Ухвала суду № 24892981, 29.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2012 р. м. Київ К-2405/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року

у справі №2-а-19929/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тау-система» (надалі -ТОВ «Тау-система»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова (надалі -ДПІ у Ленінському районі м.Харкова)

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

встановив:

У жовтні 2008р. позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними дії відповідача та визнання недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 14.10.2008р. №0002761510/0 та №0001501520/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2009р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009р., позов було задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0002761510/0 від 14.10.2008р. та №0001501520/0 від 14.10.2008р.. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку позивача, про що складений акт перевірки №1786/15-219/31641619 від 03.10.2008р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А саме, під час перевірки податковий орган поставив під сумнів правомірність реальнеості господарських операцій між позивачем та ТОВ «ХОРОВПРОМ», оскільки за даними ДПІ у Святошинському районі м.Києва зазначене підприємство не подає податкову звітність з січня 2008р., а директор Шиляєв М.Г. заперечує свою причетність до реєстрації та господарської діяльності підприємства.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.10.2008р.:

- №0002761510/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні (фінансові) санкції;

- №0001501520/0 яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Отже, підставою для визначення податкових зобов'язань є висновок податкового органу про нікчемність договору №11/02-08 від 11.02.2008р., укладеного між позивачем та ТОВ «ХОРОВПРОМ».

Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами зазначеного договору поставки товару №11/02-08 від 11.02.2008р., визначено, що товар поставляється за Специфікацією. До цього договору його сторонами було складено Специфікацію щодо поставки кабелю, тросу та проводу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем за зазначеним договором здійснено оплату товару, що підтверджується наявними матеріалах справи банківськими виписками. Зазначені суми було віднесено позивачем до своїх валових витрат, а на підставі виданих контрагентом податкових накладних, які відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних, позивач відніс суму сплачену в ціні товару до податкового кредиту відповідного періоду.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, сплативши вартість отриманого товару отриманого від ТОВ «ХОРОВПРОМ», позивач повністю виконав свої зобов'язання по договору №11/02-08 від 11.02.2008р., позивач сформував свої валові витрати і податковий кредит у відповідності до вимог п.п.5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо посилання відповідача, що виконання договору поставки не підтверджено позивачем транспортними накладними, судова колегія касаційної інстанції зазначає, що умовами договору поставки №11/02-08 від 11.02.2008р. (п.3.2), товар, що є предметом за цим договором, постачається покупцю автотранспортом постачальника. Відповідачем не надано будь-яких доказів не виконання ТОВ «ХОРОВПРОМ»умов зазначеного пункту договору поставки.

Позивач на підтвердження наявності у нього складських приміщень для зберігання поставленого товару надав копію договорів оренди нежитлового приміщення, укладених 01.11.2007р. та 01.11.2009р. між ТОВ «Тау-система»та ЗАТ «СМТ-60».

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи відповідача стосовно нікчемності договору поставки №11/02-08 від 11.02.2008р. не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та наявних доказах. Виконання умов договору його сторонами доведено наданими позивачем доказами, а саме договором поставки, специфікацією до цього договору, оплатою поставленого товару, податковими та видатковими накладними, наявністю у позивача складських приміщень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

Суддя Н.Є. Маринчак