Ухвала суду № 24919044, 22.05.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8716/11/0170/12

22.05.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача- Дочірнього підприємства "Фесто виробництво"- ОСОБА_2, довіреність № 03/13 від 10.01.12,

представник відповідача- Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився,

розглянувши матеріали справи № 2а-8716/11/0170/12 за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Котарева Г.М. ) від 07.11.11

за позовом Дочірнього підприємства "Фесто виробництво" (вул. Узлова, 8,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2011 позовні вимоги Дочірнього підприємства "Фесто виробництво" задоволені частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 22.04.11 № НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 2166,67 грн. та № НОМЕР_2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2166,67 грн.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2011, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, що викладені в ній.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 23.12.10 по 06.01.11 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Фесто виробництво»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.10.10 по 01.11.10, за результатами якої 14.01.11 складено Акт №3/07-00/20718805. Відповідно до висновків акту зафіксовано порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5, п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зменшена сума бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 2166,67грн., зменшено суму податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010 року у розмірі 2166,67грн., що призвело до зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ періоду, що перевіряється, яке включається до складу податкового кредиту наступних звітних періодів (рядок 22.2 податкової декларації періоду, що перевіряється) (а.с. 36-68).

На підставі акту перевірки СДПІ ВПП в м. Сімферополі АРК прийняті податкові повідомлення - рішення від 26.01.11 №0000110700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2166,67 грн. за листопад 2010 року та від 28.01.11 №000010700/0 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 2166,67грн. (а.с. 69, 70).

03.02.11 позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки та зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідно до п. 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», звернувся до ДПА в АР Крим із відповідною скаргою та доповненнями до скарги від 09.02.11.

Рішенням ДПА в АРК про результати розгляду первинної скарги від 05.04.11 №1262/10/25-023 скасовано податкові повідомлення - рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі АРК 26.01.11 №0000110700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2166,67 грн. за листопад 2010 року та від 28.01.11 №000010700/0 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 2166,67грн. (а.с. 31-35).

22.04.11 відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення №0000930700 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 2166,67грн. та №0000920700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2166,67грн. (а.с. 158, 159).

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (п.п. 7.7.2 Закону).

Таким чином, згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 22.04.11 №0000930700 про зменшення позивачеві суми від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2010 року на 2166,67грн., відповідач визнав протиправним включення до податкового кредиту жовтня 2010 року податкових накладних ТОВ «Видавництво Вперед»06.10.10р. №282 та від 25.10.10 №296, оскільки за вказаним в податковій накладній місцезнаходженням (м.Саки, вул. Інтернаціональна, 25) контрагент відсутній.

П.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця): місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну абоскорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, у виписаних ТОВ «Видавництво Вперед»податкових накладних від 02.11.10 №308 та від 20.11.10 №361 зазначена адреса: м. Саки, вул. Інтернаціональна, 25, кв. 37 (а.с. 113-114).

Відповідач ні в матеріалах перевірки, ні під час розгляду справи не навів норму права, яка зобов'язує покупця після отримання податкової накладної перевіряти достовірність вказаного в ній місцезнаходження продавця.

Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, однією з підстав для чого є наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання).

Позивач надав в матеріали справи Витяг з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої ТОВ «Видавництво Вперед»зареєстровано за адресою: АР Крим, м. Саки, вул. Інтернаціональна, 25, кв. 37, статус відомостей про юридичну особу «підтверджено», стан юридичної особи «зареєстровано»(а.с. 115-117).

Тобто за наявності зауважень у відповідача до місцезнаходження ТОВ «Видавництво Вперед», передбачені законодавством дії по анулюванню реєстрації як платника податку з подальшим інформуванням про це інших платників податків податковими органами не вчинені.

Стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлює, що якщо відомості були внесені до Єдиного державного реєстру, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Таким чином, висновок відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту за листопад 2010р. податкових накладних від 02.11.10 №308 та від 20.11.10р. №361 з сумою загальною ПДВ 2166,67грн., виданої ТОВ Видавництво Вперед», не відповідає законодавству.

Оскільки штрафні санкції застосовані в зв'язку з вищерозглянутим зменшенням від'ємного значення, то враховуючи безпідставність самого зменшення, безпідставним є і застосування штрафу.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач у жовтні 2010 року придбав товари (послуги) у ТОВ «Видавництво Вперед»на загальну суму 13000,00грн., у тому числі ПДВ 2166,67грн., провів розрахунки с продавцем у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення, видаткові накладні, на підставі чого були видані податкові накладні (а.с. 111-112, 134-140).

В зв'язку з чим зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на його відшкодування, якщо він виконав всі передбачені законом умови по отриманню такого відшкодування і має відповідні документальні підтвердження.

Відповідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної -вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума ПДВ включена за фактом отримання від постачальника податкових накладних, які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) -коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Позивач є платником податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, судова колегія зазначає, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, були дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1999. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

За таких підстав, виходячи із положень п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та з урахуванням того, що податкова звітність контрагента не належить до первинних документів позивача та тим, що єдиною підставою, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) податкові повідомлення-рїшення від 22.04.11 №0000930700 та №0000920700 є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Керуючись статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.11 у справі № 2а-8716/11/0170/12 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.11 у справі № 2а-8716/11/0170/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 травня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко