Ухвала суду № 24913241, 06.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р.Справа № 2а-13815/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-13815/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МИР" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 29.09.2011 року №0001972302 та №0001982302 від 29.09.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИР" сплачене державне мито у розмірі 3.40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів було проведено заміну відповідача з Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області ДПС України (далі- Індустріальна МДПІ) відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру та постанови Уряду України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 05.09.2011р. по 09.09.2011р. Індустріальною МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Протосс" за період з 01.04.2008 року по 30.06.2011 року., в ході якого було виявлено порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, гі.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 8490,0грн., у тому числі: за 2кв. 2009року- 8490,0грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 6792,0грн., в тому числі: за червень 2009 року - 6792,0грн.

За результатами перевірки складено акт від 16.09.2011 року №3000/23-212/31060782 , на підставі якого Індустріальною МДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення №0001972302 від 29.09.2011р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 10615, 50грн., з яких за основним платежем - 8490,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2122,50грн. та №0001982302 від 29.09.2011р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 8490,0 грн., з яких за основним платежем - 6792,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1698,0грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок Індустріальної МДПІ про заниження ТОВ «МИР» податку на додану вартість на суму 6792,00 грн. та податку на прибуток на суму 8490,0грн , зроблений за правовідносинами позивача з ПП "Протосс".

Так, між ТОВ "Мир" та ПП "Протосс" було укладено усну угоду на придбання сівалки.

На виконання зазначеної угоди ПП "Протосс" було виписано рахунок - фактуру №0616-01 від 16.06.2009 року на сівалку с3-3,6А на загальну суму 40750,00 грн., а ТОВ "Мир" було сплачено вказаний рахунок -фактуру, що підтверджується платіжним дорученням від 17.06.2009 року на загальну суму 40750,00 грн., у тому числі ПДВ 6791,67 грн.

Також матеріалами справи встановлено, що сівалку було поставлено позивачу відповідно до видаткової накладної №0619-01 від 19.06.2009 року.

В журналі реєстрації довіреностей зареєстрована довіреність на гр. ОСОБА_1 на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Протосс"№5 від 17.06.2009 року та видана податкова накладна № 320 від 19.06.2009 року на суму 40750 грн., у тому числі ПДВ 6791,67 грн.

05.06.2009 року між ТОВ "Мир"( надалі продавець) та POLTIER" (надалі покупець) укладено контракт № 0506/04 ЕК, відповідно до якого продавець приймає на себе зобов'язання поставити покупцю, а покупець сплатити та прийняти наступну продукцію: лущильник дисковий важкий ЛДВ-4 у кількості 1-шт. вартість зо одиницю 9000,00 доларів США.

Отриманий товар ТОВ "Мир" було використано у власній господарській діяльності шляхом наступної реалізації , на підставі чого була виписана вантажно - митна декларація №800000003/9/314978 від 22.06.2009 року, відповідно до якої сівалка С 3-3,6А була реалізована на адресу підприємства POLTIER" республіка Молдова відповідно до контракту №0506/04ЕК від 05.06.2009 року та додаткової угоди №1 від 16.09.2009 року, її митна вартість складає 47483,13 грн.

ТОВ "Мир" були виписані рахунки-фактури №04/01 від 05.06.2009 року та №04/01 від 16.06.2009 року POLTIER"(а.с.77-78), та податкова накладна №220601 від 22.06.2009 року згідно якої вартість сівалки С3-3,6А склала 47483,13 грн.

Докази сплати сівалки підтверджуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

Також до матеріалів справи було надано докази транспортування сівалки, що підтверджується договором №1806/02 від 18.06.2009 року між ТОВ "Мир" та ПП "Кіровоградмеблі» та заявкою на перевезення №1806/02 від 18.06.2009 року.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про реальність виконання господарських операцій, проведених між ТОВ "МИР" та ПП «Протосс».

Пунктом 1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «МИР» та ПП "Протосс" є належним чином зареєстрованими платниками ПДВ, мають відповідні свідоцтва, а податкові накладні, виписані контрагентом позивача, оформлені належним чином.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум, які підтверджені податковими накладними, складеними ПП "МИР", у зв'язку з придбанням позивачем матеріалів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях.

Щодо порушення приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Відповідно до приписів п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судовим розглядом встановлено, що всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по операціях з ПП "Протосс", підтверджені документально належним чином.

Фактична сплата за товар підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій з вищезазначеним контрагентом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та недоведеності правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності збільшення суми податкового зобов'язання ТОВ "МИР" не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій, здійснених між ТОВ "МИР" та ПП «Протосс» є безпідставними, оскільки в судовому порядку зазначений факт встановлено не було. Жодних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано.

Твердження відповідача про порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-13815/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 11.06.2012 р.