Ухвала суду № 24894124, 12.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2012 р. м. Київ К-57475/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року

у справі № 2а-1148/08/0570

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року, позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі -позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі -відповідач) задоволено. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002591312/0/36069/10/15-16-23/3 від 24 жовтня 2007 року на суму в розмірі 82 087,50 грн., в тому числі 54 725,00 грн. -основний платіж, 27 362,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002601312/0/36065/10/15-16-23/3 від 24 жовтня 2007 року на суму в розмірі 1 956 552,50 грн., в тому числі 906 040,00 грн. -основний платіж, 1 050 512,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02 вересня 2004 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 672/15-16-23/3-33161769 від 11 жовтня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002601312/0/36065/10/15-16-23/3 від 24 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 956 552,50 грн. (906 040,00 грн. -основний платіж, 1 050 512,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0002591312/0/36069/10/15-16-23/3 від 24 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 168 676,50 грн. (112 451,00 грн. - основний платіж, 56 225,50грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.5, 5.2.10 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.2, 5.3.5, 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.4.4, 5.4.8 пункту 5.4, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.6.1 пункту 8.6, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, пункту 22.2 статті 22 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням Відокремленим підрозділом «Шахта Путилівська» до складу валових витрат сплаченої комісійної винагороди за прострочені кредити відповідно до угод № 15-93/02-8090/05 від 30 вересня 2005 року, № 15-093/02-6923/06 від 30 серпня 2006 року, № 15-93/02-8155/06 від 02 жовтня 2006 року, № 15-93/02-9814/06 від 23 листопада 2006 року; неправомірним віднесенням до складу валових витрат Відокремленим підрозділом «Шахта Жовтневий рудник»вартості газу в розмірі 163 311,00 грн. внаслідок відсутності доказів його використання у виробничому процесі; невіднесенням до складу валових доходів Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Калініна»простроченої кредиторської заборгованості в розмірі 646 213,00 грн., яку передано підприємству відповідно до акту приймання-передачі активів та пасивів станом на 31 травня 2005 року, а також незменшенням зазначеним підприємством валових витрат на суму кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги), яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності; неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості рекламних послуг, наданих Закритим акціонерним товариством «Редакція газети «Донбас».

Крім того, встановлено порушення пунктів 4.1, 4.5 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР), оскільки, Відокремленим підрозділом «Управлінням матеріально-технічного постачання»здійснено поставку товарів (металобрухту) юридичним особам за цінами, нижчими за звичайні, на загальну суму 54 725,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за кредитними угодами № 15-93/02-8090/05 від 30 вересня 2005 року, № 15-093/02-6923/06 від 30 серпня 2006 року, № 15-93/02-8155/06 від 02 жовтня 2006 року, № 15-93/02-9814/06 від 23 листопада 2006 року позивачем здійснено плату за кредит (комісійну винагороду) від суми заборгованості за кредит.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що в даному випадку має місце плата за кредит в розумінні пункту 1.10, підпункту 1.11.1 пункту 11.1 статті 1 Закон № 334/94-ВР, а будь-які підстави для віднесення зазначених сум до штрафу, неустойки чи пені за рішенням сторін відсутні.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судами встановлено, що Відокремленим підрозділом «Шахта Жовтневий рудник»газ використано на підігрів стволу, обігрів приміщень адміністративно-побутового комбінату, баню, мийку шахтарів, що, в свою чергу, підтверджує факт його використання у виробничому процесі.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що за Відокремленим підрозділом «Шахта ім. Калініна»обліковувався податковий борг по платежам за забруднення навколишнього природного середовища до екологічних фондів усіх рівнів за період 1994 -2000 роки.

Вказану заборгованість передано позивачу відповідно до передавального балансу станом на 31 травня 2005 року, складеного між Державним підприємством «Донецька вугільна коксівна компанія»та ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

Разом з тим, як встановлено судами, податкові декларації (розрахунки) щодо підтвердження податкового боргу відсутні як у відповідача так і у позивача. Відсутність боргу підтверджується також зворотним боком облікової картки станом на 31 грудня 2000 року, з якого вбачається, що за позивачем обліковується виключно пеня в розмірі 77 243,00 грн.

Підпунктом 18.1.1 пункту 18.1 статті 18 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею.

Таким чином, є обґрунтованими доводи судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відсутність підтвердження податкового боргу унеможливлює кваліфікувати списані за станом бухгалтерського обліку на невиробничі потреби суми, які безпідставно рахувались у складі кредиторської заборгованості, що, зокрема, унеможливлює віднесення зазначених сум до безповоротної фінансової допомоги.

Також, з огляду на положення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності включення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги). При цьому, жодних підстав для зменшення суми валових витрат у звітному податковому періоді, на який припадає збільшення валових доходів, приписами Закону № 334/94-ВР не передбачено.

Крім того, судами встановлено, що позивачем у першому кварталі 2005 року до складу валових витрат віднесено витрати на рекламу в газеті «Донбас -неділя»щодо вільних робочих місць на підприємстві в розмірі 2 489,63 грн.

Таким чином, оскільки, витрати на рекламу мають інформаційну мету, тобто є витратами, пов'язаними з підготовкою, організацією та веденням виробництва, то позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 2 489,63 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

В свою чергу, пунктом 11.44 статті 11 Закону № 168/97-ВР передбачено, що тимчасово до 01 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування, у зв'язку з чим визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за операціями з реалізації металобрухту за період дії вказаної норми є неправомірним.

При цьому, в акті перевірки № 672/15-16-23/3-33161769 від 11 жовтня 2007 року відсутні посилання на визначення рівня звичайних цін у відповідності до приписів пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, а саме не зазначено чи наведені ціни є по однорідних та ідентичних товарах, не вказано інформації про укладені на момент продажу товару договори у співставних умовах, не наведено обсяги партії проданого товару за марками та видами, строки виконання зобов'язань, умови платежів та інші об'єктивні умови.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко