Постанова № 24913152, 05.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р. Справа № 2а-16139/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Харківшляхбуд" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. по справі № 2а-16139/11/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківшляхбуд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Харківшляхбуд", звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення - рішення відповідача від 29.06.2011 року № 0002892305 на загальну суму 1209578,75 грн. та від 29.06.2011 року № 0002902305 на загальну суму 3149618,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. по справі № 2а-16139/11/2070 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

В ході апеляційного провадження виникла необхідність замінити відповідача по справі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 р. № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком територіальних органів Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за потрібне замінити відповідача по справі Державну податкову інспекцію у Дзержинському райні м.Харкова на правонаступника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Харківшляхбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. валютного та іншого законодавства за період 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.

Результати перевірки оформлені актом № 2252/2305/03450502 від 06.06.2011 року, в якому відображено порушення позивачем приписів п.1.32 ст.1 п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями пп. 7.2.1 п.п 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість».

З посиланням на вказаний акт перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.06.2011 року за № 0002902305 про донарахування ВАТ "Харківшляхбуд" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3149618,75 грн., з яких за основним платежем - 2519695,00 грн., за штрафними санкціями - 629923,75 грн.; за № 0002892305 про донарахування ВАТ "Харківшляхбуд" податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1209578,75 грн., з яких за основним платежем - 967663,00 грн., за штрафними санкціями - 241915,75 грн.

Перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду ВАТ "Харківшляхбуд" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Оілтранс", ТОВ "Основа - М", ТОВ ТБ "Слобожанський".

ВАТ "Харківшляхбуд" включено до складу податкового кредиту декларацій по податку на додану вартість суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Основа - М" за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року.

Відповідно до акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 30.09.2010 року № 2774/23-304/32868373 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Основа - М" встановлено відсутність фінансово - господарської діяльності між ТОВ "Основа - М" та ВАТ "Харківшляхбуд".

ВАТ "Харківшляхбуд" до складу податкового кредиту (в реєстрі отриманих податкових накладних) за грудень 2010 року віднесло податкові накладні, отримані від ТОВ ТБ "Слобожанський".

Згідно до довідки № 459/18-015/31558882 від 29.03.2011 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ ТБ "Слобожанський" за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. встановлено відсутність фінансово - господарської діяльності між ТОВ ТБ "Слобожанський" та ВАТ "Харківшляхбуд".

Також ВАТ "Харківшляхбуд" до складу податкового кредиту (в реєстр отриманих податкових накладних) за грудень 2010 року віднесло податкові накладні отримані від ТОВ "Оілтранс 2005".

Відповідно до довідки від 29.03.2011 р. № 454/18-015/33674625 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Оілтранс 2005" в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. щодо визнання договорів такими, що суперечать інтересам держави та суспільства і є нікчемними, а також згідно АС Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період грудень 2010р. - січень 2011 р. по підприємству ТОВ "Оілтранс 2005" встановлено відображення податкових зобов'язань з контрагентами - покупцями, у т.ч. ВАТ "Харківшляхбуд".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, колегія суддів відзначає, що спір склався з приводу формування валових витрат обігу та виробництва.

Отже, при вирішенні спору належить застосовувати приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з нормами п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР, платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці , у тому числі витрати на придбання електричної енергії ( включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України №334/94-ВР, зазначено , що будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належить до складу валових витрат.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, встановлено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи слідує, що згідно договору № 05-10/109 РЕМ від 05.10.2009р., укладеного між ВАТ «Харківшляхбуд» та TOB "Основа-М", ВАТ «Харківшляхбуд» доручає провести ремонт устаткування (Асфальтозмішувальна установка) що знаходиться на балансі ВАТ «Харківшляхбуд». Асфальтозмішувальна установка ДС- 158 придбана позивачем у 2004р.

Первина вартість асфальтозмішувальна установка складає 1331743,55грн, знос 370912,42грн., залишкова вартість 960831,13грн. на 31.12.2009р.

У зв'язку з тим, що у підприємства виниклад необхідність проведення ремонту вказаної техніки для використанні в подальшій господарській діяльності, TOB "Основа-М" виконані роботи по ремонту цієї техніки.

На підтвердження фактичного виконання даного договору ВАТ «Харківшляхбуд» надано до суду акт сдачі - приймання виконаних робіт №1-12 від 30.12.09р на загальну суму 747903,55грн., в тому числі, ПДВ 124650,59грн.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що з дослідженої в судовому засіданні копії акту здачі -приймання виконаних робіт, підписаних позивачем з контрагентом, встановлено, що в ньому зазначено відомості і реквізити, наявність яких є обов'язковою для первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також в акті перевірки відображено, що ВАТ «Харківшляхбуд» ДБУ-36 виключено з податкового обліку всі операції, які пов'язані з придбанням товарів та послуг від TOB «Основа-М» за період 01.10.2009р по 31.12.2010р.

Наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних підтверджується, що за вищевказаний період від TOB «Основа-М» ПФ ВАТ «Харківшляхбуд» одержані ТМЦ.

Так, в 2009p. запасні частини були придбані для ремонту навантажувача ПК-6, автомобіля КРАЗ 256 17488, бульдозера ДЗ-27 та автогрейдера, які відремонтовано в листопаді 2009р.

В грудні 2009р. було придбіно бітум дорожній для виготовлення асфальтобетону, який реалізовано з грудні 2009р. TOB «Променергобуд Україна»Філія № 1.

В 2010р. придбано будівельні матеріали: бітум, мінеральний порошок та щебінь для поточного ремонту автодоріг: Дніпропетровськ - Царичанка-Кобеляки-Решетилівка та Полтава- Олександрія.

В другому кварталі 2010р. Полтавською філією ВАТ «Харківшляхбуд» був виконаний ремонт вищевказаних доріг згідно договорів №1-С- 27-С з ДП Полтавським Облавтодором.

Всі придбані матеріали у TOB «Основа-М» в другому кварталі 2010р. списані в другому кварталі 2010р. для виконання поточного ремонту вищевказаних автодоріг.

По Банківській філії УМШБ-2 включено до складу податкового кредиту суми податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно реєстрів податкових накладних TOB «Основа-М».

Окрім того, судом встановлено, що у перевіряємому періоді ВАТ «Харківшляхбуд» укладено договори з ТОВ ТБ «Слобожанський»: договір суборенди транспортного засобу від 28.12.2010 року за № Х -2812/ОТ, за умовами якого ТОВ ТБ «Слобожанський» (Орендар) надає а ВАТ «Харківшляхбуд» (суборендар) приймає в строкове платне користування спеціальну техніку (ексаватори). Орендна плата за екскаватори складає на місяць 120000 грн. (п. 3.1. ) Передача майна здійснюється за актом приймання-передачі.

Також між ТОВ ТБ «Слобожанський» (Орендар) і ВАТ «Харківшляхбуд» (суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна за № 3107/1 -ОК від 31.07.2009 року. За умовами вказаного договору ТОВ ТБ «Слобожанський» (Орендар) надає а ВАТ «Харківшляхбуд» (суборендар) приймає в строкове платне користування нерухоме майно: літ. 1-залізнично - дорожна колія, що розташована за адресою: Сумська обл., Глухівський район, с. Первомайське, вул. Леніна, б/н. Розмір щомісячної орендної плати складає 40000 грн.

31.07.2009 року між ТОВ ТБ «Слобожанський» (Орендар) і ВАТ «Харківшляхбуд» (суборендар) укладено договір суборенди будівель, споруд та устаткування № 3107/1-БУД, за умовами якого ТОВ ТБ «Слобожанський» (Орендар) надає а ВАТ «Харківшляхбуд» (суборендар) приймає в строкове платне користування будівлі і споруди, загальною площею 399,9 кв. м., що розташовані за адресою: Сумська обл., Глухівський район, с. Первомайське, вул. Леніна, б/н. Розмір щомісячної орендної плати складає 72000 грн.

Також між ТОВ ТБ «Слобожанський» (Орендар) і ВАТ «Харківшляхбуд» (суборендар) укладено договір суборенди майна від 31.07.2009 року, за умовами якого ТОВ ТБ «Слобожанський» (Орендар) надає а ВАТ «Харківшляхбуд» (суборендар) приймає в строкове платне користування: пожежний резервуар, водопровід, асфальтозмішувач Д-158, Ємкість для палива. Розмір щомісячної орендної плати складає 133000 грн.

Судом також встановлено, що між ВАТ «Харківшляхбуд» (Замовник) і ТОВ «Оілтранс 2005» (Виконавець) 01.12.2010 року укладено договір на виконання робіт з ремонту обладнання.

За умовами п.п. 1.1 п. 1 названого договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати ремонт обладнання: асфальтозмішувальна установка ДС 168, : асфальтозмішувальна установка Тельтомат.

01 листопада 2010 року між ВАТ «Харківшляхбуд» (Замовник) і ТОВ «Оілтранс 2005» (Виконавець) укладено договір про надання вантажно - розвантажувальних послуг.

Фактичне виконання договорів підтверджується належним чином складеними актами приймання виконаних робіт.

Також на підтвердження здійснення розрахунків за договорами з контрагентами позивачем надані платіжні доручення та банківські виписки з відміткою банку, які засвідчують факт виконання ВАТ «Харківшляхбуд» зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Окремо колегія суддів вважає за потрібне відмітити, що відповідно до п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів (абз.1 п.85.9); такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу (абз.2 п.85.9); у разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них (абз.3 п.85.9).

З приписів даної норми кодексу в кореспонденції з положеннями ст.ст.44 і 83 Податкового кодексу України слідує, що контролюючий орган не може проводити перевірку діяльності платника податків з питання правильності та достовірності справляння податкових зобов'язань без вивчення первинних документів, включених таким платником до податкового обліку.

Наявними в матеріалах доказами підтверджується та не заперечується сторонами у справі, що позивач довів до відома ДПІ факт вилучення правоохоронними органами первинних документів за ваємовідносинами з контрагентами, податковий орган виклав такі відомості в акті перевірки.

Між тим, ДПІ після отримання інформації про вилучення первинних документів платника податків правоохоронними органами замість виконання передбаченого п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України обов'язку шляхом звернення до відповідних правоохоронних органів з приводу отримання копій вилучених документів або отримання доступу до вилучених документів та перенесення строків проведення перевірки, при винесенні спірних рішень виходив з факту відсутності у розпорядженні платника податків вилучених первинних документів і непідтвердження внаслідок цього платником податків сум валових витрат обігу та виробництва і сум податкового кредиту з ПДВ.

Відтак, обраний відповідачем у спірних правовідносинах спосіб реалізації владної управлінської функції прямо суперечить закону.

Проте, зміст наданих позивачем до суду документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.7 Закону України "Про ПДВ", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов"язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготоівкових коштів визнаються судом належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, укладених позивачем з визнаеними в акті контрагентами, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва або товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт або придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Окрім того, при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач, ДПІ, взяв до уваги висновки актів перевірки діяльності контрагентів, фактично надав висновкам згаданих актів преюдиціального значення і саме з цього мотиву зробив власне судження про нікчемність правочинів, вчинених позивачем та про нереальність проведених на виконання цих правочинів господарських операцій.

Між тим, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). З положень наведених норм права випливає, що сам лише акт проведеної податковим органом перевірки діяльності платника податків, де викладені певні висновки контролюючого органу, не є достатнім доказом нереальності господарських операцій, позаяк законодавець не надав акту перевірки преюдиціального значення.

Отже, мотиви, покладені податковим органом в основу спірних податкових повідомлень - рішень за даними епізодами, суперечать закону.

Колегія суддів також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм закону України "Про ПДВ"і норм Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

За таких обставин, за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про порушення позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських відносин з контрагентами.

Викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення позиваче п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень вимог податкового законодавства.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Позивач звертається до суду з вимогою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Суд зазначає, що відповідно до теорії права, дійсність (чинність)- це властивість нормативно-правового акту, яка визначається в обов'язковість застосування норм права (загальнообов'язкових правил поведінки, що забезпечуються державою як засіб регулювання суспільних відносин), протягом певного часу, на певній території, щодо певного кола осіб (визначеного або не визначеного). Тобто, визнання недійсним (нечинним) може бути застосовано як спосіб захисту порушеного права лише у разі оскарження нормативно-правового акту, що виокремлено законодавцем в ч. 11 ст. 171 КАС України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії - рішенням, дію якого поширено на конкретну особі, і який є актом одноразового застосування норми права шляхом покладення на вказану особу обов'язку сплатити певні податкові зобов'язання. Таким чином, враховуючи вкладене, колегія суддів приходить до висновку, що адекватним способом поновлення порушеного права особи у разі оскарження податкового повідомлення-рішення є визнання протиправним і скасування вказаного акту.

Аналізуючи зазначені у частині 2 статті 162 КАС способи захисту порушеного права, колегія суддів приходить до висновку, що вони не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог шляхом визнання податкових повідомлень - рішень протиправними та їх скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківшляхбуд" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. по справі № 2а-16139/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Харківшляхбуд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.

Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 29.06.2011 року № 0002892305 та № 0002902305 визнати протиправними і скасувати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Тацій Л.В. Жигилій С.П.