Ухвала суду № 24921142, 22.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17253/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Старової Н.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-енергосервіс, ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Україна-енергосервіс, ЛТД» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем на адресу позивача згідно з п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України були направлені запити про надання інформації та її документальне підтвердження від 28 квітня 2011 року № 16923/10/07-018 та від 24 травня 2011 року № 21023/10/07-018, згідно яких адресату необхідно було надати документи, які підтверджують суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень квітень 2011 року.

Позивачем було надано відповіді на вказані запити разом із завіреними копіями: реєстрів отриманих і виданих податкових накладних за жовтень 2010 року, березень квітень 2011 року, отримані і видані податкові накладні за цей період, платіжні доручення, договори та ліцензії на здійснення будівельної діяльності.

Разом з тим, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за березень квітень 2011 року, за результатами якої складено акт № 5259/07-10/22944109 від 06 вересня 2011 року.

Згідно вказаного акту податковим органом встановлено, що згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у березні 2011 року існують розбіжності на суму 20 730, 00 грн. по ТОВ «Елаком Інвест». Дане підприємство має стан відмінний від «0», а саме «14»- порушено провадження у справі про банкрутство, тому підтвердити суму ПДВ у розмірі 20 730, 00 грн. за березень 2011 року не є можливим. В зв'язку з вищевказаним податкова накладна від 14 березня 2011 року № 29 на загальну суму 124 380, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 730, 00 грн., видана з порушенням п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення № 0001500710 від 08 листопада 2011 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 20 730, 00 грн. та нараховано 1 гривню штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом першої інстанції встановлено, що податкова накладна, на підставі якої позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, містить усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідає формі, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до п.п. 201.4. та 201.8 статті 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 статті 184 ПК України - реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

На час виписки податкової накладної ТОВ «Елаком Інвест»було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер 368443826552.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 20 730, 00грн., віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Елаком Інвест»підтверджується податковою накладною, оформленою відповідно до вимог статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про помилковість позиції відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Старова Н.Е.