Постанова № 24891676, 14.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 червня 2012 р. № 2-а- 6191/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Василинич О.А.,

представника відповідача - Константинова Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Автрамат" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московськоиу районі м. Харкова Харківської області №0000402220 від 14 травня 2012 року форми "В1" про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26907 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13453,50 грн. - у частині зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 25735 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12867,50 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що згідно інформації, отриманої від податкового органу за місцем обліку контрагента ПАТ "Автрамат" ТОВ "Оттімо" отримано інформацію про неможливість проведення зустрічної перевірки, від податкового органу за місцем обліку ТОВ "Метал-ресурс" відповіді не отримано. Згідно АІС Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів за чисельність працюючих осіб вказаних контрагентів є недостатньою для вчинення господарських операцій з ПАТ "Автрамат", а по ТОВ "Оттімо" направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Автрамат" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 00236027, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів).

В період з 15.03.2012 по 18.04.2012 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Автрамат" (ідентифікаційний код - 00236026) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 13.01.2012 р. №606/2220/00236027 від 25.04.2012 року.

14.05.2012 р. з посиланням на даний акт відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення Форми "В1" №0000402220 про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 26907 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13453,50 грн.

Як встановлено судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті від 25.04.2012 р. №606/2220/00236027 судження суб'єкта владних повноважень про порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме на сторінці 42 Акту перевірки зазначено, що форма та порядок заповнення податкових накладних на загальну суму 154409,7 грн., у т.ч. ПДВ 25734,98 грн., що отримані від постачальників ТОВ "Метал-ресурс", ТОВ "Оттімо" суперечать Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення".

Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 25.04.2012р. № 606/2220/00236027, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

За матеріалами справи 15.02.2010 р. між позивачем, Публічним акціонерним товариством "Автрамат" (в якості - Покупця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-ресурс" (в якості - Постачальника) було укладено договір поставки №10100076, предметом якого є постачання нікелю, чорних та кольорових металів.

Також 13.07.2011, 17.10.2011, 19.08.2011, 16.09.2011, 09.08.2011, 30.09.2011, 21.09.2011, 28.09.2011, 01.06.2011, 29.08.2011 між позивачем, Публічним акціонерним товариством "Автрамат" в особі філії ЗМЗ (в якості Замовника) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оттімо" (в якості виконавця) було укладено ряд договорів підряду, предметом яких є виготовлення з матеріалу замовника та постачання продукції.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, спірні договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача фактів вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані ТОВ "Метал-ресурс" видаткова накладна та рахунок-фактура від 04.10.2011 та податкова накладна від 04.10.2011.

Також, на підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем надані до суду складені між ЗМЗ-філією ПАТ "Автрамат" та ТОВ "Оттімо" акти виконаних робіт від 21.10.2011, від 05.10.2011, від 05.10.2011, від 05.10.2011, від 05.10.2011, від 05.10.2011, від 05.10.2011, від 05.10.2011, від 20.10.2011, від 05.10.2011, від 17.10.2011, від 20.10.2011, від 21.10.2011, приймальний акт від 31.10.2011 та виписані ТОВ "Оттімо" податкові накладні від 31.10.2011, від 05.10.2011, від 20.10.2011, від 05.10.2011, від 21.10.2011, від 28.10.2011, від 20.10.2011, від 21.10.2011, від 21.10.2011, від 05.10.2011, від 05.10.2011, від 05.10.2011.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та долучені до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, а саме: на ТОВ "Метал-ресурс" платіжне доручення №2493 від 06.10.2011, на ТОВ "Оттімо" платіжне доручення №2105 від 02.11.2011, №1967 від 21.10.2011, №2015 від 26.10.2011, №1892 від 07.10.2011, №1903 від 10.10.2011, №1968 від 21.10.2011, №2045 від 28.10.2011, №2000 від 25.10.2011, №1998 від 25.10.2011, №1999 від 25.10.2011, №2271 від 22.11.2011, №1997 від 25.10.2011, №1969 від 21.10.2011, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов"язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що фактичний рух активів підтверджено позивачем доданими до матеріалів судової справи копіями товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару від ТОВ "Метал-ресурс" за 04 жовтня 2011 року, а також копіями подорожніх листів транспортування матеріалів від ЗМЗ-філії ПАТ "Автрамат" на ТОВ "Оттімо" та від ТОВ "Оттімо" на ЗМЗ-філію ПАТ "Автрамат".

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ДП товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, отже зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

З наявних у справі документів вбачається, що придбані за спірними правочинами товари (отримані роботи, послуги) були використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом безпосереднього використання у виробництві продукції, що підтверджується копіями вимог-накладних на списання матеріалів у виробництво, а також наданими позивачем копіями лімітно-заборних карток підтверджується ведення складського обліку та рух продукції, отриманої від ТОВ "Оттімо".

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нікчемність правочинів/про нереальність господарських операцій є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні податків, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів/на нереальність господарських операцій без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобов'язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Автрамат" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000402220 від 14 травня 2012 року форми "В1" про зменшення сум бюджетного відшкодування у розмірі 26907 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13453,50 грн. - в частині зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 25735 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12867,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Автрамат" судові витрати в розмірі 386.03 грн. (триста вісімдесят шість гривень 03 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 19.06.2012 року.

Суддя Кухар М.Д.