Постанова № 24921635, 13.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18286/11/2670 (у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Денісов А.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Денісова А.О.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі Падюковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Електро Імпорт»на постанову окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом ТОВ «Електро Імпорт» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

08.12.2011 року ТОВ «Електро Імпорт»звернулося до суду з позовом про визнання дій щодо проведення перевірки протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0001490720.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2012 року в задоволені позову відмовлено, оскільки позивач за перевіряємий період сформував податковий кредит всупереч чинному законодавству.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову про задоволення позову, оскільки формування податкового кредиту відбулося відповідно до чинного законодавства, а реальність господарської операції підтверджується первинними фінансово-господарськими документами.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Електро Імпорт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі 360026,00 грн. у рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в лютому 2011 року. За результатами перевірки 22.07.2011 року складений акт 731/1-07-20-36059389, в якому зазначено про порушення п.п. 198.1, 198.2 та 198.6 ст.198, п.200.1, абзацу а) п.200.4 ст.200 ПКУ, що призвело до завищення ТОВ «Електро Імпорт»суми від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2011 року та завищенню суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011 року на 65038,00 грн.

На цій підстав ДПІ винесла податкове повідомлення рішення № 0001490720/0 від )2.08.2011 року рол зменшення ТОВ «Електро Імпорт»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 65038,00 грн.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що укладені позивачем спірні договори, на підставі яких сформований податковий кредит, не відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, суд зазначив, що позивач не довів реальність відповідних господарських операцій, за результатами яких відбувалося формування податкового кредиту.

Вказані висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

28.01.2011 року позивач та ПП «Інтер Трейдінг»уклали договір поставки №28/01, на виконання якого у лютому 2011 року TOB «Електро Імпорт»придбало у ПП «Інтер Трейдінг»товар на загальну суму 390225,88 грн., в т.ч. ПДВ 65037,65 грн. Вказане підтверджується видатковими накладними № 30 від 01.02.2011 року, № 47 від 07.02.2011 року, № 48 від 14.02.2011 року та № 49 від 21.02.2011 року, які TOB «Електро Імпорт»отримало від ПП «Інтер Трейдінг»податкові накладні № 30 від 01.02.2011 року, № 47 від 07.02.2011 року, № 48 від 14.02.2011 року та № 49 від 21.02.2011 року на загальну суму 390 225,88 грн., в т.ч. ПДВ 65 037,65 грн., які було включено до податкового кредиту в декларацію за березень 2011 року, оскільки згідно п.201.10. ст.201 ПКУ накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Передача вказаного товару підтверджується видатковими накладними та рахунком-фактурою (а.с.73-108, том 1). Оплата за вказаний товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 390225,88 грн. (а.с. 170-171 том.1)

Згідно з п.44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відтак, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно ст.1 вищезазначеного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Наведене кореспондується з нормами ПКУ. Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПКУ витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ не включаються до складу витрат ті, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Факт здійснення господарської діяльності в даній справі підтверджується первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до норм чинного законодавства. Контрагент позивача ПП «Інтер Трейдінг»на час здійснення господарських операцій мало спеціальну правосуб'єктність і було зареєстроване як платник податків на додану вартість, а отже, мало право видавати податкові накладні.

Не заслуговують на увагу доводи суду першої інстанції, що ПП «Інтер Трейдінг» здійснювало свою діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам, оскільки відповідно до акту перевірки (том.1 а.с.176-193) товариство відобразило в деклараціях з ПДВ за лютий-листопад 2010 року та січень-березень 2011 року податкові зобов'язання в розмірі 3104731,00 грн., у повній мірі задекларувавши зобов'язання, що виникли у підприємства у зв'язку з поставкою товару позивачу та іншим контрагентам. Крім того, обставини подачі контрагентом його податкової звітності не мають ніякого значення для вирішення справи, оскільки чинне законодавство не наділяє позивача обов'язком відповідати за дії свого контрагента.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій податкового органу при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, то колегія суддів зазначає, що вказані дії податкового органу відповідають вимогам ПКУ.

З огляду на викладене та, приймаючи до уваги, що порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАСУ, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2012 року скасувати та ухвалити нову про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0001490720/0.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Денісов А.О.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.