Постанова № 24917454, 14.06.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 року справа №2а/0570/3413/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегія суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Солодько О.І., з участю представника відповідача Шестакова М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/3413/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.05.2010 року № 0000192200/0/21075, від 17.06.2010 року № 0000192200/1/28012, від 30.08.2010 року № 0000192200/2/34440, від 29.11.2010 року № 0000192200/3/48390 за порушення ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у розмірі 7222,20 грн., посилаючись на те, що органи державної податкової служби не наділені повноваженнями щодо застосування санкцій за такі порушення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невірне встановлення обставин по справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд при прийнятті рішення не дослідив обставини, з якими пов'язані порушення, що стали підставою для прийняття відповідачем спірних рішень. Крім того, суд не звернув уваги на те, що пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" правом застосовувати санкції за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю наділений лише Національний банк України і підпорядковані йому установи, в той час як відповідач до таких не відноситься.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Судом першої інстанцій встановлено, що позивач є юридичною особою і перебуває на обліку як платник податків Державній податковій інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби.

Посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Грандпроєктбізнес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13 лютого 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 13 лютого 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої було складено акт № 968/23-2-34877332 від 07 травня 2010 року (далі Акт) та встановлено порушення, зокрема ч.1 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1993р. №5-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині здійснення розрахунків з нерезидентами без участі уповноважених банків.

21 травня 2010 року ДПІ у м.Краматорську було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000192200/21075 на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно з абз.6 п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 16.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.п.2.6 п.2 та п.п.3.1 п.3 Постанови Правління Національного банку України від 08.02.2000р. №49 «Про затвердження Положення про валютний контроль» із змінами та доповненнями, яким застосовано до ТОВ «Грандпроєктбізнес» суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7222,20грн.

Вказане рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, але скарги були залишені без задоволення, тому за результатами їх розгляду відповідачем з тих самих підстав були прийняті податкові повідомлення рішення №0000192200/1/25012 від 17 червня 2010, №0000192200/2/34440 від 30 серпня 2010 року та №000012200/3/48390 від 29 листопада 2010 року, яким застосовано до ТОВ «Грандпроєктбізнес» суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7222,20грн.

Колегія суддів вважає, що вказані обставини підтверджені дослідженими по справі доказами.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «Грандпроектбізнес» та «TREND INDEX LIMITED» було укладено контракт №32 від 01 вересня 2009 року, предметом якого є транспортно-експедиторське обслуговування вантажів, за яким нерезидентом були надані послуги по авіаперевезенню вантажу та послуги по термінальному обслуговуванню в аеропорту «Бориспіль», за які позивач сплатив на адресу нерезидента «TREND INDEX LIMITED» загальну суму 4275,00 дол. США.

Натомість, на підставі змісту Акту перевірки та доводів адміністративного позову судом апеляційної інстанції встановлено, що прийняття спірних по даній справі рішень пов'язано із висновками відповідача про порушення ТОВ «Грандпроектбізнес» ч.1 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині здійснення розрахунків з нерезидентами без участі уповноважених банків по господарським операціям із нерезидентами ФГУП «РОСТЕК» та ЗАТ «РОСТЕК-Дон».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв у межах своїх повноважень, наданих йому п.п.3.1 п.3 Постанови Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року №49 «Про затвердження Положення про валютний контроль».

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

Згідно частини 2 ст. 16 вказаного Декрету за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків. Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Отже повноважним органом, до компетенції якого віднесено застосування санкцій за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», є Національний банк України.

Така ж правова позиція висловлена в постанові судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл» до Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Таким чином, до компетенції відповідача не віднесено застосування штрафних санкцій за порушення ч.1 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині здійснення розрахунків з нерезидентами без участі уповноважених банків, а тому спірні рішення прийняті ним поза межами наданих повноважень, що тягне за собою визнання цих рішень протиправними і скасування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції припустив порушення норм матеріального права що призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/3413/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.05.2010 року № 0000192200/0/21075, від 17.06.2010 року № 0000192200/1/28012, від 30.08.2010 року № 0000192200/2/34440, від 29.11.2010 року № 0000192200/3/48390 у розмірі 7222,20 грн., прийняті Державною податковою інспекцією у м.Краматорську Донецької області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» за рахунок коштів державного бюджету України судові витрати в сумі 53,65 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 19 червня 2012 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова