Ухвала суду № 24892795, 05.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2012 року м. Київ К-128/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року

у справі № 2-а-9083/08/2070

за позовом Акціонерного товариства «Колос»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року, позов Акціонерного товариства «Колос»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі -відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003352305/0 від 29 серпня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь АТ «Колос»витрати по сплаті державного мита в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року в повному обсязі та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позову повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку АТ «Колос»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 5106/2305/21184381 від 14 серпня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003352305/0 від 29 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 337 702,10 грн. (242 233,00 грн. -основний платіж, 95 469,10 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку із заниженням балансової вартості запасів на кінець звітного періоду, зокрема, станом на 31 березня 2007 року в розмірі 81 975,00 грн., станом на 30 червня 2007 року в розмірі 176 250,00 грн., станом на 30 вересня 2007 року в розмірі 653 742,00 грн., станом на 31 грудня 2007 року в розмірі 968 932,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та Харківською обласною радою укладено договір купівлі-продажу № 3440-С від 29 листопада 2005 року, на виконання умов якого АТ «Колос»придбано цілісний майновий комплекс за адресою: м. Харків, вул. Кібальчича, 45, загальною площею 5 211,4 кв. м.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, запаси -це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Таким чином, якщо підприємство будує будівлю (споруду) з метою подальшого продажу, то така будівля кваліфікується як товар. У цьому випадку витрати платника податку по придбанню матеріалів відносяться до складу валових витрат, та проводиться розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Крім того, якщо платник податку здійснює будівництво з метою продажу і при цьому залучає до виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядні організації, то вартість виконаних робіт, в тому числі і субпідрядними організаціями відноситься до складу валових витрат такого платника відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для виконання робіт з реконструкції об'єкту незавершеного будівництва, виконання ремонтно-будівельних робіт нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Кибальчича, 45, позивачем укладено договори з підрядниками -Товариством з обмеженою відповідальністю «Енсвіт», Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою «Будком», Приватним підприємством «Інтехбуд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківспецбуд», Приватним підприємством «Арматекс», Товариством з обмеженою відповідальністю «НПК БудСервісЕлектро», Приватним підприємством «Марковський і К», Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ІКА-Р», Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунальник».

Відповідно до актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт АТ «Колос»для виконання будівельно-монтажних робіт передано підрядникам в 2007 році матеріали на загальну суму в розмірі 1 037 864,59 грн.

При цьому, судами на підставі висновку судово-економічної експертизи № 616 від 16 квітня 2009 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса встановлено, що при співставленні наданих на дослідження актів форми № КБ-2в, актів здачі-прийняття робіт (списання матеріалів) та актів передачі матеріалів з відомостями обліку матеріалів та зведеними регістрами бухгалтерського обліку АТ «Колос»по балансовим рахункам 205 та 151 розбіжностей не встановлено.

Крім того, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що довіреність не є документом первинного бухгалтерського обліку, так як не відповідає ознакам первинного бухгалтерського документа, наведеним в статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, Закон № 334/94-ВР не містить вимоги щодо обов'язкової наявності довіреності контрагента платника податку для підтвердження списання товарно-матеріальних цінностей його з балансу.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.