Ухвала суду № 24914213, 21.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 р. Справа № 18082/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Рибачук А.І.,

з участю секретаря судового засідання Рибій Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень №0001892301/0 від 26 травня 2009 року, №0001892301/1 від 13.08.2009 року, №0001892301/2 від 14.09.2009 року, №0001892301/3 від 18.11.2009 року ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Добробуд» в листопаді 2009 року звернулося з позовом в суд до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції та просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0001892301/0 від 26 травня 2009 року, №0001892301/1 від 13.08.2009 року, №0001892301/2 від 14.09.2009 року, №0001892301/3 від 18.11.2009 року про визначення сум зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 53 857, 92 грн.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що відповідно до положень п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Позивач також зазначає, що податкові накладні були оформлені належним чином, а дефекти у правовому статусі продавця не впливають на податкові зобов'язання покупця, за реальності здійснення господарської операції.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року у справі №2а-3149/09/0970 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року у справі №2а-3149/09/0970.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що податкові накладні видані позивачу є недійсними оскільки складені особою, яка незареєстрована платником податку на додану вартість, а перебуває на спрощеній системі оподаткування. Складені в такому випадку податкові накладні не відповідають пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з питань дотримання порядку заповнення податкових накладних. А тому апелянт зазначає, що ТзОВ «Добробуд» не мало права та безпідставно включило до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) у приватного підприємця ОСОБА_1, оскільки вони не підтверджені податковими накладними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

20.05.2009 року відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у частині правильності і повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2007 року до 01.10.2007 року. За результатами даної перевірки складено акт за №1049/23-02/22176165.

Під час перевірки встановлено, що позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за березень-серпень 2007 року суми сплаченого податку в розмірі 35 905, 28 грн. на підставі податкових накладних за №05/03 від 05.03.2007 року, № 25/04 від 25.04.2007 року №04/06 від 04.06.2007 року, №25/07 від 25.07.2007 року, 37/08 від 30.08.2007 року, які були складені приватним підприємцем ОСОБА_1

Актом перевірки №1049/23-02/22176165 від 20.05.2009 року зафіксовані порушення позивачем пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшення податкового кредиту на підставі включення до нього сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними позивачу приватним підприємцем ОСОБА_1

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не відповідали порядку заповнення встановленому чинним законодавством.

Зокрема згідно ст. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 81.2 статті 81 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід.

У відповідності до інформації, отриманої з «Бази даних державної податкової служби платників ПДВ» - приватний підприємець ОСОБА_1 станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем та складання податкових накладних не був зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість органами державної податкової служби не видавалось.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено порядок заповнення податкових накладних згідно цього закону, де зокрема зазначено, що податкова накладна має містити окремими рядками; порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Контрагентом позивача ПП ОСОБА_1 видано останньому податкові накладні, які не відповідають зазначеним вище вимогам, зокрема податкові накладні видано особою, яка не є платником податку на додану вартість, в графі «номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість» вказано номер такого, проте продавець не є платником податку на додану вартість, а тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що господарська операція здійснена між позивачем та ПП Свирид не підтверджена належними документами.

Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, невиконання своїх зобов'язань контрагентом покупця не впливає на податкові зобов'язання покупця за умови документального підтвердження розміру свого податкового кредиту, тобто реальності здійснення господарської операції, яка підтверджена належними та необхідними документами.

Як вже зазначалось вище, податкові накладні виписані в межах здійсненої між позивачем та ПП ОСОБА_1 господарської операції не відповідають встановленим Законом України «Про податок на додану вартість» вимогам. Окрім того, в матеріалах справи відсутні інші документи, які підтверджують фактичність здійснення господарської операції між ПП ОСОБА_1 та ТзОВ «Добробуд», як то договори поставки (купівлі-продажу), договори перевезення, квитанції про оплату товару, видаткові накладні тощо.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

З огляду на наведене апеляційні вимоги Калуської об'єднаної державної податкової інспекції є аргументованими та їх слід задовольнити.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року у справі №2а-3149/09/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

А.І. Рибачук

Повний текст

виготовлено та підписано 21..06.2012 року