Ухвала суду № 24892948, 29.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2012 р. м. Київ К-20676/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 березня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року

у справі №17/64 (2а-13082/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Прокат» (надалі -ТОВ «Євро-Прокат»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Дніпровському районі м. Києва)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У листопаді 2008р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 19.11.2008р. №0001022320/1 та №0001282320/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 березня 2009р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2010р., позов було задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 19.11.2008р. №0001022320/1 та №0001282320/1; судовий збір в розмірі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2008р., про що складений акт перевірки №3375/23-616-32593163 від 15.08.2008р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення п.1.32 ст.1, п.п.5.1, п.5.2.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.09.2008р.:

- №0001022320/0, яким визначено зобов`язання з податку на прибуток в сумі 37465грн. у т.ч. 26810грн. основного платежу та 10655грн. штрафних санкцій;

- №0001282320/0, яким визначено зобов`язання з податку додану вартість 32172грн. у т.ч. 21448грн. - основний платіж, 10724грн. - штрафні санкції.

За наслідком апеляційного узгодження вказаного зобов'язання податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.11.2008р.:

- №0001022320/1, яким зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 37465грн. залишено без змін;

- №0001282320/1, яким змінено зобов`язання з податку додану вартість і визначено його у розмірі 24822грн. у т.ч. 16548грн. - основний платіж, 8274грн. - штрафні санкції.

Так, перевіркою встановлено, що в порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством безпідставного, на думку податкового органу, віднесено до складу валових витрат вартість пального, витраченого на транспортні перевезення без оформлення належним чином первинної документації на загальну суму 107242,00грн. за період IV квартал 2006р.- І квартал 2008р. В акті перевірки зазначено, що списання пального здійснене позивачем згідно подорожніх листів, оформлених без дотримання вимог законодавства; в актах виконаних робіт (послуг) та товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, відсутні основні реквізити: щодо визначення який товар транспортувався; відомості про вантаж, назву, загальну суму товару; загальну вагу перевезеного товару (по аналогії з типовою формою №1-ТН), з якого місця відбулось транспортування; адреса пунктів загрузки і розвантаження; зазначення адреси продавця та покупця; хто є власником товарів, що транспортується; який товар транспортувався (куплений чи проданий); навантажувально-розвантажувальні роботи; довіреність на передачу товару на транспортування.

Під час судового розгляду справи судами встановлено, що на підставі договору поставки нафтопродуктів №3705-ПКЛ від 12.10.2006р. позивач придбавав паливно-мастильні матеріали з використанням пластикових старт-карт на АЗС системи безготівкових розрахунків «МС ОЙЛ КАРД»за 100% передоплатою вартості пального. При цьому, відповідно до п.3.4.,3.5. зазначеного договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим у власність покупцем у момент вибірки товару у відповідній кількості за даними чека терміналу постачальника. Дата отримання товару покупцем та його кількість вказуються у видаткових накладних, що виписуються постачальником. Відповідно до п.3.6. вказаного договору, копія чека платіжного терміналу з вказівкою реквізитів старт-карти покупця є достатнім підтвердженням одержання товару і послуг по даній старт-карті.

Придбання підприємством пального шляхом внесення на старт-карту грошових коштів по безготівковому перерахунку та отримання пального відповідно до видаткових накладних за перевіряємий період та квитанцій податковим органом не заперечувався.

З матеріалів справи вбачається, що у перевірений період позивачем використовувались транспортні засоби (два автомобілі КАМАЗ) для перевезення готової продукції, а також сировини, в межах підприємства з одного відокремленого об'єкта до іншого з метою організації та забезпечення ведення господарської діяльності позивача, що пов'язана з доставкою сировини на об'єкти її переробки, а готової продукції -до складських приміщень і об'єктів збуту. Такі перевезення з одного відокремленого об'єкта позивача до іншого здійснювалось як в межах, так і поза межами місцезнаходження позивача (м.Київ), про що свідчать долучені до матеріалів справи подорожні листи, товарно-транспортні накладні, накладні на внутрішні перевезення, посвідчення на відрядження водієві з відмітками про відбуття у відрядження та прибуття у пункти призначень, вибуття з них та прибуття до місця постійної роботи, а також договори оренди позивачем офісних та складських приміщень, куди здійснювались перевезення.

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Так, з подорожніх листів, які долучені до матеріалів справи, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, вбачається рух пального (кількість виданого і витраченого дизпалива, показники спідометра, найменування вантажу, тоннаж металопрокату, який перевозився, напрямок перевезення та маршрут руху (звідки взяти вантаж і куди доставити), тощо. До подорожніх листів позивачем оформлялись накладні на внутрішні переміщення, в яких зазначалось найменування фірми відправника (позивача), склад відправника та склад одержувача (позивача), найменування товарно-матеріальних цінностей, їх кількість та підписи осіб, які видали ТМЦ і їх одержали. На переміщення товару поза межами м. Києва, позивачем оформлялись товарно-транспортні накладні, в який зазначені відомості про найменування товару, маса брутто тощо. Копії зазначених накладних долучено до матеріалів справи.

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що твердження податкового органу про те, що використання позивачем пального на транспортні перевезення здійснювалось без оформлення належним чином первинної документації, а віднесення сплачених сум в оплату зазначеного пального до валових витрат підприємства неправомірно, не відповідає дійсним обставинам справи.

Згідно з приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0001282320/0, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість із посиланням на неправомірність включення сум ПДВ, сплачених в ціні придбаних паливно-мастильних матеріалів до податкового кредиту, також є неправомірним і підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

Суддя Н.Є. Маринчак