Ухвала суду № 24912990, 23.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 р.Справа № 1870/2а-5093/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2011р. по справі № 1870/2а-5093/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» (надалі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в місті Суми, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 року №0001132306/0/38422 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 945 487,51 грн. та від 17.05.2011 року №0001142306/0/38423 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 945 487,51 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2011р. адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 17.05.2011 року № 0001132306/0/38422 про зменшення публічному акціонерному товариству «Сумихімпром» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3 945487,51 грн. та від 17.05.2011 року № 0001142306/0/38423 про зменшення розміру від"ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 945 485 грн. 51 коп.

Стягнуто судові витрати в розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Сумихімпром».

Відповідач, Державна податкова інспекція в місті Суми, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування скарги зазначив, що діюче законодавство ставить у пряму залежність факт включення постачальником товарів (послуг) податкових зобов'язань з відповідним їх декларуванням, з наданням податкової накладної, і відповідно унеможливлює надання податкової накладної покупцю товару чи отримувачу послуг без включення податкових зобов'язань з боку постачальників, крім того, відповідач відмітив, що наявність у позивача виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. В зв'язку з викладеним просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства.

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної інстанції, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Сумихімпром» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року, за результатами якої був складений акт перевірки від 29.04.2011року №2882/23-620/05766356. (т.1, а.с. 8-18).

На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001142306/0/38423 від 17.05.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3945387,51 грн. і нарахування штрафної санкції 01,00 грн. та №0001132306/0/38422 від 17.05.2011року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 3945387,51 грн. (т. 1, а.с. 19, 21).

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПА в Сумській області.

Рішенням ДПА в Сумській області від 08.07.2011 року № 11101/10/15-005-159/223/ск податкове повідомлення - рішення від 17.05.2011 року № 0001142306/0/38423 скасоване в частині застосування штрафу в розмірі 1 грн., інші вимоги ПАТ «Сумихімпром» залишені без задоволення (т. 1, а.с. 23-24).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновок про завищення позивачем розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, податковим органом зроблений на підставі неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, а саме: ЗАТ «Кримський Титан» ( м.Київ) та ТОВ «ОстХем Україна» ( м.Сімферополь).

Підставою для вказаних висновків невиїзної документальної перевірки ПАТ «Сумихімпром» стала відсутність відповідей податкових органів, щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів ПАТ «Сумихімпром», а саме: ЗАТ «Кримський Титан» (СДПІ по роботі ВПП в м. Сімферополі) та ТОВ «ОстХем Україна» (ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) та дані актів перевірок від 29.03.2011 року № 2094/23-620/05766356/77, від 12.04.2011 року № 2443/23-620/05766356.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій позивача з ЗАТ «Кримський Титан» та ТОВ «ОстХем Україна» підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно п. l.7 ст. l Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виходячи зі змісту положень п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування є сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів визначається у додатку 3 до декларації з ПДВ «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» (в розрахунку при визначенні суми бюджетного відшкодування приймають участь показники рядків 24 та 17 податкової декларації з ПДВ звітного та відповідно попереднього податкових періодів та суми податку фактично сплачені грошовими коштами у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.3 п 7.7 ст. 7 вказаного Закону, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, умовою формування податкового кредиту є використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності платника податку.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Перевіркою було встановлено, що згідно договору №1/В від 03.01.2010 р. ПАТ «Сумихімпром» придбавав у ЗАТ «Кримський Титан» Вільногірський гірничо-металургійний комбінат філія, ільменітовий концентрат. Позивачем в рахунок оплати за поставлені товари перераховано на розрахункові рахунки постачальників грошові кошти в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем.

01.10.2008 року між позивачем та ТОВ «ОстХем Україна» укладено договір № 27/2849 на поставку обладнання. Позивачем в рахунок оплати за поставлені товари перераховано на розрахункові рахунки постачальників грошові кошти в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем.

Товариством «Сумихімпром» на перевірку були надані належним чином оформлені податкові накладні, накладні на відпуск продукції, реєстри відвантаження ільменітового концентрату, сертифікати якості товару, накладні на маршрут або групу вагонів, приходні ордери, акти звірок, відомості по взаєморозрахунках та інші. Транспортування здійснювалось за рахунок покупця залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними (накладні на маршрут або групу вагонів), які підтверджують переміщення товару. Вказані документи були досліджені податковою інспекцією при перевірці, копії надані до матеріалів справи.

Отже, надані до матеріалів справи документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ЗАТ «Кримський Титан» і ТОВ «ОстХем Україна» та наявні достатні підстави для відображення вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліках.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність відповідей податкових органів, щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів ПАТ «Сумихімпром», а саме ЗАТ «Кримський Титан» та ТОВ «ОстХем Україна», як на достатню підставу для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, та зазначає наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість» не зумовлює вимогу щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку з бюджету тільки після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами та не встановлює відповідальності платника податків, і позивача зокрема, за будь-які порушення вимог податкового законодавства, якщо такі є, його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), навіть за несплату останніми сум ПДВ до Державного бюджету України. Тому, вищевказані обставини ніяким чином не можуть впливати на право позивача отримати суми бюджетного відшкодування, за умови виконання ним всіх вимог Закону.

Окрім цього, Закон не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу та не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем. Сума ПДВ, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Визначальним фактом, що надає право позивачу на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, окрім фактичної сплати позивачем сум податку за придбані товари (роботи, послуги) у попередньому податковому періоді, є також встановлення факту наявності у позивача належних документів (податкових накладних), що свідчать про правомірність формування ним сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування, а також дійсність зазначених в них відомостей.

Інших умов, відсутність чи наявність яких вплинуло б на право позивача на бюджетне відшкодування, діючих на час здійснення господарських операцій, законодавством не передбачено.

Зокрема, не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань щодо сплати податку та інших вимог податкового законодавства не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість, в разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо такого відшкодування та має належне документальне підтвердження.

Наявність відповідних підтверджуючих документів не заперечувалось відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції, при проведенні перевірок позивача у відповідача не виникало сумнівів щодо дійсності зазначених в документах відомостей.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач мав всі необхідні документи, які свідчили про здійснення господарських операцій, виконання позивачем обов'язку щодо сплати податку на додану вартість, а також правомірність віднесення визначених сум до податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Навіть у випадку невиконання контрагентами своїх зобов'язань, щодо сплати податкових зобов'язань з ПДВ не може впливати на результати діяльності ПАТ «Сумихімпром» і не може бути підставою для застосування до останнього відповідальності.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що неможливість проведення перевірки постачальників товару не впливає на віднесення ПАТ «Сумихімпром» до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та на право отримати відшкодування з цього податку у випадку виникнення його від'ємного значення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві за придбаний товар.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.09.2011р. по справі № 1870/2а-5093/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.