Постанова № 24892136, 14.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2012 року 15:55 № 2а-14493/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М.

та представників сторін:

від позивача: Поляка О.В.,

від відповідача: Горбаня І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними № 0003132308/0 від 15 червня 2006 року, № 0003132308/1 від 01 серпня 2006 року, № 0003132308/2 від 11 жовтня 2006 року, № 0003132308/3 від 19 грудня 2006 року та № 0003142308/0 від 15 червня 2006 року, № 0003142308/1 від 01 серпня 2006 року, № 0003142308/2 від 11 жовтня 2006 року, № 0003142308/3 від 19 грудня 2006 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет»(далі -ТОВ «Укрвтормет») звернулось до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача № 0003132308/0 від 15.05.2006 р., № 0003132308/1 від 01.08.2006 р., № 0003132308/2 від 11.10.2006 р. та № 0003132308/3 від 19.12.2006 р., відповідно до яких позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції. Вказані рішення винесені на підставі акту перевірки № 173/23-8/32046266 від 28.04.2006 р.

Постановою Господарського суду м. Києва від 19 квітня 2007 року позов ТОВ «Укрвтормет»задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 15.06.2006 р. № 0003132308/0, від 01.08.2006 р. № 0003132308/1, від 11.10.2006 р. № 0003132308/2, від 19.12.2006 р. № 0003132308/3 та від 15.06.2006 р. № 0003142308/0, від 01.08.2006 р. № 0003142308/1, від 11.10.2006 р. № 0003142308/2, від 19.12.2006 р. № 0003142308/3.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року постанову Господарського суду м. Києва від 19 квітня 2007 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Печерському м. Києві - без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2011 року постанову Господарського суду м. Києва від 19 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду м. Києва від 20.09.2011 р., підставою для скасування вказаних вище судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд було не з'ясування судами попередніх інстанцій реальності характеру операцій із придбання брухту чорних металів, зокрема, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), а також чи мали контрагенти позивача ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної із заготівлею та переробкою брухту чорних металів. Крім того, судом касаційної інстанції наголошено на необхідності дослідження факту подальшої реалізації ТОВ «Укрвтормет»придбаного у ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс»та ТОВ «Трей Сім»товару.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Відтак, вказані вище висновки суду касаційної інстанції враховуються судом під час вирішення даної справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та зазначив, та в обґрунтування позовних вимог зазначив, що в його діях відсутні ознаки порушення, за яке застосована відповідальність, крім того, спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивача необґрунтовано позбавлено права на податковий кредит, в той час, як відповідні суми податку на додану вартість були сплачені в ціні продукції, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними і відповідачем не заперечується та не спростовується. Факт здійснення господарських операцій відповідачем не заперечується, недоліки в оформленні податкових накладних не виявлені, тому відповідачем протиправно перекладено на позивача відповідальність за податкові зобов'язання інших осіб, з якими він перебував у господарських відносинах.

Відтак, прийняті рішення позивач вважає такими, що суперечать нормам законодавства, чинного на момент прийняття спірного рішення, та просить їх скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що контрагенти позивача в розумінні п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»не мали права виписувати податкові накладні, оскільки у судовому порядку установчі документи та свідоцтва про реєстрацію таких платників ПДВ було визнано недійсними, а отже на час укладання з позивачем договорів та їх виконаня не набуло належного статусу платників податку на додану вартість, що позбавляє позивача підстав для віднесення сум ПДВ до свого податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних такими контрагентами. Крім того, обов'язковою умовою права на бюджетне відшкодування ПДВ є сплата таких сум до державного бюджету.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва у період з 09.03.2006 р. по 19.04.2006 р. було проведено перевірку підприємства позивача, за результатами якої був складений Акт про результати планової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 173/23-8/32046266 від 28.04.2006р. (том І а.с. 16-38).

15 травня 2005 року, на підставі вище вказаного акту перевірки ДПІ Печерського р-ну, було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003132308\0, яким донараховано податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 8 363,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 181,00 грн. (том І, а.с. 10).

У відповідності до п.п. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), ТОВ «Укрвтормет»в адміністративному порядку оскаржувало нараховані суми. За наслідками розгляду скарги рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві, ДПА України вказане рішення залишено без змін. З метою доведення до платника нового граничного строку сплати податкових зобов'язань було винесено податкові повідомлення-рішення від 01.08.2006 р. № 0003132308/1, від 11.10.2006 р. № 0003132308/2, від 19.12.2006 р. № 0003132308/3 (том І, а.с 7-9).

Також, за наслідками проведеної перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003142308/3 від 15.06.2006 р., яким зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування на 443 183,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 221 591,00 грн. (том І 135).

У відповідності до п.п. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ТОВ «Укрвтормет»в адміністративному порядку оскаржувало нараховані суми. За наслідками розгляду скарги рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві, ДПА України вказане рішення залишено без змін. З метою доведення до платника нового граничного строку сплати податкових зобов'язань було винесено податкові повідомлення-рішення від 01.08.2006 р. № 0003142308/1, від 11.10.2006 р. № 0003142308/2, від 19.12.2006 р. № 0003142308/3 (том І, а.с. 136-137).

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено п.п. 7.2.4, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" неправомірно заявлено до відшкодування податок на додану вартість в сумі 457 547,00 грн. в період квітень - грудень 2003 року та січень - лютий 2004 року, оскільки позивачу суми ПДВ в розмірі 8 363,00 грн. за вересень 2003 р. - 147,00 грн., жовтень 2003 р. - 7 622,00 грн., листопад 2003 р. - 594,00 грн. відшкодовані майбутніми платежами фактично у січні, березні, квітні, липні, серпні 2004 р. відповідна сума підлягає донарахуванню та стягненню з позивача.

Не погоджуюсь з вказаними рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними.

Щодо суті виявленого під час перевірки порушення судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрвтормет»було укладено ряд договорів з різними суб'єктами господарювання, зокрема, з ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім».

Враховуючи те, що первинні документи на підтвердження здійснення операцій з вищевказаними контрагентами позивач суду не надав, пославшись на їх знищення та вилучення працівниками СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві у межах кримінальної справи № 05-12910, розгляд даної справи здійснюється судом з урахуванням фактичних даних, викладених в Акті перевірки, які сторонами не оспорюються.

Актом перевірки встановлено наступні господарські операції здійснені позивачем протягом 2003 року.

Між ТОВ «Укрвтормет»та ТОВ «Екселентекс»укладено договір № Е/17 від 12.03.03р. на придбання брухту чорних металів. На виконання договору ТОВ «Екселентекс»виписало податкові накладні загальною сумою 229 554,31 грн., в тому числі ПДВ -38259,06 грн., а саме : № Е518 від 01.04.03р. на загальну суму 12250,10грн., в т. ч. ПДВ-2041,68 грн.; №Е-718 від 11.04.03р. на загальну суму 80557,64 грн., вт. ч. ПДВ- 13 426,27грн.; №Е-793 від 06.05.03р. на загальну суму 18054,14 грн., в т.ч. ПДВ -3009,02 грн.; №Е794 від 06.05.03р. на загальну суму 17455,14 грн., в т.ч. ПДВ - 2909,19 грн.; №Е798 від 07.05.03р. на загальну суму 27608,22 грн., в т.ч. ПДВ- 4601,37 грн.; №Е-815 від 13.05.03р. на загальну суму 5800,04 грн., в т.ч. ПДВ - 966,67 грн.; №895-Е від 29.05.03р. на загальну суму 40278,82 грн., в т.ч. ПДВ - 6713,14 грн.; №911 від 11.06.03р. на загальну суму 18373,15 грн., в т.ч. ПДВ-3062,19 грн.; №3 від 16.01.04р. на загальну суму 6768,16 грн., в т.ч. ПДВ -1128,03 грн.; №7 від 23.01.04р. на загальну суму 2408,90 грн., в т.ч. ПДВ-401,48 грн.

Розрахунки з ТОВ «Екселентекс»позивач здійснював у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок коштів на загальну суму 229 554,31 грн.

При аналізі фінансово-господарської діяльності ТОВ «Екселентекс»встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2004 р. у справі № 2-4921/3 визнано недійсними з моменту реєстрації статут та установчий договір ТОВ «Екселентекс», зареєстрований Голосіївською районною адміністрацією у м. Києва від 02.12.2002 р., свідоцтво платника податку на додану вартість №37050357 від 20.12.02р, з моменту видачі, всі первинні бухгалтерські документи, податкові накладні з реквізитами ТОВ «Екселентекс»з моменту складання.

Згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27.01.2005 р. №610/19-4013 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Екселентекс»№ 37050357 анульовано з 20.12.2002 р.

Також, згідно листа ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 27.03.2006 р. №5721/7/15-502 ТОВ «Екселентекс»не звітує з квітня 2003 року.

У зв'язку з чим перевіркою встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 38259,04 грн.: за квітень 2003р. -15 467,95 грн.; за травень 2003р. - 18 199,39 грн.; за червень 2003р. - 3062,19 грн.; за січень 2004р. - 1529,51 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Рексі»укладено договір № 0018 від 20.06.03р. на придбання брухту чорних металів. На виконання договору ТОВ «Рексі»виписало податкові накладні на загальну суму 268 300,84 грн., в тому числі ПДВ -44 761,81 грн., а саме: №244Р від17.07.03р. на загальну суму 126938,93 грн., в т.ч.ПДВ - 21156,49 грн., №292Р від 08.08.03р.на загальну суму 141361,91 грн., в т.ч. ПДВ-23560,32 грн.

Позивач здійснював розрахунки з ТОВ «Рексі»у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок коштів на загальну суму 229 554,31 грн.

При аналізі фінансово-господарської діяльності ТОВ «Рексі»встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2005 р. визнано недійсними установчі документи ТОВ «Рексі»з 28.05.2003 р., свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи з 28.05.2003 р., свідоцтво № 39038284 про реєстрацію платника податку на додану вартість з 11.06.2003 р.

Згідно акта ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 01.06.2005 р. № 46/05 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Рексі»№ 39038284 анульовано з 11.06.2003 р.

В ході перевірки також проведено порівняльний аналіз податкового кредиту по ПДВ ТОВ «Укрвтормет»з податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими ТОВ «Рексі». Так, за липень 2003р. податкові зобов'язання з ПДВ контрагента склали - 700 грн., за серпень 2003р. звітувало з нульовими показниками.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 44716,80 грн.: за липень 2003р. -21 156,49 грн.; за серпень 2003р. - 23560,32 грн.

Між позивачем та ТОВ «Ентеко ЛТД»було укладено наступні договори:

- № 12/07 від 12.07.03р. на придбання брухту чорних металів кл.ЗА в кількості 4000 тон по ціні згідно виставлених спеифікацій. Специфікації на момент перевірки відсутні.;

- № 11/07 від 11.07.03р. на порізку металоконструкцій в брухт чорних металів, сортування на своєму майданчику та своїми зусиллями.

На виконання договорів ТОВ «Ентеко ЛТД »виписало податкові накладні на загальну суму 794080,80 грн., в тому числі ПДВ -132346, 80 грн., а саме: №14 від 14.07.03р. на загальну суму 128059,54 грн., в т.ч ПДВ - 21343,26 грн.; п/н №30 від 30.07.03р. на загальну суму 190412,77 грн., в т.ч. ПДВ - 31735,46 грн.; №35 від 08.08.03р. на загальну суму 94795,02 грн., в т.ч. ПДВ - 15799,17 грн.; №64 від 18.08.03р. на загальну суму 140264,70 грн., в т.ч. ПДВ - 23377,45 грн.; №85 від 29.08.03р. на загальну суму 48437,68 грн., в т.ч. ПДВ - 8072,95 грн.; №115-Е від 29.09.03р. на загальну суму 63057 грн., в т.ч. ПДВ- 10509,50 грн.; №99-Е від 26.09.03р. на загальну суму 32620 грн., в т.ч. ПДВ - 6524 грн.; №17/11 від 17.11.03р. на загальну суму 40500 грн., в т.ч. ПДВ - 6750 грн.; №167 від 29.12.03р. на загальну суму 49410 грн., в т.ч. ПДВ - 8235 грн.

Позивач розрахунки з ТОВ «Ентеко ЛТД»здійснював у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок коштів на загальну суму 794080,74 грн.

При аналізі фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ентеко ЛТД»встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 31.03.04р. визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію, установчий договір, статут, свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість № 35611146 ТОВ «Ентеко ЛТД»з моменту їх реєстрації та всі первинні бухгалтерські документи, податкові накладні ТОВ «Ентеко ЛТД»з моменту державної реєстрації.

Згідно акту ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 20.07.04р. №19-321/169 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Ентеко ЛТД»№35611146 анульовано з 09.07.03 р.

В ході перевірки проведено порівняльний аналіз податкового кредиту по ПДВ ТОВ «Укрвтормет»з податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими ТОВ «Ентеко ЛТД». Так, ТОВ «Ентеко ЛТД»декларував занижені податкові зобов'язання з ПДВ, або взагалі не декларував у вказаних періодах.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 132 346,80 грн.: за липень 2003р. - 53 078 грн.; за серпень 2003р. - 47249,57 грн.; за вересень 2003р. - 17033,50 грн.; за листопад 2003р. - 6750 грн.; за грудень 2003р. - 8235,01 грн.

Між ТОВ «Укрвтормет»та ТОВ «Експобудтранс»укладено договір №15 від 15.10.03р. на придбання брухту чорних металів. На виконання договорів ТОВ «Експобудтранс»виписало податкові накладні на загальну суму 200 000, 00 грн. в тому числі ПДВ -33 333, 33 грн., а саме: №22/1 від 30.12.03р. на загальну суму 46075,81 грн., в т.ч. ПДВ - 7679,30 грн. №22/2 від 30.12.03р. на загальну суму 153 924,20 грн., в т.ч. ПДВ - 25654,03 грн.

Позивач розрахунки з ТОВ «Експобудтранс»здійснював у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок коштів на загальну суму 200 000,00 грн.

При аналізі фінансово-господарської діяльності ТОВ «Експобудтранс»встановлено, що рішенням Подільського районного суду м.Києва від 30.06.04р. та рішенням Печерського районного суду м.Києва від 25.02.05р. скасовано державну реєстрацію та визнано недійсними установчі документи ТОВ «Експобудтранс»з моменту реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість підприємства з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.

Згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 21.12.04р. №964 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Експобудтранс" №39046458 анульовано з 09.10.03 р.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2003р. на загальну суму 33333,33 грн.

Між позивачем та ТОВ «Трей Сім»укладено договір № 13 від 13.10.03р. на придбання брухту чорних металів. На виконання договорів ТОВ «Експобудтранс»виписало податкові накладні на загальну суму 1178861,52 грн., в тому числі ПДВ-196 476,92 грн., а саме: № 58т від 22.10.03р. на загальну суму 117622, 10 грн., вт.ч. ПДВ- 19603,68 грн.; № 65 від 07.11,03р. на»загальну суму 26269,49 грн., в т.ч. ПДВ - 4378,25 грн.; № 70 від 11.11.03р. на загальну суму 26831,40 грн., вт.ч. ПДВ-4471,90 грн.; № 73 від 12.11.03р. на загальну суму 13940,05 грн., вт.ч. ПДВ - 2323,34грн.; №64 від 14.11.03р. на загальну суму 26920,99 грн., вт.ч. ПДВ - 4486,83 грн.; №66к від 14.11.03р. на загальну суму 27628,21 грн., в т.ч. ПДВ - 4604,70 грн.; №67к від 14.11.03р. на загальну суму 28157,20 грн., вт.ч. ПДВ - 4692,87 грн.; №73 від 21.11.03р. на загальну суму 23522,40 грн., в т.ч. ПДВ - 3920,40 грн.; №75 від 14.11.03р. на загальну суму 28302,02 грн., вт.ч. ПДВ - 4718,17 грн.; №76 від 27.11.03р. на загальну суму 79820,52 грн., в т.ч. ПДВ - 13303,42 грн.; №68к від 27.11.03р. на загальну суму 479279,56 грн., в т.ч. ПДВ - 79879,93 грн.; №83 від 01.12.03р. на загальну суму 27160,82 грн., вт.ч. ПДВ-4526,80 грн.; №86 від 02.12.03р. на загальну суму 29588,88 грн., в т.ч. ПДВ - 4931,48 грн.; №88 від 02.12.03р.на загальну суму №138488,14 грн., в т.ч. ПДВ - 23081,36 грн.; №93 від 05.12.03р. на загальну суму 25935,84 грн., в т.ч. ПДВ - 4322,64 грн.; №95 від 05.12.03р. на загальну суму 28063,68 грн., в т.ч. ПДВ - 4677,28 грн.; №101 від 08.12.03р. на загальну суму 26248,32 грн., вт.ч. ПДВ-4374,72 грн.; п/н №105 від 09.12.03р. на загальну суму 25074,91 грн., вт.ч. ПДВ -4 179,15 грн.

Позивач розрахунки з ТОВ «Трей Сім»здійснював у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок коштів на загальну суму 860 623,58 грн. та векселем № 3226580940 від 19.02.2004 р. вартістю 318 237,94 грн.

При аналізі фінансово-господарської діяльності ТОВ «Трей Сім»встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.05.2004 р. визнано недійсними статут, установчий договір ТОВ «Трей Сім», свідоцтво платника ПДВ № 39046458 з 09.10.2003 р.

Згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 20.08.04р. №46 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Трей Сім» № 39046458 анульовано з 09.10.2003 р.

Також, в ході перевірки проведено порівняльний аналіз податкового кредиту по ПДВ ТОВ «Укрвтормет»з податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими ТОВ «Трей Сім». Перевіркою встановлено, що ТОВ «Трей Сім»в жовтні-грудні 2003 р. не нараховувало зобов'язань з ПДВ.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 196 476,92 грн.: жовтень 2003р. -19 603,68 грн.; листопад 2003р. -126 779,81 грн.; грудень 2003р. -50 093,43 грн.

У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що позивачем в порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включено до податкового кредиту витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності з визнанням недійсним у судовому порядку установчих документів та свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім»на час укладання з позивачем договорів та їх виконання не набуло належного статусу платника податку на додану вартість, виписані від їх імені податкові накладні не відповідають вимогам встановленим законодавством, а тому не дають права позивачу на формування податкового кредиту.

За таких обставин контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне формування позивачем кредиту та неправомірне заявлення сум до бюджетного відшкодування по взаємовідносин з контрагентами, які не є належними платниками податку на додану вартість, що призвело до порушення ТОВ «Укрвтормет»п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.4, п. 7.2, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 «Про податок на додану вартість».

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Між тим, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, підтвердженням фактичного здійснення господарської операції є, окрім іншого, фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З огляду на наведене та зважаючи на висновки, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду м. Києва від 20.09.2011 р. по даній справі, судом було витребувано від позивача документи на підтвердження реальності операцій з ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім», зокрема:

- докази транспортування (перевезення) товару (товарно-транспортні накладні);

- докази складського обліку та оприбуткування товару отриманого за господарськими операціями з ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім»;

- докази подальшого відчудження товарів.

На вимогу суду, в зв'язку з чим розгляд по справі неодноразово відкладався, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами, представником позивача суду не надана. Зокрема, суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальниками до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Представником позивача надано пояснення, що відшукати зазначені документи не виявляється можливим у зв'язку із знищенням, однак акту про знищення документів, складання якого передбачено Правилами роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затвердженими Наказом Державного комітету архівів України від 16.03.2001 № 16 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 8 травня 2001 р. за N 407/5598, позивач суду не надав.

Згідно п. 1.2. вказаних Правил вони є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами незалежно від форм власності.

Доводи представника позивача про вилучення документів під час обшуку, проведеного слідчим Оболонського РУ ГУ МВС України 08.02.2008 року, суд також розцінює критично, оскільки в серед переліку вилучених документів, наведених в протоколі обшуку від 08.02.2008 року, відсутнє посилання на вилучення товарно-транспортних накладних (том ІІ, а.с. 243-245).

Згідно відповідей на запити суду (від 10.01.2012 року № 52/14033, від 28.02.2012 року № 52/1554) Оболонським районним управлінням ГУМВС України в м. Києві повідомлено про відсутність у матеріалах кримінальної справи № 05-12910 первинних документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укрвтормет»(том ІІІ а.с. 16,17).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи ненадання позивачем доказів перевезення товарів суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995р. №488/346 і введені в дію з 01.01.1996р.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р., основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п.11.7 Правил перший екземпляр товарно - транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Також, згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність»транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна; накладна СМГС (накладна УМВС); коносаменту накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість; інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

В той же час, саме по тих операціях, де контрагенти (постачальники) позивача не задекларували податкові зобов'язання по податку на додану вартість та при аналізі фінансово-господарської діяльності яких встановлено факт визнання недійсними установчих документів та свідоцтв платників ПДВ, позивачем не надані для перевірки первинні документи, які підтверджують транспортування товару (товарно-транспортних накладних, або інших документів перевізника).

Крім того, на вимогу суду, представником позивача не надана суду документація на підтвердження фактичного переміщення, складського обліку та оприбуткування товарів отриманих за взаємовідносинами між позивачем та його контрагентами (прибуткові накладні, квитанції складського обліку, тощо).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно -транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Крім того, частинами першою, другою статті 4 Закону України від 5 травня 1999 року № 619-XIV «Про металобрухт»установлено, що операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

З метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи та з урахуванням зауважень Вищого адміністративного суду України, судом було скеровано запит до Міністерства Економічного розвитку і торгівлі України щодо наявності у контрагентів позивача ліцензій на здійснення діяльності, пов'язаної із заготівлею та переробкою брухту чорних металів.

Листом № 4121-09/692-05 від 11.01.2012р. Департаментом зовнішньоекономічної діяльності Міністерства Економічного розвитку і торгівлі України було повідомлено суду, що ліцензії на здійснення заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту чорних і кольорових металів суб'єктам господарської діяльності ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім»не видавалися (том ІІІ а.с. 14).

Посилання позивача на відсутність потреби отримання ліцензії контрагентами, які здійснювали лише продаж металобрухту, не приймається судом до уваги, оскільки згідно визначення термінів, наведених у Законі України «Про металобрухт»діяльність по заготівлі металобрухту, яка підлягає ліцензуванню, включає в себе також діяльність по збиранню, зберіганню та реалізації металобрухту юридичними або фізичними особами - суб'єктами господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом.

Приймаючи до уваги, що позивач придбавав металобрухт у осіб, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, установчі документи та свідоцтва про реєстрацію як платників ПДВ яких скасовано судовими рішеннями з моменту їх державної реєстрації, а також те, що позивач та його постачальники працювали в одному сегменті ринку, для роботи в якому необхідною умовою є ліцензія, наявність якої у перелічених осіб не було встановлено, суд у сукупності з іншими вищезазначеними обставинами вважає, що позивачем не доведено реальне виконання договорів поставки металобрухту, у зв'язку з чим позивач не мав права нараховувати податковий кредит за вказаними операціями.

За встановлення судом факту безтоварності операцій ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім»надані позивачем докази подальшого відчудження товару не можуть бути прийняті як такі, що підтверджують реальність операцій, оскільки з наданих документів неможливо встановити, що позивачем здійснювався продаж саме тієї продукції, яка придбавалась у вказаних контрагентів.

За таких обставин, наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та вподальшому заявлення до бюджетного відшкодування сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом не встановлено факт реального здійснення господарських операцій.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу позивачем до суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Патратій О.В.

Повний тест постанови складено та підписано: 20 травня 2012 року.