Ухвала суду № 24901877, 30.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р.Справа № 2а-16044/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012р. по справі № 2а-16044/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СПО» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 16.09.2011 р. № 0000351800, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 1374332 грн. (в т.ч. основний платіж - 1374331 грн., штрафні санкції - 1грн.).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Податкового кодексу України та норми Кодексу адміністративного судочинства України, які регламентують повноту та об'єктивність розгляду справи.

Під час апеляційного розгляду справи судом замінено відповідача з Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України та витягу з Єдиного Державного реєстру України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі направлень від 02.06.2011 р. № 883, 884, 885 та відповідно до наказу № 1202 від 16.06.2011 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB "Компанія СПО" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.. Результати перевірки оформлені актом №01843/18/36372211 від 16.06.2011 р.

В акті зазначено про порушення ТОВ "Компанія СПО" п. 198.4, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме ТОВ "Компанія СПО" було зайво віднесено до складу податкового кредиту суму 1374331 грн. за березень 2011 р. по взаємовідносинам з TOB "АФІНАС-11"(код 37363847) на суму ПДВ 293079 грн., TOB "КОСТАРИКА-10"(код 37365226) на суму ПДВ 831252 грн., TOB "ФУТУР-10"(код 37365231) на суму ПДВ 250000,0 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення - рішення № 0000251800 від 30.06.2011р. Після оскарження в адміністративному порядку було винесено податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 16.09.2011 р. № 0000351800, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 1374332 грн. (в т.ч. основний платіж -1374331 грн., штрафні санкції -1 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував відображений в акті № 01843/18/36372211 від 16.06.2011 р. висновок ДПІ у Московському районі м. Харкова про те, що при укладанні правочинів TOB "Компанія "СПО" з TOB "АФІНАС-11", TOB "КОСТАРИКА-10", TOB "ФУТУР-10"ставило на меті не їх виконання відповідно до передбачених договором умов, а одержання податкової вигоди шляхом заниження належних до сплати ПДВ шляхом віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за операціями, які реально не здійснювались, а були оформлені лише документально.

В основу вищевказаного висновку ДПІ у Московському районі м. Харкова було покладено відомості бази даних "Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість", дані попередніх перевірок TOB "Афінас-11", TOB "Костарика-10", TOB "Футур-10".

Як встановлено матеріалами справи, в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з TOB "Афінас-11", TOB "Костарика-10", TOB "Футур-10".

Так, 21.03.2011 р. між TOB "Компанія "СПО"(покупець) та TOB "Футур-10"(постачальник) укладено договір на поставку запасних частин та матеріалів. Загальна суму договору складає 1500000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 250000,00 грн.).

Сплата за товар здійснювалась з поточного рахунку авансовими платежами, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення. Позивачем від TOB "ФУТУР-10"отримані податкові накладні, що включені до податкового кредиту березня 2011р.: від 22.03.2011р. № 9, від 24.03.2011р. № 12, від 28.03.2011р. № 13, від 29.03.2011р. № 15, від 30.03.2011р. № 17.

Матеріали справи містять видаткову накладну № 34 та акт виконаних робіт за квітень 2011р., згідно яких фактичне отримання товару відбулось 30.04.2011р. Доставка товарно-матеріальних цінностей від TOB "Футур-10"згідно договору поставки від 21.03.2011р., яка відбувалась 30.04.2011р. здійснювався за рахунок покупця орендованим автотранспортом, про що свідчать копії договору оренди транспортного засобу від 01.04.2011р. № 5/11, акту прийму-передачі транспортного засобу від 01.04.2011р..

Згідно договору поставки від 04.03.2011р. з TOB "Афінас-11", постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця ТОВ "Компанія СПО" запасні частини та матеріали. Загальна суму договору складає 900000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 150000,00 грн.).

Доставка товарно-матеріальних цінностей від TOB "Афінас-11"згідно договору поставки від 04.03.2011р. здійснювалась за рахунок постачальника. Доставка ТМЦ супроводжувалась товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи: від 04.03.2011р. № 8.

