Ухвала суду № 24914350, 12.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 р. Справа № 14230/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Італ» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Карат Італ» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Івано-Франківську, яким просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.11.2010 року № 0002452303/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 283284,00 грн. за березень-травень 2008 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що факт придбання позивачем шкіри підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та актів перевірок. Доводи податкового органу, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не встановлено включення до складу податкових зобов'язань та сплату підприємством - постачальником продукції у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету у зв'язку із неможливістю проведення зустрічних перевірок постачальника, є безпідставними, так як чинне законодавство не передбачає залежності відшкодування платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість від факту сплати цього податку контрагентом зазначеного платника. Законодавством на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування. Відповідачем не наведено жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковою інспекцією доводи не є такими, що спростовують обставину щодо фактичного здійснення позивачем господарських операцій.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постачальник позивача в четвертій ланці ПП «Сіріус Трейдінг» не знаходиться за юридичною адресою, відносно нього порушено справу про банкрутство, що унеможливлює проведення перевірки цього підприємства, тому по ланцюгу постачальників позивача неможливо встановити сплату податку на додану вартість до бюджету. Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом цього Закону право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

10.01.2008 року між ТзОВ «Карат Італ» (Покупець) та ВАТ «Шкіряник» (Продавець) були укладені договори купівлі-продажу № 1/08, 2/08 та 3/08, відповідно до умов яких Продавець продає, а Покупець купує шкіру хромову «Краст» ІV с, спілку Вет-блу, шкіряні нф із шкір ВРХ Вет-блу І-ІІІ.

Позивач отримав зазначений товар, сплативши в його ціні податок на додану вартість, суми якого включив до складу податкового кредиту і, зокрема, у березні, квітні та травні 2008 року заявив до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає неправомірними та необґрунтованими доводи відповідача про порушення позивачем вимог пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 та п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування за вказаний період, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення зазначених вище господарських операцій, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому бюджетним відшкодуванням згідно із пп. 1.8 ст. 1 цього ж Закону є сума, що підлягає поверненню платникам податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених цим законом.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції про те, що позивачем дотримано вимог зазначених вище норм.

Факт придбання ТзОВ «Карат Італ» товарно-матеріальних цінностей за зазначеними вище договорами (шкіри хромової «Краст» ІV с, спілок Вет-блу, шкіряних нф із шкір ВРХ Вет-блу І-ІІІ) та сплати податку на додану вартість в ціні товару підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом копіями первинних документів, а саме: податкових накладних, накладних на відвантаження, платіжних доручень.

Крім того, як вбачається з довідки ДПІ в м. Івано-Франківську від 17.09.2008 року № 12262/23-4/32076641 та акту ДПІ в м. Івано-Франківську від 30.07.2008 року № 8018/23-4/32076641, податковим органом було підтверджено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень, квітень та травень 2008 року.

Доводи апелянта про те, що постачальник позивача в четвертій ланці ПП «Сіріус Трейдінг» (ТзОВ «Карат Італ» - ВАТ «Шкіряник» - ВАТ «Шкірсировинний завод» - ПП «Сіріус Трейдінг») не сплатив податку на додану вартість до бюджету, є безпідставними, оскільки за обставини коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період, що перевірявся, заявлена з дотриманням вимог законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а відповідачем не надано доказів його правомірності.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі № 2а-251/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Італ» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскарження протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙ О.М. Довгополов

СУДДІ Р.Й Коваль

В.В. Святецький