Постанова № 24903338, 30.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р. Справа № 2а-8703/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання -Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" до Основ'янської міжрайонна державна податкова інспекції м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановила:

У липні 2011 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Машгідропривод»(далі -ТОВ «Машгідропривод») звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, нині - Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекції м. Харкова (далі -ДПІ) від 10.12.2010 року № 0002182310/0 та від 10.12.2010 року № 0002192310/0, посилаючись на хибність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки підприємства від 02.11.2010 року, щодо наявності порушень податкового законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року в задоволені позовних вимог ТОВ «Машгідропривод»відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ТОВ «Машгідропривод», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати судове рішення з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не правомірно відніс до валових витрат суму витрат, сплачених за поставлені контрагентом ТОВ «Арткас»товар-матеріальні цінності, що використані ним в межах господарської діяльності, вважаючи доведеним ДПІ факт порушення останнім вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон N 334/94-ВР). Крім того, суд визнав не законними дії ТОВ «Машгідропривод»щодо віднесення ним до податкового кредиту сум ПДВ і ціні сплаченого товару, вважаючи, що підприємством не дотримано вимоги підпунктів 7.2.3, 7.4.1, пунктів 7.2 та 7.4, статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон N 168/97-ВР) щодо умов формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Машгідропривод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02 жовтня 2010 року N 24803/23-104/34953135 та виявлені порушення позивачем підпунктів 5.1, 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону N 334/94-ВР, в результаті якого занижено податок на прибуток на загальну суму в розмірі 1447265,32 грн., та підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 1157812,26 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що ТОВ «Арткас»не мало можливості здійснювати господарські операції в силу відсутності необхідного обсягу виробничих активів та трудових ресурсів, а гр. ОСОБА_1 обов'язки директора вказаного товариства не виконував і документи фінансово-господарської звітності не підписував що свідчить про відсутність реального здійснення позивачем договірних відносин із вказаним контрагентом, а відтак і про відсутність підстав для віднесення позивачем до податкового кредиту сум, зазначених у податкових накладних, виданих ТОВ «Арткас»та віднесення відповідних сум до валових витрат підприємства.

За результатами перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийнято вищезазначені спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2894530 грн., у тому числі: основний платіж -1447265,32 грн., 1447265,32 грн. -фінансові санкції, та з податку на додану вартість у загальній сумі 1736718,4 грн., у тому числі: основний платіж - 1157812,26 грн., штрафні санкції -578906,14 грн.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону N 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з пункту 5.1 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, у відповідній редакції, установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємому періоді були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. За наказом № 5 від 10.03.2009 року по ТОВ «Арткас»виконуючим обов'язків керівника підприємства є ОСОБА_1

Висновок фахівця № 128 від 30.05.2012 року, наданий представником відповідача суду апеляційної інстанції, зазначене не спростовує.

Суми податку на додану вартість по цим податковим накладним включені ТОВ «Машгідропривод»до податкового кредиту відповідних періодів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Оплата за надані ТМЦ частково здійснена згідно податкових та видаткових накладних. Отримання товару відбувалося із складу вказаного постачальником -м. Мерефі, Залізничний туп., № 32, силами підприємства за допомогою орендованих у ЗАТ «Харківський завод транспортного устаткування»автотранспортних засобів, на підтвердження чого позивачем надані первинні облікові документи.

Висновок суду першої інстанції щодо відсутності у ТОВ «Арткас»складських приміщень взагалі невмотивований. За час слухання справи судами податковий орган не спростував інформацію, що мається в товарно-транспортних накладних, наданих позивачем в обґрунтування тверджень про отримання від постачальника ТМЦ саме із складу, що розташований за вищезазначеною адресою, та їх перевезення до власних місць зберігання.

Лімітно-забірні картки форми М-8, що застосовуються при наявності лімітів відпуску матеріалів для оформлення відпуску матеріалів, систематично споживаних при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби і є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу, свідчать про оприбуткування ТОВ «Гідромашпривод»отриманих ТМЦ та їх подальше використання у власній господарській діяльності.

Лист за підписом ОСОБА_2, що надійшов 01.02.2010 року на адресу Управління ПФУ в Голосіївському районі м. Києва (т. 3, а.с. 39), з інформацією про нездійснення ТОВ «Арткас»у 2009 році господарської діяльності, не нарахуванні та невиплаті заробітної плати не є безумовним свідченням тієї обставини, що господарська діяльність у 2009 році ТОВ «Арткас»не велась. Аналогічної думки, дотримується колегія суддів стосовно інформації ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про відсутність реєстрації на території України громадян з ІПН НОМЕР_1 (за реєстраційними даними це ІПН ОСОБА_2).

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. З матеріалів справи вбачається, що саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з ТОВ «Арткас».

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Арткас»ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відбулось після видання зазначеним підприємством податкових накладних на поставлені ТМЦ.

За даними Головного управління статистики у місті Києві (довідка № 4686 від 30.03.2005 року) діяльністю ТОВ «Арткас»за видами КВЕД є: дослідження ринку та вивчення суспільної димки, консультації з питань комерційної діяльності та управління, інші послуги, надаванні юридичним особам та невключені до інших угрупувань, реклама, інші види оптової торгівлі. В свою чергу, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в якому зазначено основний вид діяльності ТОВ «Арткас»- 92.11.0 Виробництво фільмів, датований 23.03.2011 року.

Висновок № 1826 від 18.03.2011 експертного економічного дослідження щодо підтвердження висновків акту перевірки податкового органу від 02.11.2010 року, колегій суддів приймається в частині підтвердження правильності алгоритму проведених ДПІ розрахунків сум податкових зобов'язань, оскільки до компетенції експерта не входить встановлення факту здійснення постачання ТМЦ від ТОВ «Аткас»до ТОВ «Машгідропривод».

Оскільки податковий орган не спростував належність та достатність для віднесення сум вартості ТМЦ, отриманих від контрагента ТОВ «Арткас», до складу валових витрат, та сум ПДВ в ціні товару -до складу податкового кредиту наданих позивачем документів, що є обов'язком відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято без з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи та обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, недоведені.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нового -про задоволення позовних вимог ТОВ «Машгідропривод».

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Керуючись ст.ст. 55, 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" -задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року -скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" - задовольнити

Скасувати податкові повідомлення рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова № 0002182310/0 від 10.12.2010 року, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1.736.718,4 грн., у тому числі: основний платіж -1.157.812,26 грн., штрафні санкції - 578.906,14 грн., та податкове повідомлення рішення № 0002192310/0 від 10.12.2010 року, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2.894.530 грн., у тому числі: основний платіж -1447265,32 грн., 1.447.265,32 грн. -фінансові санкції.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 червня 2012 року.

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.