Ухвала суду № 24913348, 06.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р.Справа № 2а-1670/6967/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-1670/6967/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бодекс-Україна» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено за необґрунтованістю.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а саме: судом не враховано положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також порушено приписи ст. 159 КАС України щодо повного та об'єктивного розгляду справи.

Також позивач стверджує, що всі угоди, укладені між ТОВ «Бодекс-Україна» та його контрагентами СПД-ФО ОСОБА_1 та ПП «Авто-трейд-2009» носять реальний характер, доведені первинними бухгалтерськими документами, копії яких наявні в матеріалах справи, на що судом першої інстанції не звернуто уваги.

Під час апеляційного розгляду справи було проведено заміну позивача з Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на Кременчуцьку об'єднань державну податкову інспекцію у Полтавській області Державної податкової служби відповідно до постанови Уряду України та витягу з Єдиного державного реєстру.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна"(ідентифікаційний код 32860348), зареєстроване 24.03.2004 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А1 № 360247.

Згідно із Статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна" в редакції, затвердженій загальними зборами учасників та зареєстрованій Державним реєстратором 16.11.2010 року, номер запису 15851050018000113, учасниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, одним із предметів діяльності товариства, як це визначено в пункті 5.2., є діяльність по організації та здійсненню перевезень пасажирів і вантажів автомобільним, залізничним, повітряним, річковим і морським транспортом.

Згідно із Довідкою АБ № 276815 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Бодекс-Україна", здійснює наступні види діяльності за Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД): діяльність автомобільного вантажного транспорту; будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; інші види оптової торгівлі.

На підставі рішення керівника Кременчуцької ОДПІ, оформленого наказом № 482 від 31 січня 2011 року "Про проведення планової перевірки"та наказом № 964 від 03 березня 2011 року "Про продовження терміну проведення планової перевірки", на підставі статей 77, 82 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором Кисильовим О.В., старшим державним податковим ревізором-інспектором Ватулею Л.А., головним державним податковим ревізором-інспектором Цегельником В.Б., головним державним податковим ревізором-інспектором Чепік Л.С., відповідно до направлень на перевірку № 707/000707 від 17.02.2011 року, № 269/000869, в період з 18.02.2011 року по 12.03.2011 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Бодекс-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 18.03.2011 №1380/23-209/32860348 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна", код за ЄДРПОУ 32860348 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2010 р.", згідно із висновками якого перевіркою встановлені, зокрема, порушення ТОВ "Бодекс-Україна"пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 38668 грн., у тому числі за: 1 квартал 2008 року на 5662 грн., 2 квартал 2008 року на 9051 грн., 3 квартал 2008 року на 7968 грн., 4 квартал 2008 року на 4135 грн., 1 квартал 2009 року на 2194 грн., 2 квартал 2009 року на 2755 грн., 3 квартал 2009 року на 3847 грн., 4 квартал 2009 року на 1580 грн., 2 квартал 2010 року на 1476 грн.

На підставі висновку акта перевірки від 18.03.2011 року № 1380/23-209/32860348, Кременчуцькою ОДПІ 01.04.2011 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002822301/1098, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна"збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 48 335 грн. 00 копійок, з них за основним платежем на суму: 38 668 грн. 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму: 9 667 грн. 00 копійок.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем до ДПА у Полтавській області (первинна скарга № 13230-13231 від 04.04.2011 р.). За наслідками такого оскарження, ДПА у Полтавській області своїм рішенням про результати розгляду скарги від 06.06.2011 р. № 1482/10/25-016 залишила податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 01.04.2011 № 0002822301/1098 без змін, а скаргу ТОВ "Бодекс-Україна" - без задоволення. Крім того, в рішенні зазначено, що сума заниженого податку на прибуток за підрахунками перевірки становить 38 668 грн., за результатами розгляду скарги встановлено, що ця сума має складати 38 669, 56 грн. Різниця є результатом арифметичної помилки, отже ДПА у Полтавській області збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 1,56 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно підпункту 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі - Закон), який був чинний на момент виникнення та існування спірних правовідносин, продаж результатів робіт (послуг) це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Нормою пункту 5.1 статті 5 Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абзацу 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила податкового обліку визначені статтею 11 Закону, згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2. якої, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також відповідно до вимог пункту б) підпункту 11.2.3 пункту 11.2. статті 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Зазначені норми Закону свідчить про те, що підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату посередницьких послуг, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону передбачено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Також, наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248) затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до пункту 19 цього Положення витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі: на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) та інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг,

Нормою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічна вимога міститься і в пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704)

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою, з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Виходячи з вищевикладеного, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, судовим розглядом встановлено, що 01 липня 2005 року між ТОВ "Бодекс-Україна"(Довіритель) та ПП ОСОБА_1 (Повірений) був укладений Договір № 05/25, згідно із визначенням предмету якого (Пункт 1 Договору), Довіритель (перевізник або його довірена особа) доручає Повіреному за винагороду здійснити пошук та підбір вантажоволодільців (замовників, вантажовідправників або їх довірених осіб), з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів Довірителя для внутрішніх та міжнародних перевезень; Повірений, діючи за дорученням Довірителя в межах даного договору-доручення надає послуги по пошуку та підбору вантажоволодільців, вантажовідправників, або їх довірених осіб, приймає від останніх пропозиції про укладення відповідних договорів та, забезпечує їх підпис сторонами, тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою володільця якого він є, відповідно з діючим законодавством України.

Згідно з погодженими сторонами договору № 05/25 від 01.07.2005 року умовами (Пункт 2 Договору), Повірений надає на постійній основі наступні послуги, у тому числі, здійснює юридично значимі дії від імені та за рахунок Довірителя:

- організовує пошук та підбір вантажоволодільців (замовників, вантажовідправників або їх довірених осіб) з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів Довірителя для внутрішніх та міжнародних перевезень;

- виконує функції (повноваження) довірителя в переддоговірних перемовинах та спорах (при їх наявності) між останнім та вантажоволодільцями, вантажовідправниками та їх довіреними особами;

- надає на розгляд Довірителя проекти Договору між останнім та вантажоволодільцями, вантажовідправниками або їх довіреними особами;

- організовує диспетчеризацію перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України;

- здійснює перевірку реєстраційно-статутної документації осіб, від яких надійшли пропозиції, в тому числі проекти відповідних договорів, а також іншої документації для забезпечення постійних господарських (договірних відносин) після спливу строку дії попередніх договорів;

- виконує розсилку товарно-транспортної документації особам, з якими укладені договори внаслідок виконання даного Договору;

- приймає участь в складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством та вирішує з замовником претензійні питання.

На підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем надані копії підписаних між ним та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 акти виконаних робіт, рахунки-фактури, виписані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, листи від замовників на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення своєчасної подачі автотранспорту: від ТОВ "Проктер єнд Гембел Менюфекчуринг Україна", від АТ "Комета", від ТОВ "Діорит", від ПП "Далвіс", від ПП "Александрія-Дорбуд", від ДРСУ "Полтава".

На підтвердження реальності виконання договору № 05/25 від 01 липня 2005 року укладеного ТОВ "Бодекс-Україна" (Довіритель) та ПП ОСОБА_1 (Повірений) надано копії договорів про які містяться відомості в актах виконаних робіт: Договір № 3008/05 від 30.08.2005 року, укладений між ТОВ "Проктер єнд Гембел Менюфекчуринг Україна"та ТОВ "Бодекс-Україна"; Договір № 06/03 від 30.01.2006 року, укладений між ТОВ "Бодекс-Україна" та АТ "Комета"; Договір № 33/01/08 від 11.01.2008 року, укладений між ТОВ "Бодекс-Україна"та ТОВ "Диорит"; Договір № 19/07 від 11.05.2007 року, укладений між ТОВ "Бодекс-Україна"та ПП "Далвис"; Договір № 39/03 від 12.03.2008 року, укладений між ТОВ "Бодекс-Україна"та ПП "Александрія-Дорбуд"; Договір № 24/07 від 01.06.2007 року, укладений між ТОВ "Бодекс-Україна"та ТОВ "ДРСУ Полтава".

На підтвердження виконання зазначених договорів про надання транспортних послуг (перевезення) позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, накладних, заявок на перевезення; актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), рахунків-фактур на оплату; платіжних доручень на оплату наданих послуг з перевезення.

Надаючи оцінку позиції позивача щодо реальності виконання укладеного 01 липня 2005 року між ТОВ "Бодекс-Україна"(Довіритель) та ПП ОСОБА_1 (Повірений) Договору - доручення № 05/25 про надання маркетингових послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по території України та наданим доказам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою, зі яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначає, що залучені позивачем до матеріалів справи на підтвердження заявлених вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є належними та допустимими доказами з урахуванням наступного.

Умовами Договору - доручення від 01.07.2005 року № 05/25 про надання маркетингових послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по території України, встановлено обов'язок повіреного своєчасно передавати довірителю заявки на організацію автомобільних перевезень вантажів або про надання інших послуг, зазначених в цьому договорі (підпункт 3.2.4. пункту 3.2. Договору). Також за умовами підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору, довіритель -ТОВ "Бодекс-Україна" зобов'язаний письмово підтвердити приймання заявки до виконання.

Докази виконання повіреним - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обов'язку щодо передачі заявок на організацію автомобільних перевезень та, власне, на підтвердження факту передачі таких заявок і прийняття їх ТОВ "Бодекс-Україна", позивачем під час перевірки не надано.

Разом з тим, зі змісту укладених між ТОВ "Бодекс-Україна" та замовниками договорів не вбачається участь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в організації перевезень вантажу, виходячи з наступного.

Підпунктом 2.2.1. пункту 2 Договору № 3008/05 від 30.08.2005 року, укладеного між ТОВ "Проктер єнд Гембел Менюфекчуринг Україна" та ТОВ "Бодекс-Україна" передбачено обов'язок замовника передачі заявки саме перевізнику на перевезення вантажів в письмовому вигляді, без визначення прямої або опосередкованої участі повіреного, як в прийнятті такої заявки, так і в господарських операціях сторін за договором. Аналогічний за змістом обов'язок замовника міститься і підпункті 3.1.1. пункту 3 Договору № 06/03 від 30.01.2006 року, укладеного між ТОВ "Бодекс-Україна"та АТ "Комета".

Згідно із пунктом 2.4.1. пункту 2.4. Договору № 33/01/08 від 11.01.2008 року, укладеного між ТОВ "Бодекс-Україна" та ТОВ "Диорит"відомості, необхідні для транспортування вантажу замовник зобов'язаний повідомити перевізнику, при цьому участь повіреного як при прийнятті заявки на перевезення, так і в господарських відносинах з перевезення вантажу, сторонами договору не обумовлена. Аналогічний за змістом обов'язок замовника міститься і підпункті 2.4.1. пункту 2 Договору № 39/03 від 12.03.2008 року, укладеного між ТОВ "Бодекс-Україна" та ПП "Александрія-Дорбуд".

Умовами підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору № 24/07 від 01.06.2007 року, укладеного між ТОВ "Бодекс-Україна" та ТОВ "ДРСУ Полтава"сторони прямо обумовили обов'язок замовника погоджувати саме з диспетчером загрузку транспортного засобу в письмовому вигляді, без встановлення обов'язку погодження заявки на перевезення через повіреного. Аналогічний за змістом обов'язок замовника міститься і підпункті 3.1.1. пункту 3 Договору № 19/07 від 11.05.2007 року, укладеного між ТОВ "Бодекс-Україна"та ПП "Далвис".

В матеріалах справи наявні копії Заявок про надання транспортних засобів для здійснення вантажоперевезень по території України.

Як слідує зі змісту зазначених заявок, їх передача від замовника до перевізника здійснювалась без участі повіреного - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Натомість прийняття заявок з боку підприємства позивача -ТОВ "Бодекс-Україна" здійснювалась: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які згідно із наданими позивачем копіями Штатного розкладу товариства, затвердженим 01.04.2008 року, 26.05.2008 року, 26.09.2008 року, 28.11.2008 року, 01.04.2009 року, 01.11.2009 року, 01.01.2010 року, 01.07.2010 року, займали посади менеджерів ТОВ "Бодекс-Україна"на автомобільному транспорті.

В обґрунтування наявності підстав для оплати на виконання договору № 05/25 від 01.07.2005 року, в Актах виконаних послуг та розподіл доходів за договором-дорученням про надання маркетингових послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по території України, міститься посилання на листи замовників направлені на адресу ФОП ОСОБА_1, якими останні просили повіреного забезпечити своєчасну подачу автотранспорту згідно укладених договорів та визначали вартість перевезення та винагороди повіреного.

Разом з тим, відповідно до підпункту 3.2.5. Договору-доручення № 05/25 від 01 липня 2005 року передбачений обов'язок фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 погоджувати з довірителем ставки на кожну з послуг які надаються або на сукупність послуг в цілому.

Доказів погодження між позивачем та ФОП ОСОБА_1 ставок на послуги з перевезення вантажу замовників, враховуючи що замовники в листах визначали загальну вартість перевезення без визначення його маршруту, позивачем суду не надано.

За змістом Актів виконаних послуг та розподіл доходів за договором-доручення про надання маркетингових послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по території України, на підтвердження виконання повіреним його обов'язків перед позивачем в частині надання проектів договорів, супутньої інформації для укладення договорів с замовниками, фактично міститься посилання на договори, які були укладені до моменту виконання доручення у визначеному періоді, та які також повторюються в актах виконаних послуг за різний період.

Сторонами договору-доручення від 01.07.2005 року № 05/25 в пункті 3.2.9 погоджено умову про обов'язок повіреного в кінці виконання договірних зобов'язань повідомити Довірителя про хід виконання доручення та надати письмовий звіт, у вигляді Акту виконаних робіт.

Проте обсяг відомостей, що міститься в Актах виконаних послуг та розподіл доходів за договором-дорученням про надання маркетингових послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по території України № 05/25 від 01 липня 2005 року, не містить інформації щодо того, які саме дії були вчинені ФОП ОСОБА_1 з метою виконання доручення щодо: організації пошуку та підбору вантажоволодільців (замовників, вантажовідправників або їх довірених осіб) з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів Довірителя для внутрішніх та міжнародних перевезень; виконання функцій (повноважень) довірителя в переддоговірних перемовинах та спорах (при їх наявності) між останнім та вантажоволодільцями, вантажовідправниками та їх довіреними особами; організації диспетчеризації перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України; здійснення перевірки реєстраційно-статутної документації осіб, від яких надійшли пропозиції, в тому числі проекти відповідних договорів, а також іншої документації для забезпечення постійних господарських (договірних відносин) після спливу строку дії попередніх договорів; виконання розсилки товарно-транспортної документації особам, з якими укладені договори внаслідок виконання даного Договору.

Надаючи оцінку наданих позивачем на підтвердження виконання договорів про надання транспортних послуг (перевезення) товарно-транспортним накладним, подорожнім листам, накладним, заявкам на перевезення; актам здачі-прийняття робіт (наданих послуг), рахункам-фактурам на оплату; платіжним дорученням на оплату наданих послуг з перевезення, копії яких перебувають в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом норми частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду, розмір судових витрат тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Зокрема, нормою зазначеної статті визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином наведені норми встановлюють обсяг доказування, порядок надання та дослідження доказів.

Разом з тим надані позивачем на підтвердження виконання договорів про надання транспортних послуг (перевезення), укладених між ТОВ "Бодекс-Україна" та ТОВ "Проктер єнд Гембел Менюфекчуринг Україна", АТ "Комета", ТОВ "Диорит", ПП "Далвис", ПП "Александрія-Дорбуд", ТОВ "ДРСУ Полтава" товарно-транспортні накладні, подорожні листи, накладні, заявки на перевезення; акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), рахунки-фактури на оплату; платіжні доручення на оплату наданих послуг з перевезення, можуть слугувати доказами на підтвердження виконання договорів саме з перевезення вантажів, проте прямо не доводять і не містять в собі інформації щодо реальності виконання договору-доручення від 01.07.2005 року № 05/25 його сторонами.

За таких обставин обсяг документів, що перебувають в матеріалах справи та зміст відомостей, носієм яких вони є, не надають можливості в повному обсязі встановити елементи ланцюга господарської операції з виконання доручення за договором від 01.07.2005 року № 05/25, послідовний причинно-наслідковий зв'язок отримання та оплати послуг, взаємодій позивача з його контрагентом та подальшого віднесення до складу валових витрат сум маркетингових послуг по виконанню договірних зобов'язань на здійснення транспортних вантажоперевезень, отриманих від приватного підприємця ОСОБА_1, в розмірі 148 772 грн., на підставі складених та підписаних позивачем і фізичною особою - підприємцем Актів виконаних послуг та розподіл доходів за договором-дорученням про надання маркетингових послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по території України № 05/25 від 01 липня 2005 року. Тобто, відсутній комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності виконання договору-доручення, з якими пов'язане відповідне формування позивачем валових витрат.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 з надання маркетингових та посередницьких послуг в рамках договору Договору -доручення від 01.07.2005 року № 05/25 про надання маркетингових послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по території України є недоведеною. А відтак, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат суми маркетингових робіт по виконанню договірних зобов'язань на здійснення транспортних вантажоперевезень, отриманих від приватного підприємця ОСОБА_1 в розмірі 148 772 грн., в тому числі: 1 квартал 2008 року на 22648 грн., 2 квартал 2008 року на 36204 грн., 3 квартал 2008 року на 31872 грн., 4 квартал 2008 року на 16543 грн., 1 квартал 2009 року на 8775 грн., 2 квартал 2009 року на 11020 грн., 3 квартал 2009 року на 15390 грн., 4 квартал 2009 року на 6320 грн.

Крім цього, судовим розглядом встановлено, що 22.03.2010 між позивачем (експедитор) та ПП "Авто-Трейд-2009" (перевізник) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №22/03. Предметом вказаного договору є доручення, дане перевізником експедитору по виконанню агентських послуг по пошуку замовників транспорту і організації вантажоперевезень, у зв'язку з чим експедитор буде замовляти і виконувати всі необхідні розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, а перевізник - надає автомобілі та здійснює перевезення по території України, у відповідності з діючим законодавством України, у відповідності з підписаною сторонами заявкою, що визначає умови кожного перевезення. Заявка являється невід'ємною частиною договору.

З огляду на визначення предмету даного договору слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність":

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Разом з тим, предметом договору є доручення, дане перевізником експедитору по виконанню агентських послуг по пошуку замовників транспорту і організації вантажоперевезень.

Як слідує зі змісту статті 243 Цивільного кодексу України особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності є комерційним представником.

За статтею 295 Господарського кодексу України підприємницька діяльність, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє, є комерційним посередництвом (агентська діяльність). А статтею 297 Господарського кодексу України визначено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

З огляду на викладені обставини, укладений 22.03.2010 року між позивачем (експедитор) та ПП "Авто-Трейд-2009" (перевізник) договір №22/03 за своєю правовою природою є агентським договором на підставі якого відбувається комерційне представництво.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи було долучено копії додаткових угод до договорів транспортно-експедиційних послуг .

Як встановлено в ході судового розгляду справи та вбачається зі змісту додаткової угоди №1 від 22.03.2010 до договору транспортно-експедиційних послуг №22/03 від 22.03.2010, укладеної між ТОВ "Бодекс-Україна" (експедитор) та ПП "Авто-Трейд-2009" (перевізник), для виконання умов договору №22/03 від 22.03.2010, перевізником використовувались автотранспортні засоби, що належать ФО-П ОСОБА_11, а саме, автомобілі - НОМЕР_3, НОМЕР_5, причепи - НОМЕР_6, НОМЕР_7.

При дослідженні наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних, судом встановлено, що товарно-транспортні накладні БЗС №008618 від 06.04.2010, БЗС №008619 від 07.04.2010, від 09.04.2010 та БЗС №0004123 від 10.04.2010 взагалі не стосуються операцій в межах виконання умов договору транспортно-експедиційних послуг №22/03 від 22.03.2010, по яким відбулась оплата за платіжним дорученням № 302, оскільки акт №1 виконаних робіт згідно вказаного договору підписаний ТОВ "Бодекс-Україна" (експедитором) та ПП "Авто-Трейд-2009" (перевізником) 01.04.2010, тобто всі вказані вище товарно-транспортні накладні виписувались вже після надання транспортно-експедиційних послуг в рамках договору №22/03 від 22.03.2010 і за актом №1 виконаних робіт від 01.04.2010, а тому не можуть підтверджувати реальність надання цих послуг. З цих же підстав не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих доказів на підтвердження реальності господарської операції Реєстри до Акту № ОУ-000015 від 31.03.2010 року, № ОУ-000017 від 09.04.2010 року; № ОУ-000018 від 12.04.2010 року.

Фактично ж на виконання господарської операції згідно договору транспортно-експедиційних послуг №22/03 від 22.03.2010 було виписано лише 3 товарно-транспортні накладні, а саме: БЗС №008601 від 30.03.2010, БЗС №008602 та БЗС №008610 від 31.03.2010.

Дослідивши вказані товарно-транспортні накладні, колегія суддів приходить до висновку, що вони також не підтверджують реальності господарської операції щодо надання ПП "Авто-Трейд-2009" на користь ТОВ "Бодекс-Україна" транспортно-експедиційних послуг, з огляду на наступне.

Так, зі змісту товарно-транспортних накладних БЗС№008602 та БЗС№008610 від 31.03.2010 випливає, що за один рейс автомобілем Рено державний номерний знак НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_6, та автомобілем МАН державний номерний знак НОМЕР_5, з причепом НОМЕР_7 було перевезено по 60 тон щебеню. Судом вказана обставина оцінюється критично, оскільки не було надано доказів на підтвердження спроможності названих автомобілів в силу своїх технічних характеристик здійснити за один рейс транспортування вантажу вагою 60 тон.

Крім того, як вбачається з додаткової угоди №1 від 22.03.2010, перевізником (ПП "Авто-Трейд-2009") використовувались автотранспортні засоби, що належать ФО-П ОСОБА_11, тобто в даному випадку автопідприємством виступала саме ФО-П ОСОБА_11 Разом з тим, в одній із товарно-транспортних накладних (БЗС№008610 від 31.03.2010) автопідприємством вказано ТОВ "Бодекс-Україна".

Зміст відомостей, що містяться в Акті № 1 виконаних робіт від 01 квітня 2010 року згідно договору транспортно-експедиційних послуг № 22/03 від 22.03.2010 року, в порушення вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не дозволяють з'ясувати зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, з огляду на такі обставини.

Сторонами за договором № 22/03 від 22.03.2010 року є Перевізник -ТОВ "Авто-трейд-2009" та Експедитор -ТОВ "Бодекс-Україна", але акт складений про те, що Замовник сплатив згідно рахунка № 010401 від 01.04.2010 року, а Виконавець надав послугу в повному обсязі та в строк. При цьому ані в договорі № 22/03 від 22.03.2010 року, ані в Акті № 1 від 01.04.2010 року до нього не визначено осіб, які є Виконавцем та Замовником та яка саме послуга надана Виконавцем.

Також колегія суддів зазначає, що ТОВ "Бодекс-Україна" в ході судового розгляду справи не доведено належними доказами необхідності залучення третьої особи для надання транспортно-експедиційних послуг, оскільки основним видом діяльності підприємства позивача являється діяльність автомобільного вантажного транспорту і він сам є автоперевізником.

Як було зазначено вище, укладений 22.03.2010 року між позивачем (експедитор) та ПП "Авто-Трейд-2009" (перевізник) договір №22/03 за своєю правовою природою є агентським договором на підставі якого відбувається комерційне представництво, але зазначений договір не містить умов щодо розміру агентської винагороди. Умова встановлена пунктом 4.1. Договору № 22/03 від 22.03.2010 року містить доручення Перевізника надане ТОВ "Бодекс-Ураїна"отримати на власний рахунок повну фрахтову вартість за надані послуги і виконати з першим повний розрахунок. Проте зазначена умова не дозволяє встановити розмір агентської винагороди або порядок її розрахунку.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає недоведеною реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Авто-Трейд-2009" з надання транспортно-експедиційних послуг в рамках договору №22/03 від 22.03.2010. А відтак, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат суми виконаних робіт по транспортно-експедиційним послугам по акту № 1 від 01.04.2010 року в розмірі 5906,25 грн., отриманих від підприємства ПП "Авто-трейд-2009".

За таких обставин колегія суддів, погоджуючись з позицією суду по справі, вважає обґрунтованими висновки Кременчуцької ОДПІ, викладені в акті перевірки від 18.03.2011 року №1380/23-209/32860348, щодо порушення позивачем вимог пункту 5.1., підпункту 5.2.1, пункту 5.2., підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині завищення валових витрат за 2 квартал 2010 року на суму 5906 грн. по операціям ТОВ "Бодекс-Україна" з ПП "Авто-трейд-2009".

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2011 року № 0002822301/1098. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом першої інстанції вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також порушення приписів ст. 159 КАС України щодо повного та об'єктивного розгляду справи колегія суддів вважає безпідставними, так як вважає такі доводи суб'єктивним тлумаченням норм діючого податкового законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-1670/6967/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.