Ухвала суду № 24903742, 30.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р.Справа № 2а-14849/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Харкові апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року позивач Приватне акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»(далі -ПрАТ «ТЦРП») звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -ДПІ) щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача в частині нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року, визнати протиправними дії відповідача щодо визнання договору № 41 від 16.11.2010 року укладеного з ТОВ «Спецтеплосервіс»таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, не спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, таким, що має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року № 0000662330 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість розмірі 8 776,25 грн., в т.ч. за основним платежем +7 021 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 755,25 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про хибність висновків податкового органу щодо порушення ним ст.3, ст.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, оскільки висновок про нікчемність правочинів, укладених з контрагентом TOB «Спецтеплосервіс»є безпідставними, до того ж закон не зобов'язує суб'єкта господарювання нести відповідальність за можливі порушення норм податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, позивач зауважує, що 02.08.2010 року щодо нього порушено провадження у справі про банкрутство, та введено мораторій, протягом дії якого застосування до нього фінансових санкцій є неправомірним. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 15 червня 2011 року № 0000662330 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 776,25 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ПрАТ «ТЦРП»в повному обсязі.

Виходячи з положень ст.. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи відбувається в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПрАТ «ТЦРП»зареєстровано виконавчим комітетом Ради народних депутатів м. Харкова 10.06.2004 року за № 26488128Ю0026443, перебуває на податковому обліку з 01.01.2001 року в Індустріальній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за № 230, є платником податку на додану вартість.

У період з 04.05.2011 року по 18.05.2011 року фахівцем ДПІ проведено документальна невиїзна перевірка позивача в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року, за результатами якої складений акт від 25.05.2011 року № 1055/23-14085922.

Згідно висновків даного акту встановлено порушення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 7 021 грн.

Також, встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог визначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами, здійснених позивачем , як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними, по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Спецтеплосервіс».

Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що позивачем безпідставно включено до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Спецтеплосервіс», оскільки відповідно висновків акту перевірки останнього встановлено недодержання вимог ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів. які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «Спецтехносервіс»з постачальниками; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також, в ході проведення перевірки встановлено відсутність необхідних умов для отримання результатів відповідної господарської, економічної діяльності, транспортних засобів, та зроблено висновок про відсутність фінансово-господарської діяльності.

На підставі висновків акту перевірки 15.06.2011 року ДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач скористався правом апеляційного узгодження, подавши відповідну скаргу, за результатом розгляду якої скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позиції податкового органу та неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та зазначає наступне.

Відповідно до договору від 16 листопада 2010 року № 41, укладеного між ТОВ «Спецтеплосервіс»в якості підрядника та ПРАТ «ТЦРП»в якості замовника, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати пусконалагоджувальні роботи, режимно-налагоджувальні та еколого-теплотехнічні випробування парового котла ДЕ 25/14, що знаходиться за адресою: вул. Роганська, 155, а замовник прийняти та сплатити вартість цих робіт на умовах цього договору.

На виконання умов даного договору сторонами укладено та підписано акт приймання виконаних робіт за листопад 2010 року, а також технічний звіт еколого-теплотехнічного випробування парового котла ДЕ-25/14, який погоджено у територіальному Управлінні державної інспекції по енергозбереженню у Харківській області. Крім того, ТОВ «Спецтеплосервіс»видано податкову накладну від 30.11.2010 року №41 на суму 42 124, 92 грн., у тому числі податок на додану вартість 7 020, 82 грн. Позивач зі свого боку виконав обов'язок щодо оплати вартості цих робіт, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Вищезазначене свідчить про належне та повне виконання сторонами умов вищезазначеного договору.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» вважається дата настання першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, підставами для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, а також напрямок використання придбаних товарів (отриманих послуг).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено недійсність податкового кредиту контрагента позивача ТОВ «Спецтеплосервіс»за період з 01.08.2010 року по 31.11.2010 року у зв'язку з придбанням товарів (послуг) у ПП «ТФ «Агроеліта»на суму 1 834 826,54 грн. Зазначений факт на думку відповідача, свідчить про нікчемність договору, укладеного між ТОВ «Спецтеплосервіс» та позивачем від 16.11.2010 року N 41, оскільки він не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає, що відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття ст. 204 Цивільного кодексу України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Невиконання контрагентом власних зобов'язань щодо сплати податків до бюджету, не може бути підставою для відповідальності інших осіб, зокрема позбавлення права на податковий кредит платника податків - контрагента, який виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року по справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність тверджень податкового органу про порушення позивачем ст.3, ст.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року -без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Частиною 4 ст. 196 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання сторін, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198 ч. 1 п. 1, ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

З оригіналом згідно суддя Мельнікова Л.В.