначено Компетенція виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду. Зокрема, виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті:

1) здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30);

2) керують житловим господарством, забезпечують належний технічний стан, капітальний і поточний ремонт житлового фонду, що є у віданні Ради;

3) здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад (частина перша статті 18).

Виходячи з правового аналізу вищенаведених нормативно-правових актів, господарський суд дійшов висновку, що визначені приписи не передбачають імперативної норми щодо здійснення фінансування витрат на проведення відселення громадян виключно за рахунок місцевого бюджету, як і прямого обов'язку повернути вказані грошові кошти суб'єктам підприємницької діяльності, які на підставі господарського договору здійснюють відповідне фінансування.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст. 1-3 Господарського процесуального кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, а також - умовами укладеним між ними договором.

Дослідивши зміст спірного Договору, суд дійшов висновку, що останній не суперечить нормам законодавства, зокрема, ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 15 Житлового кодексу України, в розумінні п.1. ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі в порядку встановлених законом, та за умовами попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Стаття 47 Конституції України кожному гарантує право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання пунктів 3.2., 4.1., 4.2., 4.6. договору №Д/НКВ-111414/НЮ від 13.05.2011р. недійсними та зобов'язання відповідача повернути позивачу кошти в сумі 19731341,00грн. є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, відповідно до чого, задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства „Донецька залізниця", м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Управління капітального будівництва Донецької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Донецької міської ради про визнання пунктів 3.2., 4.1., 4.2., 4.6. договору №Д/НКВ-111414/НЮ від 13.05.2011р. недійсними та зобов'язання відповідача повернути позивачу кошти в сумі 19731341,00грн.

У судовому засіданні 13.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2012р.

Суддя Сич Ю.В.