Ухвала суду № 24894849, 06.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2012 р. м. Київ К-946/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будторг»

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року

у справі № А36/472-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будторг»

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі

про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будторг»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі (далі -відповідач) про визнання недійсним в повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2007 року № 0001542301/2 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 26 вересня 2007 року).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Центральної МДПІ у м. Кривому Розі від 08 червня 2007 року № 0001542301/2 в частині визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем 1567,50 грн. та 783,75 грн. за штрафними санкціями. В решті позову відмовлено. Присуджено судові витрати у сумі 1,70 грн. з Державного бюджету України на користь ТОВ «Будторг».

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Будторг», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року і постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В касаційній скарзі Центральної МДПІ у м. Кривому Розі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2007 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційних скарг, дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Центральна МДПІ у м. Кривому Розі провела планову виїзну перевірку ТОВ «Будторг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої було складено акт №64/320/32098199 від 05 лютого 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, пункту 10.1 статті 10, пункту 22.2 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті занижено податок на прибуток за перевіряємий період на 116527,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2005 року на 60137,00 грн., за 2 квартал 2005 року на 275,00 грн., за 3 квартал 2005 року на 38612,00 грн., за 4 квартал 2005 року на 17179,00 грн., за 1 квартал 2006 року на 324,00 грн.

08 червня 2007 року Центральна МДПІ у м. Кривому Розі на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням рішення ДПА у Дніпропетровській області від 24 травня 2007 року № 133/2/10/25-008 «Про результати розгляду повторних скарг» прийняла податкове повідомлення -рішення № 0001542301/2, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Будторг»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 58601,25 грн., у тому числі: 39067,50 грн. -за основним платежем, 19533,75 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зобов'язання сплатити 150000,00 грн. за векселем № 65305664160319 припинилося у зв'язку з ліквідацією ТОВ «ДЛК»та ТОВ Контракт 2003», що також підтверджено наявністю цього векселя у позивача та поверненням банком перерахованої позивачем суми згідно платіжної вимоги-доручення № 29 від 19 квітня 2005 року. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що витрати, пов'язані з оплатою вартості послуг, наданих позивачу суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, на загальну суму 6720,00 грн., пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Будторг»та правомірно включені до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01 січня 2005 року у ТОВ «Будторг» обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «ДЛК»за отримані ремонтні роботи у сумі 812000,00 грн., в рахунок оплати якої позивачем 06 вересня 2004 року було виписано 4 простих векселі на пред'явлення на загальну суму 812000,00 грн., у тому числі вексель № 65305664160319 на суму 200000,00 грн. В 2005 році згідно з актами прийому-передачі вказані 4 векселя були пред'явлені позивачу до сплати ТОВ «Контракт 2003». Як встановлено в акті перевірки, всі векселі знаходяться у позивача.

Станом на 30 вересня 2006 року ТОВ «Будторг»розрахувалось за 3 векселями на загальну суму 612000,00 грн., а по векселю № 65305664160319, виписаному на 200000,00 грн., позивачем було сплачено 50000,00 грн., залишок несплаченої суми за вказаним векселем -150000,00 грн., що підтверджується книгою обліку векселів.

Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій, 18 квітня 2005 року ТОВ «Контракт 2003»пред'явлено ТОВ «Будторг»до сплати вексель №65305664160319 від 06 вересня 2004 року на 200000,00 грн., що підтверджується актом пред'явлення векселя до платежу (т.1 арк. справи 99).

На підставі вказаного акту, 18 квітня 2005 року позивачем по векселю №65305664160319 від 06 вересня 2004 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Контракт 2003»було перераховано 50000,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 182 (т.1 арк. справи 100)

Залишок несплаченої суми -150000,00 грн. був перерахований позивачем ТОВ «Контракт 2003»19 квітня 2005 року згідно платіжного доручення № 183 (т.1 арк. справи 101), проте відповідно до платіжної вимоги-доручення № 29 від 19 квітня 2005 року зазначена сума була повернута позивачу у зв'язку із закриттям рахунка отримувача -ТОВ «Контракт 2003»(т.2 арк. справи 102).

Враховуючи, що ТОВ «ДЛК»було ліквідоване за рішенням власника 20 січня 2005 року та зняте з податкового обліку з 01 квітня 2005 року, державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ «Контракт 2003»проведена 14 липня 2005 року (т.2 арк. справи 52), Центральною МДПІ у м. Кривому Розі було зроблено висновок, що позивач не має можливості подальших розрахунків за отримані від ТОВ «ДЛК»ремонтні роботи у сумі 150000,00 грн., у зв'язку з чим неправомірно не включило до складу валового доходу за 3 квартал 2005 року 150000,00 грн. у відповідності до вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із абзацом 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога -це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині 4 статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до статті 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) вексель -цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Положеннями статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, ратифікованого Верховною Радою України згідно Закону України від 06 липня 1999 року № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі»(дата набуття чинності Україною 06 січня 2000 року) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Статтею 39 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі передбачено, що трасат, здійснюючи платіж за переказним векселем, може вимагати, щоб він був вручений йому держателем разом з розпискою про отримання платежу. Держатель не може відмовитися від прийняття часткового платежу. У разі часткового платежу трасат може вимагати, щоб відмітка про такий платіж була вчинена на векселі і щоб йому була видана про це розписка.

За приписами статті 78 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

При цьому, слід враховувати положення частини 3 статті 545 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Разом з цим, зобов'язання, яке випливає з векселя, можу бути припинене з інших підстав, передбачених главою 50 Цивільного кодексу України, зокрема, у разі ліквідації юридичної особи (боржника, кредитора) (стаття 609 Цивільного Кодексу України).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, а також зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо наявності у позивача векселя №65305664160319 від 06 вересня 2004 року на 200000,00 грн., повернення банком позивачу сплаченої згідно вказаного векселя суми 150000,00 грн., відсутності на зазначеному векселі написів щодо прав інших осіб для пред'явлення векселя до платежу, крім ТОВ «ДЛК»та ТОВ «Контракт 2003», які ліквідовані, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про заниження позивачем у 3 кварталі 2005 року валового доходу на суму 150000,00 грн. та про правомірність висновків податкового органу про донарахування ТОВ «Будторг»податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 37500,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18750,00 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в 2005 році між ТОВ «Будторг»(замовник) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (виконавець) було укладено ряд договорів, перелік та реквізити яких наведено на 24 аркуші акту перевірки (т.1 арк. справи 36), про надання інформаційно-консультаційних послуг, за умовами яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується за обумовлену між сторонами плату надати замовнику консультаційні послуги економіко-правового характеру. Фактичне виконання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 підтверджене актами виконаних робіт, перелік яких наведено на 24 аркуші акту перевірки (т.1 арк. справи 36).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно положень частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зміст спірних договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг полягав у наданні юридичних послуг позивачу, зокрема, щодо оскарження результатів перевірок про донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, суми яких визначені у податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, необхідність отримання вказаних послуг зумовлена об'єктивними причинами, які виникали в процесі господарської діяльності позивача.

Пунктом 1.32 статті 1 України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналіз договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладених позивачем з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, дає підстави вважати, що послуги, які надавав виконавець, використовувалися позивачем в господарській діяльності.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій у відповідності до приписів чинного законодавства обґрунтовано зроблено висновок щодо правомірності віднесення позивачем до валових витрат витрати, пов'язані з оплатою наданих суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 послуг в сумі 6270,00 грн., та, як наслідок, неправомірність висновків податкового органу про донарахування ТОВ «Будторг»податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 1567,50 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 783,75 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційних скарг вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Будторг»та касаційна скарга Центральної МДПІ у м. Кривому Розі підлягають залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2007 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будторг»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева