Ухвала суду № 24892755, 29.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2012 р. м. Київ К/9991/4127/12

К/9991/2233/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області та Закритого акціонерного товариства «Карпатський дім»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року

у справі № 2а-9004/10/1370

за позовом Закритого акціонерного товариства «Карпатський дім»

до Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області

про визнання нечинними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Карпатський дім»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області (далі -відповідач) про визнання нечинними та скасування рішень № 0000842308/0 від 30 квітня 2010 року та № 0000852308/0 від 30 квітня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000852308/0 від 30 квітня 2010 року в частині застосування до ЗАТ «Карпатський дім»суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 130 421,48 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000842308/0 від 30 квітня 2010 року в частині застосування до ЗАТ «Карпатський дім»суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 129 607,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Карпатський дім»частину судового збору в розмірі 6,74 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Трускавець Львівської області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року скасовано і прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення № 0000842308/0 від 30 квітня 2010 року в частині застосування до ЗАТ «Карпатський дім»суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 129 607,50 грн. Визнано протиправним і скасовано рішення № 0000852308/0 від 30 квітня 2010 року в частині застосування до ЗАТ «Карпатський дім»суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 63,98 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, відповідач та позивач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Відповідач, в поданій касаційні скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивачем ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року та залишення в силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу ЗАТ «Карпатський дім»просить відмовити в задоволенні касаційної скарги відповідача.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу ДПІ у м. Трускавець Львівської області слід залишити без задоволення, а касаційну скаргу ЗАТ «Карпатський дім»задовольнити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку ЗАТ «Карпатський дім» з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 70/23-0/32037555 від 20 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000842308/0 від 30 квітня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 131 307,50 грн., та № 0000852308/0 від 30 квітня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 144 486,82 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішення № 0000842308/0 від 30 квітня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишено без змін, а рішення № 0000852308/0 від 30 квітня 2010 року скасовано частково та залишено без змін в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 131 068,90 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 2.2, 2.6, 2.11 розділу 2, пункту 3.1 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Положення), пунктів 1, 2, 9 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з неоприбуткуванням в касі готівки на суму в розмірі 25 860,26 грн., проведенням готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, зокрема, ОСОБА_3 на суму в розмірі 200,00 грн., ОСОБА_4 на суму в розмірі 856,20 грн., ОСОБА_5 на суму в розмірі 450,00 грн., перевищенням строків використання виданої під звіт готівки ОСОБА_6 на суму в розмірі 394,84 грн., ОСОБА_7 на суму в розмірі 394,84 грн., ОСОБА_8 на суму в розмірі 255,93 грн., непроведенням розрахункових операцій на суму в розмірі 25 921,50 грн. через реєстратор розрахункових операцій, незберіганням фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій, а також невиконанням щоденного друку фіскальних звітних чеків.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, оскільки, фіскальні звітні чеки видано відповідно 09 липня 2009 року на суму в розмірі 17 513,26 грн. та 13 серпня 2009 року на суму в розмірі 8 347,00 грн., то відповідний запис в книзі обліку розрахункових операцій повинен бути проведений у день одержання готівкових коштів та на суму, відображену у чеках.

Крім того, Львівський апеляційний адміністративний суд підтримав доводи податкового органу про те, що на момент проведення перевірки у авансовому звіті № АО-0000294 від 30 жовтня 2009 року, складеному підзвітною особою ОСОБА_3 на суму в розмірі 200,00 грн., відсутні документи, які б підтверджували факт витрачання готівкових коштів, оскільки, дві скетч-картки «Київстар»номінальною вартістю по 100,00 грн. не можна вважати розрахунковими документами в силу вимог пункту 1.2 розділу 1 Положення.

Також, на думку суду апеляційної інстанції, на момент проведення перевірки були відсутні документи, які б підтверджували факт витрачання готівкових коштів на суму в розмірі 856,20 грн., з огляду на те, що авансовий звіт № АО-0000370 від 11 грудня 2008 року складено ОСОБА_4 на підставі квитанції про надіслання документів спецзв'язком, яка, в свою чергу, не є платіжно-розрахунковим документом відповідно до вимог пункту 1.2 розділу 1 Положення.

Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції неправомірними у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Положення книга обліку розрахункових операцій -це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Згідно з пунктом 2.6 розділу 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

При цьому, відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР фіскальний звітний чек -це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Як вставлено судом першої інстанції, готівку, яка надходила до каси позивача 09 липня 2009 року в розмірі 17 513,26 грн. та 13 серпня 2009 року в розмірі 8 347,00 грн., проведено через реєстратор розрахункових операцій, фіскальні звітні чеки підклеєно в книгу обліку розрахункових операцій, а також в ній здійснено відповідні записи.

Таким чином, оскільки, дії позивача щодо проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги обліку розрахункових операцій та здійснення записів в книзі обліку розрахункових операцій у сукупності дозволяють здійснити облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що певні недоліки в заповненні книги обліку розрахункових операцій та дата внесення відповідних записів до касової книги не є визначальними для дотримання порядку оприбуткування готівки.

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Положення розрахунковий документ -це документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом № 265/95-ВР, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що товарний чек на суму в розмірі 200 грн., доданий до авансового звіту № АО-0000294 від 30 жовтня 2009 року, складеного підзвітною особою ОСОБА_9, а також квитанція № 25/51 від 11 грудня 2008 року та два фіскальні чеки на суму в розмірі 428,10 грн. кожний, додані до авансового звіту № АО-0000370 від 11 грудня 2008 року, складеного підзвітною особою ОСОБА_4 на суму в розмірі 856,20 грн., є розрахунковими документами.

При цьому, є обґрунтованими доводи Львівського окружного адміністративного суду про те, що, оскільки, вантажна квитанція на транспортно-експедиційні послуги не має ознак розрахункового документу, то рішення № 0000852308/0 від 30 квітня 2010 року в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 450,00 грн., з огляду на авансовий звіт № АО-0000127 від 24 липня 2009 року ОСОБА_5, є правомірним.

Пунктом 2.11 розділу 2 Положення передбачено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 1.11 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не повернули надміру отримані готівкові кошти до каси підприємства протягом трьох днів після завершення відрядження, у зв'язку з чим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 197,42 грн. є обґрунтованим.

Крім того, Львівським окружним адміністративним судом з урахуванням приписів підпункту 9.10.2 пункту 9.10 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ОСОБА_8 повинен був повернути грошові кошти до каси підприємства не пізніше дня подання звіту, тобто 27 жовтня 2008 року.

Разом з тим, слід зазначити, що штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення норм регулювання обігу готівки, за своєю правовою сутністю є адміністративно-господарськими санкціями, у зв'язку з чим вони можуть застосовуватись лише в межах строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України (далі -ГК України).

Таким чином, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 63,98 грн. застосовано відповідачем до ЗАТ «Карпатський дім»поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Умовою застосування цієї норми є торгівля продукцією власного виробництва (надання послуг); проведення розрахунків у касі; оформлення прибуткових (видаткових) ордерів; видача відповідних квитанцій.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не заперечував належність товарів (послуг), щодо яких проводились готівкові розрахунки, до продукції власного виробництва позивача.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР під час проведення розрахункових операцій на суму в розмірі 25 921,50 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій є помилковим.

Пунктом 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Судом першої інстанції, зокрема, встановлено, що позивачем не збережено в книзі обліку розрахункових операцій фіскальні звітні чеки № 1 від 08 липня 2009 року, № 2 від 08 липня 2009 року, № 3 від 09 липня 2009 року, а також не виконано щоденного друку фіскальних звітних чеків за 17 липня 2009 року та 03 грудня 2009 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних фінансових (санкцій) в розмірі 1 700,00 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області залишити без задоволення, а касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Карпатський дім» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.