Ухвала суду № 24902973, 23.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 р.Справа № 2а-17409/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

при секретарі -Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановила:

У грудня 2011 року, позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" (далі ТОВ "Сахалінське") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі СДПІ) № 0000530843 від 13.12.2011 року про визначення підприємству суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1117147,48 грн., у тому числі 893717,98 грн. за основним платежем; 223429,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сахалінське".

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга СДПІ задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Сахалінське" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради, та взято на податковий облік як платника податків 09.02.2005 року. На момент проведення перевірки був платником податку на додану вартість.

З 07.11.2011 року по 18.11.2011 року фахівцями податкової інспекції проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Сахалінське" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ТД Альянс 3" за березень - квітень 2009 року, за результатами якої складено акт № 2229/43-010/32337278 від 25.11.2011 року.

На підставі висновків вказаного акта, СДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 13 грудня 2011 року № 0000530843 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 1.117.147,48 грн., у тому числі за основним платежем 893717,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 223429,50 грн.

Фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення ТОВ "Сахалінське" п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції ) чим завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "ТД Альянс 3" за березень - квітень 2009 року на суму 893717,98 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ "ТД Альянс 3" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 02/03-1 від 02.03.2009 року, за умовами продавець зобов'язався передати у власність покупця - товар (вторинний реагент РП-2000, оброблений розчин солеутворення) зазначений в узгоджених Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується актами від 30.03.209 року та від 30.04.2009 року на списання матеріалів, технологічним регламентом установки комплексної підготовки газу № 2 Сахалінського НГКР, специфікації № 1 та №2, накладними № 24 від 03.03.2009 року на постачання ТМЦ на суму 3 531 744,82 грн. та № 446 від 01.04.2009 року на постачання ТМЦ на суму 1 830 533,06 грн. Відповідно до наданих видаткових накладних товар було отримано за дорученням № 184 від 03.03.2009 року та дорученням № 201 від 01.04.2009 року начальником дільниці з видобутку газу УПГ № 2 Сахалінського НГКР. Приймання товару здійснювалося у ємкісний парк на площадці технологічних ємностей УПГ № 2 Сахалінського НГКР, що належить позивачеві. Вказані товари співвідносяться з напрямом діяльності ТОВ "Сахалінське" та були використані у власній господарській діяльності позивача.

Стосовно твердження відповідача на необхідність підтвердження фактичного отримання товарів позивачем товарно-транспортними накладними колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно матеріалів справи перевіряючими під час перевірки виявлено помилку у накладних № 24 та № 446, а саме: встановлено, що в наведених накладних зазначена підстава для проведення господарських операцій - договір № 03/02-1 від 02.03.2009 року, хоча вірними реквізитами договору є 02/03-1. Позивачем на виправлення зазначеної помилки надано до відповідача повторно видані накладні №24 та №446 належним чином складені і підписані, що не заперечується відповідачем.

Також, підтверджено, що в накладних № 24 та № 446 міститься підпис ОСОБА_1 прийнятого 04.01.2004 року на посаду начальника дільниці з видобування нафти та газу, який був уповноважений відповідно до довіреності №201 від 01.04.2009 року та № 184 від 03.03.2009 року на отримання товару від ТОВ "Торгівельний дім Альянс 3", довіреності зареєстровані належним чином в Журналі реєстрації довіреностей ТОВ "Сахалінське" за 2009 рік.

Крім того, слід зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про порушення позивачем пп. 7.4.1., пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", посилаючись на Акт перевірки контрагента Позивача - ТОВ "ТД Альянс 3" від 12.03.2011 року № 41/23/36365974, у висновках якого встановлено порушення ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ТД Альянс 3" при придбанні у постачальників та подальшої реалізації (продажу) товарів (послуг), міг керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладеного договору, його позиція про відсутність об'єктів оподаткування по операціях ТОВ "ТД Альянс 3" з ТОВ "Сахалінське" за договором купівлі-продажу № 02/03-1 від 02.03.2009 року не підкріплена належними доказами.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В свою чергу реальність виконання договору купівлі-продажу № 02/03-1 від 02.03.2009 року підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності об'єкту оподаткування по операціях ТОВ "ТД Альянс 3" з ТОВ "Сахалінське" за договором купівлі - продажу № 02/03-1 від 02.03.2009 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" та неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій є необґрунтованими.

Відповідно до пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ "ТД Альянс 3" на час здійснення господарських операцій за договором купівлі-продажу № 02/03-1 від 02.03.2009 року, було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, перебувало на обліку в органі ДПІ, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Зазначені обставини відповідають вимогам пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", де закріплено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 02/03-1 від 02.03.2009 р., ТОВ "ТД Альянс 3" видані Позивачеві податкові накладні № 24 від 03.03.2009 року (а. с. 31) та № 446 від 01.04.2009 року (а. с. 32), які останнім були відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень - квітень 2009 року (а. с. 35-36).

Положеннями п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Розрахунки за договором купівлі-продажу № 02/03-1 від 02.03.2009 року здійснені в повному обсязі. Таким чином, наявні обидві визначені законом події, за настання яких платник набуває право збільшити податковий кредит з ПДВ: і списання коштів з банківського рахунку, і отримання податкової накладної. Крім того, списання коштів з банківського рахунку позивача свідчить про реальні зміни майнового стану платника податків. Зазначений факт прямо передбачений актом перевірки.

З огляду на викладені обставини, та з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, підстав визначених статтями 201 та 202 КАС України для скасування чи зміні судового рішення відсутні, а отже в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові -залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року -без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 28 травня 2012 року.

З оригіналом згідно Мельнікова Л.В.