Ухвала суду № 24921347, 12.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2314/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Земляної Г.В.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про скасування рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000772308 від 09 лютого 2012 року, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м.Києва.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. За твердженням апелянта під час податкової перевірки позивача податковим органом було встановлено порушення останнім пп.пп.7.4.1, 7.4.5. п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого платником податку було занижено податок на додану вартість на суму 718627,83 грн. Підтвердженням зазначеного порушення податкового законодавства позивачем, апелянт вбачає в укладанні ТОВ «Житло-Буд»нікчемного правочину з ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс». В обґрунтування нікчемності правочину, апелянт посилається на висновки перевірки ДПІ в Оболонському районі м.Києва, яким встановлено відсутність у ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, на підставі чого податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Також апелянтом наведено в скарзі витяги із Закону України «Про податок на додану вартість»щодо права платника податку на формування податкового кредиту виключно у випадках підтвердження здійснення господарських операцій належними документами, однак, не зазначаючи чи були підтверджені господарські операції між позивачем та ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»належними документами або була виявлена їх відсутність, стверджує про неможливість створення юридичних наслідків недійсним правочином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що з 19 грудня 2011 року по 17 січня 2012 року ДПІ у Шевченківському м.Києва проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Житло-Буд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт №79/23-08/24368041 від 24 січня 2012 року, в якому встановлено порушення позивачем пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 718627,83 грн., в тому числі за червень 2010 року -15414,13 грн., за серпень 2010 року -410345,17 грн., за жовтень 2010 року -50000,00 грн., за листопад 2010 року -242868,53 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість став проведений аналіз господарських операцій позивача, в ході якого встановлено, що позивачем з ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»укладено договір на поставку, монтаж та пуско-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання №19/04-10 від 19 квітня 2010 року. Актом перевірки ДПІ у Оболонському районі м.Києва №116/23-02/36146408 від 21 березня 2011 року встановлено, що в 2010 році ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання по ланцюгах постачання від підприємств з ознаками «фіктивності». Крім того, у ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, а тому, за висновком податкового органу, ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, внаслідок чого відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 718627,83 грн., в тому числі за червень 2010 року -15414,13 грн., за серпень 2010 року -410345,17 грн., за жовтень 2010 року -50000,00 грн., за листопад 2010 року -242868,53 грн.

На підставі акту перевірки №79/23-08/24368041 від 24 січня 2012 року року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2012 року №0000772308, згідно якого за порушення пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 898285 грн., в тому числі 718627 грн. за основним платежем та 179657 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальнику в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товари (виконував роботи), у відповідності до вимог чинного законодавства. Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідач вважає угоду, укладену між позивачем та ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи: договором на поставку, монтаж та пуско-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання №19/04-10 від 19 квітня 2010 року з додатками до нього та додатковими угодами, видатковими накладними на товар, актами приймання-передачі ліфтового устаткування до монтажу, актами готовності будівельної частини ліфта, актами передачі ліфтів до виконання оздоблювальних робіт, актами технічної готовності ліфта, податковими накладними, банківськими виписками про перерахування коштів в оплату за товар та виконання монтажних та пуско-налагоджувальних робіт, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними, міжнародними товарно-транспортними накладними про отримання товару ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс»з відмітками органу митної служби, сертифікатами відповідності продукції, дозволом на початок виконання роботи підвищеної небезпеки ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс», технічними паспортами ліфтів.

Договір та інші документи від імені контрагента позивача підписані уповноваженою особою. Відповідачем не доведено, що всі, або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, є підробними тощо, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс». Податковим органом також не наведено належних та допустимих доказів того, що вищезазначений контрагент позивача не здійснював поставки товару. Висновок про відсутність у даного підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам є припущенням відповідача та не доводить необхідність наявності певних видів ресурсів для здійснення такого роду господарської діяльності.

Крім того, висновки відповідача грунтуються виключно на акті перевірки ДПІ у Оболонському районі м.Києва №116/23-02/36146408 від 21 березня 2011 року, натомість, наявність поставленого обладнання та виконання монтажних та пуско-налагоджувальних робіт відповідачем не перевірялось та не досліджувалось.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого обладнання (виконаних робіт) та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09 лютого 2012 року №0000772308 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 898285 грн., в тому числі 718627 грн. за основним платежем та 179657 грн. штрафних (фінансових) санкцій, не доведено факт безтоварності господарської операції між позивачем та його контрагентом -ТОВ «Сігма Ліфт Сервіс», не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання обладнання та виконаних робіт.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 червня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Земляна Г.В.