Ухвала суду № 24903772, 05.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р.Справа № 2а-17518/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Харкові апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРП»до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

У грудні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АРП»(далі -ТОВ «АРП») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (нині - Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) (далі -ДПІ), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002442302 від 30.11.2011 року, про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 223 067,13 грн., у тому числі 178 453,70 грн. за основним платежем та 44 613, 43 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на хибність висновків податкового органу щодо порушення ним вимог п. 198.3, 198.6 ст.198, ст.199 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Бізнес консалтинг Плюс»та ТОВ «Промтехноопт», та зазначає, що невиконання контрагентом податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість не може впливати на право позивача на формування податкового кредиту.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року позовні вимоги задоволено, податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002442302 від 30.11.2011 року скасовано. Не погоджуючись з судовим рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ТОВ «АРП».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «АРП»16.11.1999 року зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради, знаходиться на податковому обліку в Індустріальній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з 23.11.1999р. за № 620, є платником податку на додану вартість 11.03.2001 року відповідно до свідоцтва № 29690400.

У період з 08.11.2011 року по 14.11.2011 року фахівцем ДПІ проведено позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес консалтинг плюс»та ТОВ «Промтехноопт»за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складений акт № 3501/23-212/30654978, згідно висновків якого встановлено порушення вимог п.п. 198.3, 198.6, ст. 198, ст. 199 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 178 453,70 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 178 453,70 грн.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що за результатами перевірки контрагентів позивача ТОВ «Бізнес консалтинг Плюс» та ТОВ «Промтехноопт»встановлено, що правочини, що укладались даними суб'єктами господарювання, носять фіктивний характер, оскільки не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання товарно-матеріальних цінностей, тобто не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Самі операції на думку податкового органу мають статус безтоварних, отже не можуть бути враховані при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки 30.11.2011 року ДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позиції податкового органу та неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та зазначає наступне.

У період, що був об'єктом перевірки податкового органу, позивач мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ «Бізнес консалтинг Плюс»та ТОВ «Промтехноопт».

Так, 01.03.2011 року між ТОВ «Бізнес консалтинг плюс»та ТОВ «АРП»був укладений договір № 1/03-11 поставки запасних частин для машин та механізмів, комплектуючих. На виконання умов даного договору товар був отриманий позивачем на складі ТОВ «Бізнес консалтинг плюс», що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Доставка товару відбулась транспортом позивача до його складських приміщень для зберігання вказаного товару, що підтверджується відповідними копіями товарно-транспортних накладних. Оплата за отриманий товар проведена позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Також, у зв'язку зі сплатою за отриманий товар, ТОВ «Бізнес консалтинг плюс»були видані податкові накладні від 30.08.2011 року № 171, від 29.08.2011 року № 152, від 26.08.2011 року № 150, від 23.08.2011 року № 131, від 08.08.2011 року № 53, від 01.08.2011 року № 5, від 30.08.2011 року № 170, які за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Також, 01.12.2010 року між ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «АРП»був укладений Договір № 1/12 поставки запасних частин для машин та механізмів, комплектуючих. На виконання умов даного договору товар був отриманий позивачем на складі ТОВ «Промтехноопт», який останній орендував у ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс»на підставі договору № 01/11 від 01.01.2011 року. Переміщення товару підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Оплата за поставлений товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень. Після сплати вартості товару, ТОВ «Промтехноопт»були видані податкові накладні від 29.08.2011 року № 932, від 31.08.2011 року № 1004, від 01.08.2011 року № 78, від 30.08.2011 року № 960, від 23.08.2011 року № 817, які за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Придбана по вищевказаним договорам продукція у подальшому була реалізована позивачем іншим контрагентам ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Металокомплект», ПП «Партнер 1 М», ФОП ОСОБА_1., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки товару.

Цей факт свідчить про те, що даний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що правочини, укладені позивачем з контрагентами ТОВ «Бізнес консалтинг Плюс»та ТОВ «Промтехноопт»носили реальний характер, підстави вважати їх фіктивними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відсутні.

Згідно з приписами, п.п. 198.3, 198.6. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» вважається дата настання першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, підставами для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, а також напрямок використання придбаних товарів (отриманих послуг).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не заперечується відповідність податкових накладних, на підставі яких позивачем віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного періоду, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, законодавчо встановленим вимогам щодо оформлення, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Відомості про те, що контрагенти позивача були позбавлені статусу платника податку на додану вартість та, як на слідок, не мали права на видачу податкових накладних, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, враховуючи відсутність на момент виникнення спірних правовідносин обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів контрагентів товару та дотримання ними вимог податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу та реальності здійснюваних позивачем господарських операцій.

Колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції про те, що питання визначення підстав та умов формування податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків, в даному випадку позивача, й не може ставати у залежність від розрахунку з бюджетом інших осіб -його контрагентів.

Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість судового рішення, у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року -без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Частиною 4 ст. 196 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання сторін, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198 ч. 1 п. 1, ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

З оригіналом згідно суддя Мельнікова Л.В.