Постанова № 24905861, 12.06.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року справа №2а-10922/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В.,Чумака С.Ю.,

секретар Куліш А.М.,

за участі представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року по справі №2а-10922/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Лізінвест» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення № 0001722301 від 29 серпня 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1456830,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін,, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Лізінвест», зареєстрований у якості юридичної особи та перебуває на обліку платника податків у Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції у Луганській області, є платником податку на додану вартість.

На виконання вимог пунктів 200.7-200.9 статті 200 Податкового кодексу України, позивачем в червні 2011 року була подана відповідачу податкова декларація, розрахунки бюджетного відшкодування та заява про повернення сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок за травень 2011 року (т.1.а.с.21-24). На підставі зазначених документів позивачем було заявлено до відшкодування 1 456 830,00грн.

У період з 01.08.2011р. по 12.08.2011р. посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2011року, за наслідками якої складено акт перевірки № 295/2301/34933894 від 18.08.2011року (далі - акт № 295, т. 1 а.с. 8-21). Згідно висновків акту № 295 зазначено про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по декларації за травень 2011р. на суму 1 456 830,00грн. у зв'язку не підтвердженням сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання.

Відповідно до п.п.54.3.2. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством,у тому числі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За змістом абз. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України в разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки № 295 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001722301 від 29.08.2011 року про зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011р. на суму 1 456 830,00грн. (т.1.а.с.6).

В акті перевірки відповідачем з посиланням на деталізовану інформацію по платникам ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та матеріалів перевірок контрагентів постачальників позивача ТОВ "Трейдінгова Компанія "Укрпромзапчастина", ПАТ "ТД Ирбис", ПАТ "ТД "Галпідшипник", ТОВ "АРТІ", зазначено про відсутність розбіжностей податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів. В обґрунтування висновків акту № 295 та прийнятого податкового повідомлення рішення, відповідач послався на деталізовану інформацію по платникам ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та матеріалів перевірок контрагентів постачальників позивача зокрема: ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія», ТОВ "Укренергохолдінг", ТОВ "Постач альянс 2010", ТОВ "Оберон-вігілля»", ТОВ «Промхімцентр», ПАТ «Луганськгаз», ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз УКРАЇНИ Укртрансгаз», НАК "Нафтогаз України» відповідачем не підтверджені взаємовідносини у зв'язку із розбіжностями даних податкової звітності, відсутності відповідей на запити, відсутністю постачальників за місцезнаходженням.

Відповідно до пп. 75.1.2. ст. 75 ПК України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Згідно зі статтею 83 ПК України до матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок відносяться документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із п.200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суть спору полягає у тому, що висновок про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року на суму 1456830,00 грн. контролюючим органом зроблено лише на підставі того, що за результатами проведених зустрічних перевірок неможливо підтвердити факт надмірної сплати суми ПДВ по ланцюгу постачання до Державного бюджету України.

Суд першої інстанції вірно погодився з доводами позивача в тій частині, що у разі невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте зазначив, що позивачем не були надані оригінали первинних бухгалтерських документів, що під час апеляційного розгляду не знайшло підтвердження та було спростовано пояснення як позивача, так і відповідача. Як вбачається із матеріалів справи, що реальність господарських операцій підтверджено позивачем податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату. Податковому органу були надані податкові декларації, розрахунки бюджетного відшкодування, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування. Відповідно до акту перевірки за результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин ТОВ «Лізінвест» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких в судовому засіданні визнані недійсними. Під час апеляційного розгляду було підтверджено надання оригіналів первинної бухгалтерської документації, що також підтверджується актом-описом первинної бухгалтерської документації за підписами позивача та відповідача.

Як було зазначено вище, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи відповідача щодо неможливості підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань по ланцюгу постачання до виробника продукції (виконавця послуг) або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання є помилковими та суперечать нормам Податкового Кодексу України, яким, наявність права на податковий кредит права на бюджетне відшкодування платника податку не є залежним від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу угод.

Під час апеляційного розгляду інших доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період, в оскаржуваному повідомленні-рішенні не наведено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, статті 198, ст.ст.202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року по справі №2а-10922/11/1270 - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001722301 від 29 серпня 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак