Постанова № 24892016, 15.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2012 року 12:28 № 2а-3181/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Патратій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача -Проника О.Ю.,

від відповідача: Бондар Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-2 від 01 лютого 2012 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі -позивач) з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області (далі -відповідач, УПФУ у Ставищенському районі Київської області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-2 від 01 лютого 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що винесена відповідачем вимога про сплату єдиного боргу № Ю-2 від 01 лютого 2012 року суперечить статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та вимогам ухвали Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2011 року про порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Як зазначав позивач, оскаржувана вимога стосується зобов'язань позивача зі сплати штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасну сплати внесків, нарахованих до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Оскільки штрафні санкції не могли бути застосовані у період дії мораторію, відповідно, вимога про їх сплату є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні 15 травня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску за листопад 2011 року на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»було прийнято рішення № 43 від 31.01.2012 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції та пеню.

Оскільки штрафні санкція та пеня, нараховані за несвоєчасну сплату внесків, строк сплати яких настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів позивача, то в даному випадку Управління Пенсійного фонду не являється конкурсним кредитором, а отже дія мораторію на нього не розповсюджується. У зв'язку з тим, що штрафні санкції не було сплачено позивачем добровільно, УПФУ у Ставищенському районі Київської області було винесено вимогу про сплату боргу № Ю-2 від 01.02.2012 року, яку відповідач вважає правомірною.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд:

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ідентифікаційний код 33096517, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, зареєстроване як юридична особа 20.08.2004 року.

Позивач має відокремлені підрозділи, в тому числі філію «Ставищенське районне дорожнє управління», місцезнаходження: Київська область, Ставищенський район, м. Ставище, пров. 1-й Радянський, 10, яка перебуває на обліку в УПФУ в Ставищенському районі Київської області (а.с. 56).

Як вбачається з матеріалів справи, УПФУ в Ставищенському районі Київської області було направлено філії позивача «Ставищенське районне дорожнє управління»ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»вимогу № Ю-2 від 01 лютого 2012 року про сплату заборгованості зі штрафних санкцій та пені у розмірі 3 633,05 грн. (а.с. 4).

Не погоджуюсь з вказаною вимогою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлені, зокрема, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі -Закон №2464-VI).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.5 ст.9 даного Закону, сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Згідно п.10 ст.9 даного Закону, днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, -календарний рік.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, -календарний рік.

З наведеної вище норми вбачається, що платник внеску повинен виконати зобов'язання із сплати єдиного внеску не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим (звітним), тобто протягом (в період) 20 днів наступного місяця, який, відповідно, розпочинається з 1 числа місяця.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 4 ст. 25 Закону №2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Пунктом 15 ст. 25 Закону №2464-VI передбачено, що суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2012 року відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»УПФУ в Ставищенському районі Київської області було направлено філії «Ставищенське районне дорожнє управління»ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»вимогу про сплату боргу № Ю-2.

До вказаної вимоги увійшла заборгованість позивача зі сплати штрафних санкцій та пені у загальному розмірі 3 633,05 грн., застосованих згідно рішення відповідача № 43 від 31 січня 2012 року за несвоєчасну сплату філією ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»єдиного внеску за листопад 2011 року.

Посилання позивача на неправомірність винесеної вимоги з огляду на положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»спростовується наступним.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 р. у справі №44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(пункт 1 ухвали); зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію) (абзац другий пункту 5 ухвали); зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абзац третій пункту 5 ухвали).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до абз. 6 ст.1 Закону № 2343-XII, грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, що ж стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію, але зупиняє виконання тих грошових зобов'язань, що виникли до моменту введення мораторію.

При цьому, як вбачається з визначення терміну «мораторій», його режим поширюється на ті зобов'язання, термін виконання яких (за визначенням ч. 2 ст.251 ЦК України, термін певний момент у часі) настав (розпочався строк виконання) до дня введення мораторію, тобто якщо початок строку виконання зобов'язань припадає на дату, яка передує введенню мораторію.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.

Згідно частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що строк виконання зобов'язань по сплаті єдиного внеску за листопад 2011 року виник у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію - 09.09.2011 р., встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»обмеження на виконання цих зобов'язань і нарахування штрафних санкцій за їх невиконання (неналежне виконання) не поширюються.

Даний висновок кореспондується зі змістом частини 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правильно застосовано положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Посилання позивача на неправомірне нарахування штрафних санкцій та пені згідно рішення № 43 від 31 січня 2012 року суд вважає безпідставним.

Так, згідно поданого позивачем звіту за листопад 2011 року, загальна суму єдиного внеску, що підлягає сплаті за вказаний період, становить 33 743,32 грн. (а.с. 38-39).

Самостійно нарахована сума єдиного внеску згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VІ підлягала сплаті не пізніше 20 грудня 2011 року, в той час як з наданих позивачем платіжних доручень № 290 від 29 грудня 2011 року, № 291 від 29 грудня 2011 року, № 294 від 29 грудня 2011 року вбачається, що такі внески були сплачені лише 29 грудня 2011 року (а.с. 67-68), тобто з пропуском встановленого строку.

Крім того суд зауважує, що питання правомірності застосування штрафних санкцій та нарахування пені згідно рішення відповідача № 43 від 31 січня 2012 року в силу ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України не є предметом доказування у межах даної справи зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є правомірність вимоги про сплату боргу № Ю-2 від 01 лютого 2012 року.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість винесення вимоги про сплату боргу, а саме: наявність у позивача заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафних санкцій або пені на момент винесення вимоги.

Враховуючи те, що станом на 01.02.2012 року за позивачем обліковувалась заборгованість по сплаті штрафних санкцій та пені, доказів сплати якої на момент винесення оскаржуваної вимоги позивач суду не надав, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено вимогу про сплату вказаної суми заборгованості.

Виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправності вимоги УПФУ у Ставищенському районі Київської області) № Ю-2 від 01 лютого 2012 року.

З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 21 травня 2012 року.

О.В. Патратій