Постанова № 24893512, 07.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2012 р. м. Київ К-20758/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року

у справі №28/124-11/683-А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Вікторія" (надалі - "Дніпро-Вікторія")

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Оболонському районі м.Києва)

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2004р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 11.08.2003р. №0000672600/1 та від 14.01.2004р. №0000672600/2.

Постановою Господарського суду міста Києва від 10.02.2009р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010р., позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 11.08.2003р. №0000672600/1 та від 14.01.2004р. №0000672600/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Дніпро -Вікторія»19681,00грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Оболонському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000672600/1 від 11.08.2003р., яким згідно з п.п.10.2.1 та 10.2.2 п.10.2 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та відповідно до п.п.17.1.3, п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4447607,00грн., з яких 404328,06грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення №0000672600/2 від 14.01.2004р., яким згідно з п.п.10.2.1 та 10.2.2 п.10.2 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та відповідно до п.п.17.1.3, п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 8086558,00грн., з яких 4043279,00грн. штрафні (фінансові) санкції).

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акта ДПА у м.Києві №85/20/26-20/2/30407788 від 17.07.2003р. "Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Вікторія" за період з 01.01.2003 по 01.04.2003".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, мотивував своє рішення тим, що за результатами проведеної судово - бухгалтерської експертизи у справі №28/12428.10.2004 складено висновок №6524, яким висновки ДПА у м.Києві, викладені в акті №85/20/26-20/30407788 від 17.07.2003 «Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Дніпро -Вікторія»за період з 01.01.2003 по 01.04.2003", у частині визначення заниження об'єкта оподаткування і донарахування податку у розмірі 30% від суми виплачених виграшів за період з 01.01.2003 по 01.04.2003, документально та нормативно не підтверджені.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу, а саме -ігри в букмекерських конторах. Оподаткування доходів грального бізнесу здійснювалось на підставі ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до п.п.10.2.1 платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші види ігор чи розиграшів, які передбачають придбання особою права на участь у таких іграх чи розиграшах до їх проведення, зобов'язаний утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від суми таких виграшів.

Згідно з п.п.10.2.2 незалежно від положень підпункту 10.2.1 цього пункту будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у зв'язку із виграшем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах), зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від суми прибутку такої особи, який визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесеними такою фізичною особою протягом такого робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше суми такого виграшу.

На думку судів, Законом не надається визначення поняття «виграш», що робить неможливим визначити базу оподаткування податком з виграшів, посилаючись лише на п.п.10.2.1 п.10.2 ст.10 зазначеного Закону та робить висновок про те, що оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих ними у вигляді виграшів, коли ставка на результат спортивного змагання та виплата виграшу відбувається не в один день, мають оподатковуватись відповідно до вимог Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян»(далі Декрет).

Однак, порядок оподаткування виграшів, призів, подарунків і т. ін. введено лише Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», який і надав визначення поняття «доходу з джерелом його походження з України», до складу якого входять, зокрема і доходи, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів; благодійної допомоги, подарунків.

Слід відзначити також, що порядок оподаткування виграшів, встановлений Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»не може бути підставою для звільнення від оподаткування згідно п.п.10.2.1 п.10.2 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Більш того, норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки перевіряємий період становить проміжок часу з 01.01.2003р. по 01.04.2003р., а даний закон набрав чинність з 01.01.2004р.

Отже, при виграшу гравцям, позивач зобов'язаний був утримати та перерахувати суму податку, визначену п.п.10.2.1 п.10.2 ст.10 Закону. При цьому, якщо згідно п.п.10.2.2 Закону базою оподаткування є прибуток (різниця між доходами гравця у вигляді виграшів за відповідний робочий день та витратами, понесеними протягом такого робочого дня) і це чітко встановлено у самій нормі закону, то базою оподаткування п.п.10.2.1 є сума виграшу (зменшення такої суми виграшу на суму внесеної ставки законодавцем не передбачено).

Пункт 10.2.1 Закону встановлює обов'язок утримувати 30% від виграшів, які отримали гравці і не розділяє поняття «ставка»та «виграш».

Відповідно до вимог п.9 Порядку №35, оператором-касиром провадиться журнал (книга) обліку виграшів та витрат осіб за встановленою формою, з зазначенням наступних даних: номер за порядком; дата та час видачі прибутку, що підлягає виплаті, номери чеків особи на придбання фішок (жетонів) та їх загальна сума; кількість фішок (жетонів) за кожним номіналом в національній валюті України та їх загальна сума; сума виграшу; сума прибутку, що підлягає оподаткуванню; утримано з прибутку 30 відсотків (грн…); прибуток, що підлягає виплаті; підпис особи; підпис оператора-касира.

Таким чином, в порушення зазначеного пункту товариство не вело облік номерів чеків на здійснені гравцями ставки та в журналі обліку виграшів та виплат відсутні підписи гравців, які одержали виграші.

Згідно з даними звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, поданих до ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва (Відповідач), сума виплат через каси позивача становить 13500976,38грн. Дані виплати в розумінні п.п.10.2.1 п.10.2 ст.10 Закону є виплатою виграшів, тому з них повинні були утримуватися 30 відсотків податку з виграшу осіб у розмірі 4050292,91грн.

За даними позивача сума виплат виграшів за перевіряємий період становила 102498,95грн., нарахований до сплати податок з виграшу фізичних осіб -487,53грн.

Тобто, ТОВ «Дніпро -Вікторія»в порушення п.п.10.2.2 п.10.2 ст.10 Закону не утримало і не перерахувало в бюджет за І квартал 2003р. 404328,00грн. податку на виграші гравців.

Також, суд першої інстанції наголошує на те, що підприємницька діяльність позивача, здійснюється через букмекерські контори, у яких проводяться азартні ігри у вигляді тоталізатора., та що умовою застосування п.п.10.2.1 п.10.2 ст.10 Закону є придбання особою права на участь, безпосередньо, у іграх чи розіграшах.

Поряд з цим, суд надає визначення тоталізатора -це азартна гра, результат якої визначається діями, цілком або частково залежними від випадку, коли гравець робить ставку на результат спортивного змагання й організатор гри зобов'язаний виплатити гравцям, що виграли, суму виграшу, розмір якої залежить від загальної суми внесених ставок.

Отже, в розумінні суду тоталізатор не є грою, що прямо суперечить даному в його ж постанові визначенню, а виграш повинен виплачуватись організатором події на яку робиться ставка (наприклад, організатором хокейного турніру).

ДПІ у Оболонському районі м. Києва вважає, що придбання карточки букмекерської контори є придбанням права на участь у азартній грі -тоталізаторі.

Підтвердженням цього є, також, примітки, що друкуються в картонках букмекерської контори «Фаворит», яка належить ТОВ «Дніпро - Вікторія», а саме: „Даная ставка подтверждает, что игрок ознакомлен и согласен с «Правилами приема ставок», (картонка в матеріалах справи).

Крім всього, при прийомі ставок, оператор що їх приймає, завжди володіє інформацією про початок події на яку робиться ставка і в разі її настання, прийом ставок на неї є нелогічним та малоймовірним. Крім того, позивач сам наголошує на тому, що відповідно до Правил прийому ставок, затверджених загальними зборами акціонерів ТОВ «Дніпро -Вікторія», ставки, які зроблені після початку події у всіх випадках є недійсними.

Щодо посилань судів попередніх інстанції на висновок №6524 проведеної судово - бухгалтерської експертизи у справі №28/12428.10.2004 як одного із основних аргументів задоволення позовних вимог, судова колегія касаційної інстанції зазначає наступне.

Приписами ст.86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, а також відповідно до ч.3 цієї статті оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо. Тобто, оцінюючи висновок експерта, суд повинен керуватися тим, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг перед іншими доказами, які суд зобов'язаний перевіряти в силу вимог встановлених у Кодексі адміністративного судочинства України щодо вчинення судом процесуальних дій під час вирішення справи.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сутність наведених норм зводиться до того, що суд зобов'язаний перевіряти обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, кожний важливий і доречний аргумент особи, яка бере участь у справі повинен бути проаналізований і оцінений судом.

Крім того, що зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва - задовольнити.

Постанову Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року - скасувати.

В задоволені позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Вікторія" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень -відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко