Ухвала суду № 24921929, 12.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1668/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Гром Л.М. та Кучми А.Ю.,

секретаря: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС-АРТ»до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року ПП «ЛЮКС-АРТ»звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області, в якому просило скасувати та визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області від 24.02.2011 року № 0000612300/0 та № 0000602300/0 та податкову вимогу від 12.03.2011 року № 35, зобов'язати Державну податкову інспекцію у Макарівському районі Київської області утриматися від вчинення дій по стягненню заборгованості визначеної у податковій вимозі до остаточного набрання законної сили постанови суду по даній справі.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року позов задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області від 24.02.2011 року № 0000612300/0 та № 0000602300/0; скасовано податкову вимогу ДПІ у Макарівському районі Київської області від 12.03.2011 року № 35. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що обґрунтування факту заниження податкового кредиту шляхом вказівки на нікчемність податкових накладних між Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»та приватним підприємством «ЛЮКС-АРТ»зазначенням причин і правових підстав саме їхньої недійсності - є незаконним через невідповідність пп. 2.3.2. п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованого в Мінюсті України 25.08.2005 р. № 925/11205 (далі по - Порядок), крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не мав жодних підстав вважати, що укладені позивачем договори були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, а саме, належними державні сумами податку на додану вартість.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що договори, які укладені між ПП «ЛЮКС-АРТ»та «С.Дж.Р.Груп»відповідно до п.1, п. 2 ст. 215, п.1, п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «ЛЮКС-АРТ»зареєстроване 14.08.2006 року Макарівською районною державною адміністрацією Київської області. 07.05.2010 року замінено свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи у зв'язку із зміною місцезнаходження юридичної особи за адресою: 08063, Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, буд. 12-3, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А 01 № 269128 та зареєстроване в Державній податковій інспекції Макарівського району Київської області як платник податку.

Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області проведено невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «ЛЮКС-АРТ»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.03.2009 року по 31.08.2009 року, про що складено акт від 21.02.2011 року № 68/29/23-0/34311356.

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся у сумі 11742,29 грн. та податок на прибуток у сумі 14 677, 85 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем прийнято та надіслано на адресу позивача податкові повідомлення-рішення за № 0000612300/0 та № 0000602300/00 від 24.02.2011 року, які останній отримав 24.02.2011 року. У зв'язку із невиконанням вищезазначених рішень, Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області виставлено податкову вимогу від 12.03.2011 року № 35.

Підпунктом 2 пункту 2.3 Порядку чітко встановлено, що будь-яке виявлене під час перевірки порушення має обґрунтовуватись вказівкою на первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують факти порушення. Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, сам по собі факт підробки первинних документів в т.ч. податкових накладних не породжує автоматично їх недійсність (нікчемність).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що акт перевірки від 21.02.2011 року № 68/29/23-0/34311356 не відповідає викладеним у Порядку вимогам, зокрема, не визначено конкретних фактів порушення приватним підприємством «ЛЮКС-АРТ»податкового, валютного та іншого законодавства, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Не відображено за кожним фактом порушення показників податкової та іншої звітності, та фактичних показників, які були виявлені в акті перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю. Чітко не визначено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період, що перевірявся, приватне підприємство «ЛЮКС-АРТ»займалося ремонтно-будівельними роботами, послуги автомобільного транспорту. Між приватним підприємством «ЛЮКС-АРТ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»були укладені договори № 02/10/01-09 від 10.02.2009 року; № 03/10/09-02 від 02.08.2009 року; № 05/18-09 від 18.05.2009 року; № 06/19-09 від 19.06.2009 року; № 01-М від 01.07.2009 року; № 02-М від 28.07.2009 року.

Зазначені договори були виконанні в цілому, що підтверджується відповідними актами про виконання робіт. Вартість послуг по зазначених договорах була віднесена позивачем до валових витрат підприємства за І та ІІІ квартали 2009 року. При цьому, відповідачем, в описовій частині Акту, не заперечується факт виконання робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»замовнику робіт приватному підприємству «ЛЮКС-АРТ».

Згідно до частини 2-3, 5 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 статті 203 цього Кодексу є підставою для недійсності правочину. Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина 2 статті 215 ЦК України).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до вимог Цивільного кодексу України фіктивний (недійсний) правочин є оспорюваним, а тому відповідно до частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України застосування наслідків фіктивного правочину до даних фінансово-господарських взаємовідносин є недопустимим без наявності відповідного рішення суду.

Так, в акті перевірки немає жодного посилання на наявність будь-якого судового рішення, яке б підтверджувало б такий факт, та не вказано норму Закону на підставі якого правочин між Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»та приватним підприємством «ЛЮКС-АРТ»може визнаватися недійсним поза судовим порядком - тобто нікчемним, якщо їх недійсність встановлена законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо того, що обґрунтування факту заниження податкового кредиту шляхом вказівки на нікчемність податкових накладних між Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»та приватним підприємством «ЛЮКС-АРТ»зазначенням причин і правових підстав саме їхньої недійсності - є незаконним через невідповідність пп. 2.3.2. п. 2.3. Порядку, тому позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2011 року № 0000602300/0 підлягають задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції правомірно не погодився із висновками відповідача, викладеними в акті, що в результаті виконання сторонами (нікчемних) угод не може виникати право на податковий кредит по податку на додану вартість у приватного підприємства «ЛЮКС-АРТ», тобто операції з придбання товарів (робіт, послуг), відображені в поданій звітності, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»)далі -Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Таким чином, якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право включити сплачені суми податку до складу податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до податкових накладних та договорів, відповідно до яких позивач Покупець, обов'язок утримання і перерахування податку на додану вартість по накладних, які були включені приватним підприємством «ЛЮКС-АРТ»до складу податкового кредиту, покладається не на позивача, а на Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп».

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»належним чином виконало свій обов'язок щодо сплати сум податку на додану вартість, включеного приватним підприємством «ЛЮКС-АРТ»до складу перерахованих ним коштів, тобто відсутні підстави для донарахування цих сум податку на додану вартість позивача, тому позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2011 року № 0000612300/0 також підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи вимоги п. 18 ст. 56 Податкового кодексу України, оскільки позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в судовому порядку, суми грошового зобов'язання не є узгодженими, тому Київський окружний адміністративний суд дійшов до обґрунтованого висновку про скасування вимоги12.03.2011 року № 35.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Гром Л.М.

Кучма А.Ю.