Постанова № 249175, 17.10.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.10.2006

Справа №2-23/9253-2006А

За позовом Підприємства "СоюзСтройТехнологія", 95053, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Будьонного, 32

До відповідача Кримської митниці, 95491, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Мальченко, 22

Про визнання не чинним рішення

Суддя Г.М.Іщенко

При секретарі Єменджієвої А.М.

представники:

Від позивача Бреждіна Г.О. - представник, дов. від 03.01.2006р. б/н

Від відповідача Чечель Д.В. – представник, дов. від 05.10.2006р. №17-07/6405

Сутність спору: Підприємство "СоюзСтройТехнологія" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Кримської митниці про визнання недійсним рішення про митну оцінку товару до вантажної митної декларації №600000001/5/008787 від 16.09.2005р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 10.07.2006р. у даній справі заяву про відвід судді Бєлоглазової І.К. було задоволено.

Згідно резолюції Першого заступника Голови господарського суду АР Крим Ковтун Л.О. справа №2-4/9253-2006А 02.08.2006р. передана на розгляд судді господарського суду АР Крим Іщенко Г.М. з присвоєнням нового номеру 2-23/9253-2006А.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 07.08.2006р. справа була прийнята до провадження.

В судовому засіданні 22.08.2006р. позивач надав клопотання, яким просить визнати не чинним рішення Кримської митниці про митну оцінку товару до вантажної митної декларації №600000001/5/008787 від 16.09.2005р. відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач вказує, митний орган має право самостійно визначати митну вартість товарів, що декларуються у разі відсутності даних, які підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів або при наявності у митного органа обґрунтованих сумнівів достовірності поданих декларантом відомостей. У митного органа було відсутнє право самостійно визначати митну вартість за першою підставою, оскільки позивачем були надані в розпорядження відповідача усі данні, передбачені чинним законодавством, які підтверджують вірність визначення митної вартості за ціною угоди. Та обставина, що вартість аналогічних товарів, які ввозяться іншими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі контрактів, укладених з іншими постачальниками на умовах, вигідних для таких суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності не може бути підставою для сумнівів у достовірності ціни угоди, укладеної позивачем.

Відповідач з позовом не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов, де вказує, що наданий позивачем у підтвердження митної вартості товару рахунок-фактура №1-т від 30.08.2005р. відноситься не до наданого до митного оформлення контракту від 03.06.2005р., а до іншого контракту від 09.06.2005р. Крім того, зазначений рахунок не визначає чи є зазначена у ньому сума повною вартістю товару, чи це є 50% вартості товару згідно пункту 5.1 контракту від 03.06.2006р. Викладені обставини у сукупності з наявною у митного органу ціновою інформацією щодо вартості аналогічних товарів викликали у митного органу сумніви у достовірності наданих декларантом відомостей.

13.09.2006р. від відповідача надійшли пояснення у справі, де він вказує, що при митному оформленні разом з вантажною митною декларацією, у митницю був наданий висновок державного гемологічного центру №10937-Д від 09.09.2005р., згідно якого вартість товарної партії, яка надійшла по контракту №48 від 03.06.2005р. (архітектурно-будівельних виробів з мармуру) становить 73278,74 доларів США. Таким чином, враховуючи вимоги Митного кодексу України, митна вартість була визначена на підставі наявної у митниці цінової інформації.

В судовому засіданні 19.09.2006р. позивач надав пояснення обґрунтування заявлених позовних вимог, вважає неправомірним визначення митної вартості тільки на підставі інформації державного гемологічного центру. Крім того, вказує, що рахунок-фактура №1 від 30.08.2005р., наданий позивачем у підтвердження митної вартості товарів, відноситься саме до контракту №48 від 03.06.2005р. (у рахунку допущена опечатка), що підтверджується повним збігом найменувань та реквізитів сторін, а також найменування, кількості та вартості товарів, вказаних у специфікації №1 до контракту №48 від 03.06.2005р. та в рахунку-фактурі №1 від 30.08.2005р. про що було повідомлено відповідача при митному оформленні.

Згідно з пунктом 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від 06.10.2005року, що набрав чинність 01.11.2005року до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд

встановив:

Підприємство "СоюзСтройТехнологія" у митній декларації №600000001/5/008787 від 16.09.2005р. та декларації митної вартості форми ДМВ-1 №600000001/5/008787 визначив митну вартість за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються у сумі 141678,69грн. (по курсу Національного банку України на 16.09.2005р. 795902,98 російських рублів).

Відповідач не погодився з митною оцінкою товарів, заявленою підприємством "СоюзСтройТехнологія", та самостійно провів митну оцінку.

Рішення митного органа про визначення митної вартості товарів, ввезених позивачем у розмірі 370057,64грн., оформлено документом „Митна оцінка товару до вантажної митної декларації №600000001/5/008787 від 16.09.2005р.”, яке і оскаржується позивачем.

Суд вважає, що позовні вимоги підприємства "СоюзСтройТехнологія" є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України “Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою для прийняття спірного рішення „Митна оцінка товару до вантажної митної декларації №600000001/5/008787 від 16.09.2005р.” стали наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, на підставі контракту №48 від 03.06.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Ветерани риску” (Російська Федерація) на умовах DAF – кордон РФ – України поставило, а підприємство "СоюзСтройТехнологія" прийняло продукцію: архітектурно-будівельні вироби з мармуру згідно рахунку-фактурі №1-т від 30.08.2005р. на суму 742870,00грн. російських рублів.

Згідно пунктів 7, 8 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України “ від 28.08.2003р. №1375 митна вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, заявляється у вантажній митній декларації згідно з Митним кодексом України та іншими актами законодавства.

Згідно статі 259 Митного кодексу України митна вартість товарів – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

16.09.2005р. позивач надав до митного органу самостійно заповнені ВМД №600000001/5/008787 з декларацією митної вартості форми ДМВ-1 за тим же номером, у яких визначив митну вартість товару у сумі 141678,69грн.

Підприємством "СоюзСтройТехнологія" митна вартість товару (архітектурно-будівельні вироби з мармуру згідно рахунку-фактурі №1-т від 30.08.2005р.) була визначена за ціною угоди –контракту №48 від 03.06.2005р.

Відповідач не погодився з заявленою митною вартістю, про що була зроблена відмітка на декларації митної вартості форми ДМВ-1, оформлене рішення „Митна оцінка товару до ВМД №600000001/5/008787 від 16.09.2005р.”, а позивачу видана картка відмови у митному оформленні ВМД №600000001/5/008787 від 16.09.2005р. Митну оцінку було здійснено за шостим – резервним методом.

Згідно статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

на основі віднімання вартості (метод 4);

на основі додавання вартості (метод 5);

резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Згідно пунктам 11, 12 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. №1375, митна вартість товарів, що ввозяться (імпортуються) підприємствами на митну територію України, визначається шляхом відповідного застосування методів, передбачених статтями 266-273 Митного кодексу України. Митна вартість товарів, що ввозяться (імпортуються) підприємствами на митну територію України, заявляється декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості за формою ДМВ-1 або ДМВ-2 за умови, що ці товари ввозяться (імпортуються) на митну територію України із застосуванням відповідного митного режиму або попередньо заявлений митний режим щодо таких товарів змінюється на інший, який передбачає обкладення цих товарів податками і зборами (обов'язковими платежами). Декларація митної вартості за формою ДМВ-1 подається для заявлення митної вартості товарів, яка визначена шляхом застосування методу оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Відповідач вважає, що сумніви у достовірності наданих декларантом відомостей виникли у нього тільки у зв’язку з тим, що згідно цінової бази даних вартість аналогічних товарів вища, чим вартість, яка заявлена декларантом.

Але, відповідачем не прийнято до уваги, що згідно статтям 43, 44 Господарського кодексу України підприємство - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємство здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.

Суб’єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (стаття 19 Цивільного кодексу України).

Аналогічними є тільки товари, які однакові за якістю, наявністю торгової марки та репутації на ринку, країною походження, виробником (частина 2 статті 269 Митного кодексу України).

Тобто, та обставина, що вартість аналогічних товарів, які ввозяться іншими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі контрактів, які укладені з іншими постачальниками на умовах вигідних для таких суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, не може бути підставою для сумнівів у достовірності ціни угоди, яка укладена позивачем. Отже, сумніви Кримської митниці у достовірності наданих декларантом - підприємством “СоюзСтройТехнологія”- відомостей не можуть бути обґрунтованими.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень обов’язок доказування правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовані доводи підприємства “СоюзСтройТехнологія” відносно надання інформації про те, що мармур та вироби з нього жодне підприємство, крім позивача, з Російської Федерації на територію Криму не поставляє, тобто у Кримської митниці не було інформації про вартість аналогічних товарів. Відповідачем не надані суду аргументовані докази, як того потребують вимоги статті 273 Митного кодексу України, які б підтверджували неможливість послідовного застосування Кримською митницею методів визначення митної вартості товару.

Суд приходить до висновку, що підприємством “СоюзСтройТехнологія” Кримської митниці були надані всі документи, які передбачені діючим законодавством в підтвердження правильності визначення митної вартості за ціною угоди. Рахунок-фактура №1 від 30.08.2005р., наданий позивачем у підтвердження митної вартості товарів, відноситься саме до контракту №48 від 03.06.2005р. (у рахунку допущена опечатка), що підтверджується повним збігом найменувань та реквізитів сторін, а також найменування, кількості та вартості товарів, вказаних у специфікації №1 до контракту №48 від 03.06.2005р. та в рахунку-фактурі №1 від 30.08.2005р. про що було повідомлено відповідача при митному оформленні.

Правильність визначення позивачем митної вартості підтверджується: фактичною ціною контракту, яка вказана у рахунку-фактурі з урахуванням вартості: тари, подачі вагону, страховки, обладнання вагону, сертифікату походження, санітарно-епідеміологічним висновком, протоколом лабораторних випробувань, тобто, у відповідача були всі підстави для застосування основного методу для визначення митної вартості товару за контрактом №48 від 03.06.2005р.

Частиною 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття неправильного рішення, що є підставою для визнання його не чинним.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підприємства "СоюзСтройТехнологія" є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 17.10.2006р. Постанова складена у повному обсязі 23.10.2006 р.

На підставі викладеного та керуючись статтями 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати не чинним рішення Кримської митниці про митну оцінку товару до ВМД №600000001/5/008787 від 16.09.2005р.

3.Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач – Державний бюджет м.Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління Державного казначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на користь Підприємства "СоюзСтройТехнологія" (95053, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Будьонного, 32, рахунок №26005258384001 в КРУ КБ “Приватбанк”, МФО 384436, ЗКПО 30494268) 3,40грн. державного мита.

4.Виконавчий документ видати після набрання постановою законної сили.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.