Постанова № 24922573, 05.06.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 5004/814/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., - доповідач у справі,суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,розглянувши касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Дубечненський керамічний завод"на ухвалугосподарського суду Волинської області від 24.01.2012 рокута на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 рокуу справі№ 5004/814/11 господарського суду Волинської області за заявоюУправління Пенсійного фонду України в Старовижівському районідоВідкритого акціонерного товариства "Дубечненський керамічний завод"провизнання банкрутомПредставники сторін у судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.01.2012 року у справі № 5004/814/11 (суддя Шум М.С.) заяву ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" задоволено.

Здійснено заміну кредитора у справі №5004/814/11 про банкрутство ВАТ "Дубечненський керамічний завод" : публічне акціонерне товариство "Кредобанк" в особі Волинської філії ПАТ "Кредобанк" на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м. Київ.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року (колегія суддів: Бригинець Л.М.; Щепанська Г.А.; Демидюк О.О.) апеляційну скаргу ВАТ "Дубечненський керамічний завод" залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 24.01.2012р. у справі № 5004/814/11 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судами попередніх інстанцій процесуальними актами, ВАТ "Дубечненський керамічний завод" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 24.01.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від у справі № 5004/814/11 та відмовити у заміні сторони у справі про банкрутство ВАТ "Дубечненський керамічний завод".

Заявник касаційної скарги вважає, що в порушення ст. 1082 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд, із яким погодився суд апеляційної інстанції, передчасно вирішив питання про заміну кредитора у справі про банкрутство ВАТ "Дубечненський керамічний завод", за відсутності повідомлення боржника новим кредитором про відступлення права вимоги за договором факторингу.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Волинської області від 26.04.2011р. за заявою Управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Дубечненський керамічний завод".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.09.2011р. за результатами розгляду поданого розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, затверджено реєстр вимог кредиторів у справі № 5004/814/11, до якого включено кредиторські вимоги:

Управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області на суму 967 888,12 грн., з яких 890 234,10 грн. вимоги другої черги, 77 654,02 грн. вимоги шостої черги;

Ратнівської міжрайонної державної податкової інспекції на суму 152 536,47 грн., як вимоги третьої черги;

Волинського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 32 634,72 грн., з яких 23 001,58 грн. вимоги другої черги, 9 633,14 грн. вимоги шостої черги;

Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ратнівському районі на суму 20 796,90 грн., як вимоги другої черги;

Старовижівського районного центру зайнятості на суму 4 603,65 грн., з яких 547,68 грн. вимоги другої черги, 4 055,97 грн. вимоги шостої черги;

ПАТ "Державний ощадний банк" від імені якого діє філія - Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" на суму 205 387,35 грн., з яких 125грн. та 180 306,08 грн. вимоги першої черги, 24 956,27 грн. вимоги шостої черги;

ПАТ "Кредобанк" від імені якого діє Волинське відділення центральної філії ПАТ "Кредобанк" на суму 205 387,35 грн., як вимоги першої черги.

Вимоги ПАТ "Кредобанк" уточнені ухвалою господарського суду від 10.10.2011р. та становлять 8819073,72 грн. і віднесені до першої черги задоволення вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.11.2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" укладено договір факторингу, відповідно до якого, відбулося відступлення права вимоги всіх грошових зобов'язань до боржника - ВАТ "Дубечненський керамічний завод", що стало підставою для звернення 04.01.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" з заявою про заміну сторони у справі про банкрутство: Публічне акціонерне товариство "Кредобанк", в особі Волинської філії ПАТ "Кредобанк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції.

Згідно умов договору факторингу до нового кредитора (заявника) переходить право вимоги заборгованості, до якої входить сума основного боргу по кредитах, процентів, штрафних санкцій, тощо.

Господарський суд Волинської області, із висновками якого погодився в постанові Рівненський апеляційний господарський суд, керуючись ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1077 Цивільного кодексу України, визнав заяву ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про зміну сторони у справі про банкрутство обґрунтованою, такою, що підлягає задоволенню та замінив кредитора у справі.

Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 11.04.2012 року спростував доводи ВАТ "Дубечненський керамічний завод" про те, що, уклавши 29.11.2011р. договір факторингу, новий кредитор ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" та не повідомивши боржника про відступлення права вимоги, порушив вимоги ч. 1 ст. 1082 ЦК України.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги за договором факторингу мало б значення лише у разі виконання боржником зобов'язання перед клієнтом чи фактором.

Судом другої інстанції встановлено, що доказів виконання обов'язку перед клієнтом чи фактором боржником суду не надано.

Посилаючись на те, що згідно положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у процедурі банкрутства суд не вирішує спір по суті, а лише встановлює розмір грошових вимог кредиторів та вчиняє інші дії, передбачені вказаним Законом, а також на презумпцію правомірності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, суд другої інстанції в постанові не встановив порушення прав боржника, внаслідок заміни кредитора та погодився із судом першої інстанції про правомірність такої заміни.

Колегія судді Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, про те що заміна кредитора у зобов'язанні у даному випадку не впливає на існуючи обов'язки боржника та не призводить до порушення його прав.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог статті 5 вказаного Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Статтею 512 ЦК встановлено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, в тому числі й грошовому.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні не припиняє самого зобов'язання, а тільки приводить до вибуття однієї з його сторін, на місце якої приходить інша особа (кредитор).

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство, в зв'язку з чим, вказані зміни повинні бути відображені у реєстрі вимог кредиторів боржника, на підставі ухвали господарського суду.

Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до абзацу двадцять другого статті 1 спеціального Закону. Заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що заміна кредитора у реєстрі вимог можлива до закінчення ліквідаційної процедури та затвердження господарським судом ліквідаційного балансу банкрута.

У відповідності до ст. 1077 Цивільного кодексу України, яка надає поняття договору факторингу, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно положень ст. 1082 Цивільного кодексу України клієнт та фактор повинні повідомити у письмовій формі боржника про відступлення права вимоги. У такому повідомлені мають бути вказані: чітко визначене право вимоги яке було передане а також ідентифікаційні дані та реквізити фактора, включаючи розрахунковий рахунок, на який повинні бути перераховані грошові кошти.

У частині 2 вказаної статті ЦК України закріплено право боржника вимагати надання доказів того, що грошова вимога була відступлена клієнтом фактору. У разі неотримання таких документів боржник має право виконати зобов'язання клієнту, подальші негативні наслідки у такому випадку можуть настати для фактора, у зв'язку з тим, що він мав отримати дані кошти.

Відповідно до частини 3 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник звільняється від обов'язку перед клієнтом у тому разі, якщо мало місце виконання боржником обов'язку фактору.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, саме новий кредитор, а не боржник несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, тобто, права боржника у даному випадку не порушуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 11.04.2012 року дійшов обґрунтованого висновку, що договір факторингу від 29.11.2011 року про відступлення права вимоги не визнано недійсним у судовому порядку, доказів вирішення відповідного спору у судовому порядку боржником не надано, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника у справі про банкрутство.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дубечненський керамічний завод" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 24.01.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 у справі № 5004/814/11 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

М.І. Хандурін