Ухвала суду № 24918122, 10.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-774/11/13/0170

10.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача- Роздольненського районного споживчого товариства- ОСОБА_1, довіреність № 93 від 09.04.12,

представник відповідача- Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим- не з'явився,

розглянувши матеріали справи № 2а-774/11/13/0170 за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Ольшанська Т.С. ) від 11.03.11

за позовом Роздольненського районного споживчого товариства (пр. 30-річчя Перемоги, 6,Роздольне,Автономна Республіка Крим,96200)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Північна 2,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.03.2011 позовні вимоги Роздольненського районного споживчого товариства задоволені.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Роздольненського відділу Красноперекопської ОДПІ від 27.12.2010 №0002171600/01757248.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.03.2011, ухвалити нову постанову, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

13-17.12.2010 Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим проведена документальна невиїзна перевірка Роздольненського РайСТ, стосовно питань розбіжностей податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з ПДВ згідно додатку 5 «Розшифровок податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з ПДВ за період жовтень 2010 року ноти нарахування податку на додану вартість за грудень 2008 року.

За результатами перевірки складено Акт про порушенням пп.7.2.1., 7.4.5, 7.5.1., 7.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищення податкового кредиту у сумі 2500,00 грн.

На підставі наведеного відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 №0002171600/001757248 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3000,00 грн., у тому числі-основний платіж -2500,00 грн., штрафні санкції -500,00 грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу" одним із основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі) з метою здійснення податковими органами автоматизованого контролю за повнотою і своєчасністю надходження коштів до бюджету, мати додатковий ефективний інструмент щодо адміністрування податку на додану вартість, що сприятиме скороченню термінів проведення перевірки стосовно заявлених сум податку на додану вартість до відшкодування та забезпеченню своєчасного його відшкодування з бюджету.

Відповідно до п.п 4.2.2 статті 4 Закону 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Пунктом 7.7.5. ст.7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

22.11.2010 позивачем надана податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, де у розділі П додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»позивач задекларував операцію з постачальником: ІПН 135686306252 за податковою накладною за 12.2007 обсягом поставки 125000,00 ПДВ 2500,00 грн.

У якості підстав правомірності винесеного рішення представник відповідача посилався на те, що податковим періодом є 1 календарний місяць, склад податкового кредиту конкретизується звітним періодом, діюче законодавство не надає право платнику податків приймати самостійне рішення про відстрочку реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після наступу дати виникнення права на податкових кредит, а тому вважає протиправним формування податкового кредиту жовтня 2010 року за рахунок податкової накладної грудня 2007 року.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За п. 7.4.5. Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказана стаття надає право платнику податків сформувати податковий кредит, але ж не зобов'язує його сформувати податковій кредит по даті здійснення першої події. Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Оскільки відповідні податкові накладні були отримані платником податків 27.10.2010, що підтверджується копією реєстру отриманих податкових накладних та копією поштового конверту у який вказаний документ був спрямований позивачу, вказані суми ПДВ були враховані під час формування податкового кредиту вказаного періоду, тобто за жовтень 2010 року у повній сумі.

За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Таким чином, позивачем дотримані вимоги пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Відповідно до підпункту 7.2.6 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до Закону про ПДВ подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Згаданий абз. 2 п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 №165, дублює наведену норму Закону про ПДВ, тобто теж вказує на відповідне право (а не обов'язок!) платника податку.

Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону про ПДВ єдиним випадком не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), є відсутність податкових накладних чи митних декларацій (інших подібних документів згідно з пп.7.2.6).

Таким чином, право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

У зв'язку з наведеним суд визнає податкове повідомлення-рішення Роздольненського відділу Красноперекопської ОДПІ від 27.12.2010 №0002171600/01757248 протиправним та скасовує його.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.03.11 у справі № 2а-774/11/13/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.03.11 у справі № 2а-774/11/13/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис М.В. Кукта

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко