Ухвала суду № 24913120, 07.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 р.Справа № 2а-1535/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-1535/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галлон Груп"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Галлон Груп" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просив суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2011р. №0003742302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-1535/12/2070 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на підстави і мотиви, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, хоча були належним чином сповіщений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить підпис представника в явочному листі.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника позивача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Галлон Груп" зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкові проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Галлон Груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.06.2009 року по 31.03.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 31.08.11 року за №3092/235/36459407 (а.с.7-34).

В наведеному акті перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем. В тому числі, приписів п.п.241.2.1 п.241.2 ст.241, п.п.242.1.4 п.242.1 ст.242, п.249.1, п.249.4 ст.249, п.250.5 ст.250 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Галлон груп» занижено суму екологічного податку за І квартал 2011 року на 477204,02 грн.

За результатом перевірки та на підставі висновків акту №3092/235/36459407 від 31.03.11 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкові прийнято податкове повідомлення - рішення №0003742302 від 14.09.2011 (а.с.46), яким визначено суму податкового зобов'язання з екологічного податку (надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання) всього в розмірі 477205,02 грн., в тому числі: за основним платежем - 477204,02 грн., за штрафними санкціями - 1 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку шляхом подання скарг поступового до Державної податкової адміністрації у Харківській області та до Державної податкової служби України (а.с.48-50, 55-58).

За результатами розгляду зазначених скарг податковими органами були прийняті рішення про відмову в задоволенні скарг позивача та залишенні податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0003742302 від 14.09.2011 року - без змін (а.с.52-54, 60-61).

Із змісту акту слідує що фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення було встановлення під час проведення перевірки фактів здійснення позивачем господарських операцій з оптової реалізації палива юридичним особам у І кварталі 2011 року у кількості 14035,412 тон, в тому числі: бензин А-76 - 112,083 тон, бензин А-80 - 2,146 тон, бензин АИ-92 - 36,001 тон, бензин АИ-95 - 13,764 тон, дизпаливо - 156,868 тон, мазут М-100 - 137154,550 тон. Перелік контрагентів позивача, якими придбано вказане паливо, зазначені в Додатку № 6 до Акту перевірки. Копії договорів з вказаними контрагентами долучені до матеріалів справи (а.с.83-118).

Обсяги реалізації та перелік контрагентів позивача, які здійснили придбання оптом вказаних товарів у 1 кварталі 2011 року, що відображені в акті перевірки, не заперечувалися сторонами у справі.

Згідно податкової декларації з екологічного податку за 1 квартал 2011 року, поданого ТОВ «Галлон Груп» до ДПІ у Київському районі м. Харкова, позивачем не задекларовано податкових зобов'язань з вказаного податку. (а.с. 79-82).

Як вбачається з акту перевірки, розмір податкових зобов'язань з екологічного податку, нарахованих ДПІ у Київському районі м. Харкова, визначений шляхом застосування норм п.п.242.1.4 п. 242.1 ст. 242; п. 244.1 ст. 244; п. 249.4 ст. 249 Податкового кодексу України, виходячи з обсягів та видів палива, реалізованого позивачем, та з застосуванням ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання відповідного виду палива. Вказане нарахування податкових зобов'язань відповідачем вмотивоване тим, що ТОВ «Галлон груп» є податковим агентом щодо екологічного податку при здійсненні всіх операцій по оптовій реалізації палива.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що висновки ДПІ суперечать податковому законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Правовідносини з приводу сплати екологічного податку, починаючи з 01.01.2011 року регламентовані Податковим кодексом України, який відносно порядку адміністрування екологічного податку набрав чинності 01.01.2011 р.

Підпункт 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає, що екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Статтею 240 Податкового кодексу України до кола платників податку віднесені: суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини; утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк. Суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Таким чином, Податковим кодексом України визначено такі обов'язкові умови віднесення особи до платників екологічного податку, як: здійснення особою викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти; розміщення, утворення та тимчасове зберігання відходів, в тому числі радіоактивних; здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Нормами статті 241 Податкового кодексу України в редакції, чинній протягом 1 кварталу 2011 року, було визначено, що податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Відповідно до п. 241.2 статті 241 Податкового кодексу України до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

Пунктом 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України в редакції, чинній протягом 1 кварталу 2011 року, об'єктом та базою оподаткування були визначені обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами (п.п. 242.1.4).

Системний аналіз вказаних положень Розділу VIII Податкового кодексу України свідчить про те, що особа може бути визнана податковим агентом при здійсненні оптової торгівлі паливом виключно за умови встановлення факту реалізації пального покупцю, який здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ним придбаного палива.

Як вбачається з акту перевірки, обставини використання контрагентами позивача придбаного палива під час проведення перевірки не досліджувалися та не встановлювалися. Податковим органом зроблено висновок про невиконання позивачем функцій податкового агента виключно на підставі того, що позивач здійснював оптову торгівлю паливом.

Такий підхід до тлумачення норм ст.ст. 240-242 Податкового кодексу України таким протирічить самому поняттю екологічного податку, яке міститься у підпункті 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та чітко пов'язує обов'язок по його сплаті з фактичним утворенням викидів у атмосферне повітря забруднюючих речовин.

Таким чином, висновок податкового органу зроблений за результатами помилкового аналізу норм розділу VIII Податкового кодексу України та без встановлення всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про покладення на особу обов'язку виконання функцій податкового агенту.

Крім того, зі співставлення змісту норм статей 18 та 241 Податкового кодексу України вбачається різний підхід до визначення особи, яка є податковим агентом.

Так, згідно п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Однак, нормами розділу VIII Податкового кодексу України не передбачено, що податковий агент перераховує екологічний податок до бюджету від імені та за рахунок коштів платника такого податку та здійснює це саме при нарахуванні (виплаті, наданні) йому доходів.

Позивач у 1 кварталі 2011 року не здійснював нарахування (виплату, надання) контрагентам, які придбали у ТОВ «Галлон Груп» паливо, доходів, з яких було б можливим утримати відповідний податок.

При цьому, нормами п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України визначено принципи податкового законодавства України, серед яких у п.п. 4.1.4 передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У Рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Серков проти України» від 07.07.11 р. зазначено наступне. Якщо відповідне національне законодавство не є чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідає вимозі «якості» закону, що має наслідком його суперечливе тлумачення, а також застосування судами підходу, який би був сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення, це є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, з урахуванням норм чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, керуючись принципом верховенства права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі відсутності узгодженості та чіткості національного законодавства - рішення контролюючого органу має бути прийнято виключно на користь платника податків, що не було зроблено відповідачем.

Слід також зазначити, що з 01.10.2011 р. статтю 241 Податкового кодексу України викладено в новій редакції згідно із Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI, якою перелік податкових агентів принципово змінено, а саме, до кола податкових агентів віднесено суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Відповідні зміни внесені і до ст. 242 Податкового кодексу України щодо визначення об'єкту та бази оподаткування.

Вказане свідчить про зміну підходу законодавця до визначення кола осіб, що є податковими агентами по сплаті екологічного податку та часткове врегулювання існуючих протиріч.

Окремо колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.11 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галлон Груп" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання недійсною податкової консультації - задоволено та визнано недійсною податкову консультацію Держаної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова "Щодо надання роз'яснення стосовно екологічного податку" від 18.05.2011 р. за№10348/10/15-343.

За результатами розгляду справи Харківський апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що податкова консультація, надана ДПІ у Київському районі м. Харкова у листі №10348/10/15-343 від 18.05.2011 року не містить будь-яких роз'яснень податкового законодавства, які можливо використати у практичній діяльності, зокрема, у контексті питань, поставлених ТОВ "Галон Груп" щодо порядку визначення кола суб'єктів господарювання, які мають виконувати функції податкових агентів при сплаті екологічного податку у разі оптової торгівлі паливом. У наданій податковій консультації виключно викладені положення ст.ст. 240, 241, 250 ПК України безвідносно до поставлених питань ТОВ "Галон Груп", що неможливо використати у практичній діяльності.

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Між тим, податковим органом - відповідачем, в порушення п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, не було надано позивачу нову податкову консультацію на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.11 року, яка набула законної сили.

Отже, відповідачем не виконано функцію по наданню консультацій з питань практичного використання норм Податкового кодексу України, як це передбачено главою 3 розділу 2 Податкового кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано належного обґрунтування його правової позиції та, відповідно, правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Судом встановлено, що відповідач діяв всупереч принципам податкового законодавства та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-1535/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С. Тацій Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 12.06.2012 р.