Постанова № 24921178, 21.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6380/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,

при секретарі Мартиненко Д.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тхайсімекс»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000911740/0 від 12.10.2010р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тхайсімекс» (далі -Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі -Відповідача) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000911740/0 від 12.10.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2011 року вимоги адміністративного позову задоволено в повному обсязі. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва № 0000911740/0 від 12 жовтня 2010 року в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Тхайсімекс»податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 58121,22 гривень, з яких 19373,74 гривень основного платежу та 38747,48 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, - підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ДПІ у період з 30.06.2010р. по 18.08.2010р. проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Тхайсімекс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.02.2008р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період 11.02.2008р. по 31.03.2010р., за результатами якої було складено акт № 600/23-6-35676624 від 28.09.2010р.

На підставі зазначеного акту 12.10.2010р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000911740/0, яким позивачу за порушення пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-IV, нарахована сума податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»у розмірі 105 664,32 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 35 221,44 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 70 442,88 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішення залишено без змін.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача, понесені ним у зв'язку з відшкодуванням витрат на проїзд, на оплату рахунків за проживання в готелях, добових витрат ОСОБА_1, якого було направлено у службове відрядження, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, тому позивачем не порушено пп. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, пп. 9.11.1 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»і, відповідно, у відповідача відсутні законодавчі підстави для нарахування податкового зобов'язання у розмірі 19 373,74 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 38 747,48 грн. за даним епізодом.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги адміністративного позову в частині щодо висновку відповідача про необхідність утримання податку з доходів фізичної особи - нерезидента з грошових коштів, витрачених на відрядження директора підприємства ОСОБА_1.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що в охоплений перевіркою період ТОВ «Тхайсімекс»використовувалась праця іноземця громадянина Вєтнаму ОСОБА_1, який працював на посаді директора підприємства (дозвіл на працевлаштування -т.1, а.с. 119).

Відповідно до наказу ТОВ «Тхайсімекс»№ 12 від 19.12.2009 р. директор підприємства ОСОБА_1 був направлений у відрядження до Вєтнаму строком на 23 дні з 19.12.2009р. по 10.01.2010р. з метою налагодження нових стосунків, підписання нових контрактів із заводами-виробниками свіжомороженої риби та морепродуктів для розширення асортименту товарів, що поставляються в Україну (відмітки прикордонного митного контролю у паспорті т. 1, а.с. 109).

Згідно звіту про використання коштів, наданих на відрядження № ТХ-0000001 від 20.01.2010р. ОСОБА_1 відшкодовано грошової кошти за проживання у готелі, переліт та добові на загальну суму 64579,12 грн.

Відповідно до п.п. 5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Із аналізу зазначених норм вбачається, що витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податків за наявності документів, що засвідчують вартість фактичних витрат осіб, які відрядженні, та зв'язок такого відрядження з основною діяльністю цього платника.

Враховуючи наявність зв'язку відрядження працівника позивача - ОСОБА_1 з основною діяльністю ТОВ «Тхайсімекс»та належне документальне підтвердження вказаних витрат, то апеляційний суд вважає податкове повідомлення -рішення в цій часині необгрунтованим.

Також апеляційна інстанція погоджує висновок окружного суду, що єдиний мотив щодо безпідставності включення позивачем до валових витрат підприємства витрат на відрядження ОСОБА_1 податковим органом зазначено відсутність дозволу на працевлаштування вказаної особи, а точніше його закінчення у період перебування у відрядженні спростовується тим, що відсутність дозволу на працевлаштування або закінчення терміну його дії не означає припинення трудових відносин між ТОВ «Тхайсімекс»та ОСОБА_1 оскільки Кодексом законів України про працю України не визначено такої підстави для припинення трудового договору.

Тому, відсутність дозволу на працевлаштування іноземця може бути підставою для накладення на позивача штрафних санкцій органами державної служби зайнятості, однак не свідчить про припинення трудових відносин між позивачем та відрядженим працівником та не припиняє права та обов'язку позивача відшкодувати працівнику витрати на відрядження та, відповідно, - віднести такі витрати до складу валових витрат.

Таким чином, витрати позивача, понесені ним у зв'язку з відшкодуванням витрат на проїзд, на оплату рахунків за проживання в готелях, добових витрат ОСОБА_1, якого було направлено у службове відрядження, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Враховуючи наведене податкове повідомлення -рішення № 0000911740/0 від 12.10.2010р підлягає визнанню нечинним та скасуванню частково, а саме: в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Тхайсімекс»податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 58121,22 гривень, з яких 19373,74 гривень основного платежу та 38747,48 гривень штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині підлягає залишенню в силі.

Під час ухвалення постанови судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення, але у резолютивній частині рішення суд зазначив результат розгляду лише частини оскаржуваного повідомлення -рішення, яке скасовується та не вказав результат оскарження іншої частині податкового повідомлення -рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в резолютивній частині.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2011 року -змінити, доповнивши резолютивну частину абзацом:

«В іншій частині позову відмовити.».

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2011 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Борисюк Л.П.