З TOB "Афінас-11"позивачем було укладено також договір поставки № 25032 від 25.03.2011р. на поставку запасних частин та матеріалів. Загальна суму договору складає 900000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 150000,00 грн.).

Сплата за товар здійснювалась з поточного рахунку. До складу податкового кредиту були віднесені суми згідно отриманих в березні податкових накладних: від 04.03.2011р. № 14, від 31.03.2011р. № 64 . Фактично товар був отриманий 04.03.2011р. згідно видаткової накладної № РН-004-001 та 31.03.2011р., згідно видаткової накладної № РН-021-002.

Доставка товарно-матеріальних цінностей від TOB "Афінас-11"згідно договору поставки № 25032 від 25.03.2011р. здійснювалась за рахунок постачальника. Доставка ТМЦ проводжувалась товарно-транспортними накладними від 31.03.2011р. № 18 . Крім того, в матеріалах справи наявні акти приймання товару від 04.03.2011р. та від 31.03.2011 р..

В січні 2011 року позивачем було укладено договір поставки від 20.01.2011р. з TOB "Костарика-10"на поставку запасних частин та матеріалів. Загальна сума договору складає 6000000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1000000,00 грн.). Сплата за товар здійснювалась з поточного рахунку. До складу податкового кредиту були віднесені суми згідно отриманих в березні податкових накладних: від 25.03.2011 р. № 44, від 28.03.2010 р. № 49, від 29.03.2010 р. № 53. Фактично товар був отриманий 25.03.2011 р. згідно видаткової накладної № КР-00000085, 28.03.2011 р. згідно видаткової накладної №КР-000000086, 29.03.2011 р. згідно видаткової накладної № КР-000000087. Акти приймання товару від 25.03.2011р., 28.03.2011р. та від 29.03.2011р. Доставка товарно-матеріальних цінностей від TOB "Костаріка-10"згідно договору поставки від 20.01.2011р. здійснювалась за рахунок постачальника. Доставка ТМЦ супроводжувалась товарно-транспортними накладними: від 25.03.2011р. № 12; від 28.03.2011р. № 14; від 29.03.2011р. № 15.

Матеріалами справи доведено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами згаданих правочинів, до правового статусу сторін спірних договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являло.

Копії долучених до матеріалів справи податкових накладних, видаткових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів позивача спільного інтересу щодо отримання коштів матеріали справи не містять.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем доведено в судовому засіданні належне виконання сторонами договорів, реальності укладених правочинів.

На момент здійснення господарських операцій постачальники позивача були платниками податку на додану вартість. Статус постачальників позивача не заперечувався відповідачем.

Фактичне виконання господарських операцій підтверджується видатковими накладними, податковими накладними товарно -транспортними накладними тощо. При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінансово - господарською документацією. Податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено. Згідно зазначених податкових накладних, позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів відмічає, що господарські операції ТОВ "Компанія СПО" з TOB "Афінас-11", TOB "Костарика-10", TOB "Футур-10" проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів та розрахунки з постачальниками таких активів, отже податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.

За таких умов, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що вказані в акті № 01843/18/36372211 від 16.06.2011 р. висновки, що при укладанні правочинів TOB "Компанія "СПО" з TOB "Афінас-11", TOB "Костарика-10", TOB "Футур-10"ставило на меті не їх виконання, а одержання податкової вигоди, є недоведеними.

Так, пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. На момент проведення перевірки, у ТОВ "Компанія СПО"були наявні податкові накладні на кожну поставку товару, які відповідали вимогам законодавства та були виписані особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доказана правомірність свого рішення, не обґрунтовано посилання на неможливість встановити реальність та товарність здійснення операцій по поставці ТМЦ контрагентами позивача.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування, з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги податкового органу щодо нікчемності укладених договорів ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012р. по справі № 2а-16044/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 05.06.2012 р.