Ухвала суду № 24921736, 14.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/7911/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Гриньковська Н.Ю.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Аліменка В.О., Мацедонської В.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «Вулкан-2»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Вулкан-2»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач приватне підприємство «Вулкан-2» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Черкаси по нарахуванню штрафних санкцій за порушення строків сплати податкового зобов'язання у сумі 24404,32грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 05.09.2011р. №0013521503; зобов'язання Державну податкову інспекцію у м. Черкаси внести зміни до облікової картки платника шляхом зменшення суми податкового зобов'язання (орендної плати за земельну ділянку) та штрафних санкцій, нарахованих на неї.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою приватне підприємство «Вулкан-2» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.01.2011р. позивач подав до Державної податкової інспекції у м. Черкаси податкову декларацію згідно якої самостійно визначено та узгоджено зобов'язання з орендної плати з земельні ділянки державної та комунальної власності на 2011 рік в сумі 488091,38грн. щомісячний платіж складає суму в розмірі - 40674,29грн. (а.с.10-12).

В подальшому, 19.05.2011р. Черкаською міською радою прийняте рішення №2-529, згідно якого позивачу припинено право користування земельною ділянкою площею 10551м2 по вул. Гагаріна, 61. Як наслідок, 30.06.2011р. позивачем було подано до Державної податкової інспекції у м. Черкаси уточнюючу декларацію з орендної плати за землю державної та комунальної власності, в якій зменшено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки.

Таким чином з поданням уточнюючого розрахунку зобов'язання становить 256162,03грн.

02.09.2011р. Державної податкової інспекції у м. Черкаси проведено перевірку щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, про що складено акт від 02.09.2011р. №5492/15-31/21383790. За результатами перевірки встановлено порушення позивачем строків сплати орендної плати за землю, чим порушено вимоги ст.17 Закону України «Про плату за землю»та п.287.3 ст.287 Податкового Кодексу України.

За результатами акту перевірки, на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у м. Черкаси було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011р. №0013521503, яким визначено грошове зобов'язання зі сплати штрафу в розмірі 24404,32грн. за затримку сплати на 334 календарні дні суми грошового зобов'язання в розмірі 122021,58грн..

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що відповідач діяв у межах споїх повноважень та у спосіб встановлений законом, так як у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно до ст. 14 Закону - платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 17 зазначеного Закону передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок -документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом; випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Положення пункту 287.3. статті 287 Податкового кодексу України передбачає, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно пункту 288.1. статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 травня 2006 року між позивачем та Черкаською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою вул. Гагаріна, 61 м. Черкаси.

08.01.2011р. позивач подав до Державної податкової інспекції у м. Черкаси податкову декларацію згідно якої самостійно визначено та узгоджено зобов'язання з орендної плати з земельні ділянки державної та комунальної власності на 2011 рік.

Однак, 19.05.2011р. Черкаською міською радою прийняте рішення №2-529, згідно якого позивачу припинено право користування земельною ділянкою площею 10551м2 по вул. Гагаріна, 61.

30.06.2011р. позивачем було подано до Державної податкової інспекції у м. Черкаси уточнюючу декларацію з орендної плати за землю державної та комунальної власності, в якій зменшено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки.

Таким чином станом на 29.07.2010р. у позивача залишився не сплачений борг в сумі 174061,14грн.

Приписами пункту 288.7 ст. 288 ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього Кодексу.

Судом першої інстанції з пояснень представника відповідача встановлено, що в обліковій картці позивача відображаються показники як звітної так і уточнюючої декларацій.

При цьому, платежі по декларації від 26.01.2010р. збільшують суму боргу на 40673,86грн., а уточнююча декларація щомісячно зменшує на 28580,34грн. та погашає борг попередніх періодів в календарній черговості.

Крім того, з пояснень представника відповідача встановлено, що 28.01.2011р. позивачем подано до Державної податкової інспекції у м. Черкаси податкову декларацію, в якій відповідно до договорів оренди землі вказано оренду плату на 2011р. в сумі 488091,38грн. В подальшому, 30.06.2011р. позивачем подано уточнюючу декларацію, якою визначено зобов'язання в сумі 256162,03грн.

Таким чином, відповідно до п.п.14.1.152. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відбулося погашення податкового боргу шляхом зменшенням абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

При прийнятті податкового повідомлення-рішеня відповідач посилався на порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за попередні періоди, які передували даті подання вказаного перерахунку від 30.06.2011р. до податкової (уточнюючої) декларації.

Отже, у разі погашення податкового боргу (його частини) з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі за рахунок від'ємного значення суми податкового зобов'язання, визначена в уточнюючому розрахунку, виникає підстава для застосування штрафних санкцій, передбачених ст.126 Податкового кодексу України.

Відповідно до 14.1.175. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами ст.126 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати.

Враховуючи, що підписані позивачем зміни умов договору від 22 травня 2006 року відбулися 19 травня 2011 року, а уточнююча декларація подана позивачем 30 червня 2011 року, а тому відповідач мав законні підстави вживати заходи реагування щодо несплачених узгоджених сум податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Вулкан-2»-залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Аліменко В.О.

Мацедонська В.Е.