Ухвала суду № 24894960, 11.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2012 р. м. Київ К-8237/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2008

у справі №13/375А

за позовом ДП «Фабрика Свічок «Галичина»ВАТ «НПК Галичина»

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 22.01.2008 у задоволенні позову ДП «Фабрика Свічок «Галичина»ВАТ «НПК Галичина»відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2008 постанову Господарського суду Львівської області від 22.01.2008 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області №258/23-1 від 18.05.2006 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11041 грн., у т.ч. основного платежу -7361 грн. та штрафних санкцій 3680 грн., №000257/23-1 від 18.05.2006 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 82541 грн., у т.ч. основного платежу 60891 грн. та штрафних санкцій 21650 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2005, за результатами якої складено акт №74/23-1/23954363 від 03.05.2006.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.23, 1.26 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.10 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.1 п.8.1 та пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.22.2 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 60891 грн. та вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 7361 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №258/23-1 від 18.05.2006 яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11041 грн. у т.ч. основного платежу -7361 грн. та штрафних санкцій -3680 грн., та №000257/23-1 від 18.05.2006, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 82541 грн., у т.ч. основний платіж -60891 грн. та штрафні санкції -21650 грн.

Відповідно до пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон № 334/94-ВР) під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Прямою інвестицією є господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Згідно з п. 1 ст. 66 Господарського кодексу під терміном «майно»слід розуміти виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Тобто під терміном «майно»слід розуміти будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину, матеріали, товари та інші матеріальні цінності.

Таким чином, якщо товарно-матеріальні цінності вносяться до статутного фонду підприємства-емітента в обмін на його корпоративні права, таке внесення є прямою інвестицією, сума якої не включається до складу валового доходу цього емітента відповідно до пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР під терміном «валові витрати»слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому відповідно до пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР операції з включення основних фондів і нематеріальних активів до складу статутного фонду платника податку прирівнюються до придбання таких основних фондів і нематеріальних активів із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Відповідно до пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правильно виходив з того, що засновником ДП «Фабрика свічок «Галичина»є ВАТ «НПК-Галичина», яке володіє 100 відсотками статутного фонду підприємства.

Для забезпечення діяльності підприємства ВАТ «НПК-Галичина»було передано йому основні фонди у повне господарське користування згідно акта передачі, які ДП «Фабрика свічок «Галичина»обліковує у власному бухгалтерському обліку по рахунку 10 «Основні фонди», які використовуються у власній господарській діяльності та не є його власністю, чим спростовуються висновки відповідача про їх безоплатну передачу.

Використання переданих основних фондів у господарській діяльності ДП «Фабрика свічок «Галичина», не заперечується відповідачем.

Оскільки понесені позивачем витрати на поліпшення основних фондів, які використовуються в його господарській діяльності, підтверджуються актами виконаних робіт, та відповідають вимогам ст.8 Закону № 334/94-ВР, нарахування амортизаційних відрахувань по об'єктах 1-ої групи з віднесенням відповідних сум на валові витрати підприємства є правомірним.

За підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості проведених ремонтних робіт з поліпшення основних фондів, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів відповідача про порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу податкового кредиту у січні-лютому 2005 року сплаченого в ціні придбаних робіт податку на додану вартість в сумі 7361 грн.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції свідчать про правильне застосування норм матеріального права.

Підстав для скасування судового рішення, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2008 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко