Постанова № 24892042, 24.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 травня 2012 року № 2а-5216/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 4 560,90 гривень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 4 560,90 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату -погашення податкового боргу, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року відкрито скорочене провадження у справі, враховуючи пред'явлення позивачем вимоги, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі була направлена на адресу відповідача поштою та отримана ним 10.05.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У строк, встановлений ч. 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не подав до канцелярії суду заперечення проти позову або заяву про визнання позову та доказів на спростування доводів позовної заяви.

Враховуючи вищенаведене, справа розглядається в порядку скороченого провадження на основі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд:

ВСТАНОВИВ:

Відповідач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована як фізична-особа підприємець 06 березня 2002 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2.

Станом на день розгляду справи у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість по земельному податку у розмірі 4 560,90 грн., яка виникла у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Вказана податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001331703 від 14 квітня 2011 року, прийнятого ДПІ у Оболонському районі м. Києва, яким відповідачу на підставі п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 4 560,90 грн.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання відповідача виникли після 01 січня 2011 року, коли набрав чинності Податковий кодекс України (далі -ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, судом при вирішенні справи застосовуються норми даного Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктами оподаткування з плати за землю являються земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у приватній власності ОСОБА_1 перебуває 13/100 частин нежилого приміщення загальною площею 301,2 кв. м. за адресою АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2001 року (а.с. 12-13).

Згідно п. 286.6. ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Пунктом 286.5. ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України 14 квітня 2011 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001331703, яким відповідачу було розраховано суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 4 560,90 грн. (а.с. 11).

Зазначене податкове повідомлення-рішення надсилалось відповідачу за його податковою адресою, однак було повернуто поштовим відділенням 16.05.2011 року у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового конверту.

Згідно абзацу 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

В силу наведених положень ПК України податкове повідомлення-рішення № 0001331703 від 14 квітня 2011 року вважається врученим відповідачу 16.05.2011 року.

Згідно з пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення № 0001331703 від 14.04.2011 року в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав, відтак визначене податковим органом податкове зобов'язання, відповідно до пп. 56.17.5, п. 56.18 ст. 56 ПК України, вважається узгодженим.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідач доказів сплати податкових зобов'язань, визначених вказаним податковим повідомленням-рішенням, суду не надав.

Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Враховуючи те, що грошові зобов'язання, які фактично узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, вони відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України визнаються податковим боргом.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Виходячи з положень п. 58.3 ст. 58 ПК України податкова вимога надсилається органом податкової служби в порядку визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

На виконання вказаних положень ПК України, 05 вересня 2011 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва було направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф»№ 231 на суму податкового боргу у розмірі 4 560,90 грн., яка була повернута поштовим відділенням 24.11.2011 року за закінченням терміну зберігання, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового конверту.

З огляду на зазначене та на приписи абз. 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України, податкова вимога вважається врученою відповідачу 24.11.2011 року.

Доказів оскарження податкової вимоги в порядку, передбаченому п. 56.1 ст. 56 ПК України, відповідач суду не надав.

Станом на момент розгляду справи загальний розмір податкової заборгованості відповідача з плати за земельні ділянки становить 4 560,90 гривень.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Органи державної податкової служби згідно п. 20.1.8 ст. 20 ПК України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 4 560,90 гривень, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з картки особового рахунку платника податків-відповідача; суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Роз'яснити відповідачу, що відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України дана постанова підлягає негайному виконанню.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 04053, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 4 560,90 грн. (чотири тисячі п'ятсот шістдесят гривень дев'яносто копійок), які підлягають сплаті на р/р 33219813700006, код платежу 13050300; одержувач УДКС України у Оболонському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код за ЄДРПОУ 38002491; банк одержувача ГУ ДКС України у м. Києві, МФО 820019.

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 183-2, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій