Ухвала суду № 24921605, 12.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4408/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Земляної Г.В.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Славянський дом»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі Київської області №0000292300 від 25 березня 2011 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Славянський дом»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі Київської області №0000292300 від 25 березня 2011 року задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі Київської області №0000292300 від 25 березня 2011 року у частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 127660,80 грн. та штрафних фінансових (санкцій) в розмірі 31915,25 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ідеалплюсінвест»не підтверджена відповідними документами, а тому сума податку на додану вартість за зазначеною угодою включена до складу податкового кредиту безпідставно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 09 лютого 2011 року по 10 березня 2011 року ДПІ у Бородянському районі Київської області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Славянський дом»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт №193/23-30684452 від 16 березня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 130161,00 грн., у тому числі за травень 2010 року -16512,00 грн., липень 2010 року -52292,00 грн., серпень 2010 року -58857,00 грн., грудень 2010 року -2500,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що на виконання договору №290410 від 29 квітня 2010 року, укладеного між ТОВ «Славянський дом» та ТОВ «Ідеалплюсінвест», позивач отримав від ТОВ «Ідеалплюсінвест»товари: пакувальні матеріали та сировину для м'ясного і овочевого виробництва. Вказану господарську операцію податковий орган вважає безтоварною оскільки згідно інформації бази даних «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено розбіжності по взаємовідносинах між ТОВ «Славянский дом»та ТОВ «Ідеалплюсінвест», оскільки останнім не задекларовано в деклараціях з податку на додану вартість обсяги поставок (реалізації) сировини позивачу в розмірі 638304 грн. (в тому числі ПДВ 127660,80 грн.). Крім того, відносно контрагента позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про непідтвердження статусу відомостей про юридичну особу, а також ТОВ «Ідеалплюсінвест»не подає звітність до ДПІ за своїм місцезнаходженням з дня реєстрації.

Крім того, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року в сумі 12169762 грн. на підставі документів, що відображають розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію: рух коштів по рахунку 311 «Рахунки в банках», рух коштів по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»та інших рахунків класу 7 «Доходи і результати діяльності», в результаті чого встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість всього у сумі 2500,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року у сумі 2500 грн.

На підставі акту №193/23-30684452 від 16 березня 2011 року ДПІ у Бородянському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 25 березня 2011 року №0000292300, яким позивачу за порушення п.4.1 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 162701,25 грн., в тому числі 130161,00 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32540,25 грн.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальнику в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ідеалплюсінвест»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товари, у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідач вважає угоду, укладену між позивачем та ТОВ «Ідеалплюсінвест»нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Ідеалплюсінвест» підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи: договором №290410 від 29 квітня 2010 року, рахунками-фактурами на оплату товару, видатковими накладними на товар, товарно-транспортними накладними на перевезення придбаного товару, податковими накладними, банківськими виписками про перерахування коштів в оплату за товар, картками складського обліку.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень п.4.1 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку -ТОВ «Ідеалплюсінвест», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, яка безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю позивача, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 25 березня 2011 року №0000292300 в частині збільшеного позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 127660,80 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31915,25 грн., не доведено факт безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом з придбання товарів, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання товару.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2500,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 625,00 грн. з огляду на заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість на зазначену суму в грудні 2010 року та в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 червня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Земляна Г.В.