Постанова № 24890406, 07.06.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року Справа № 2а/0370/1074/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Лисюк І.Ю.,

за участю представника позивача Ємчика Р.І.,

представників відповідачів Вознюка А.М., Вербич М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Євродім» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Євродім» (далі - ТзОВ НВЦ «Євродім», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУДКСУ у Волинській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2012 року № 0000122302 та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 216172 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією (далі - Луцька ОДПІ) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ НВЦ «Євродім» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зв'язку з поданням ТзОВ НВЦ «Євродім» заперечення до акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за квітень, липень 2011 року, про що складено акт № 10090/23-3/30220130 від 23.12.2011 року. Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого ТзОВ НВЦ «Євродім» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ (рядок 23 Декларації) у квітні 2011 року на 113806 грн. 00 коп. та у липні 2011 року на 102366 грн. 00 коп. На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0002592302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 216172 грн. 00 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 108086 грн. 00 коп. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку, рішенням ДПА у Волинській області від 16.01.2012 року № 215/10/25-006 таке податкове повідомлення-рішення було частково скасовано в сумі 56902 грн. 00 коп. зайво застосованої штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині - залишено без змін. В подальшому Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 року № 0000122302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 216172 грн. 00 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 51184 грн. 00 коп., та яке було оскаржене в адміністративному порядку до ДПС України та рішенням останньої від 02.04.2012 року № 5778/6/10-2115 залишено без змін.

ТзОВ НВЦ «Євродім» не погоджується з висновками перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з таких підстав.

З акту перевірки слідує, що виявлене порушення виникло внаслідок того, що у ТзОВ НВЦ «Євродім» включено до розрахунку оплати постачальникам платіжні доручення по попередній оплаті, первинні бухгалтерські документи, що підтверджували б придбання товарів, послуг відсутні. Проте, під час перевірки платником податку були надані належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких ТзОВ НВЦ «Євродім» правомірно віднесло до податкового кредиту суми ПДВ, фактично сплачені контрагентом в ціні отриманих товарів (послуг). Позивач фактично сплатив суму ПДВ у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), що підтверджується відповідними платіжними документами, в зв'язку з цим заявило відповідні суми ПДВ до відшкодування. Крім того, рішення ДПС України від 02.04.2012 року № 5778/6/10-2115 не було надіслано позивачу протягом строків, визначених статтею 56 ПК України, тому повторну скаргу платника податків слід вважати задоволеною.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24.01.2011 року № 0000122302, стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ НВЦ «Євродім» бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 216172 грн. 00 коп.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 25.04.2012 року № 208/10/10-007 (т. 1, а. с. 223-224) представник відповідача адміністративний позов не визнав та надав пояснення такого змісту.

Як свідчать матеріали перевірки (акт від 23.12.2011 року № 10090/23-2/30220130), ТзОВ НВЦ «Євродім» у податкових деклараціях з ПДВ за квітень і липень 2011 року завищило заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника в банку на 216172 грн. 00 коп. Проведеною перевіркою даних, відображених у розрахунках сум бюджетного відшкодування за квітень та липень 2011 року встановлено, що до відшкодування з бюджету товариством включено відповідно 113806 грн. 00 коп. і 102366 грн. 00 коп. попередньої оплати за товари та послуги, на які під час перевірки не надано первинних документів щодо підтвердження факту їх придбання (накладних, актів виконаних робіт чи наданих послуг та ін.). Перевіркою, з посиланням на абзац «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України, зроблено висновок про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2011 року на 113806 грн. 00 коп. та за липень 2011 року на 102366 грн. 00 коп. Представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В поданих до суду письмових поясненнях від 23.04.2012 року № 15-08/196-2603 (т. 1, а. с. 23-24) відповідач ГУДКСУ у Волинській області повідомив, що висновків Луцької ОДПІ на повернення бюджетного відшкодування на користь позивача по деклараціях за квітень, липень 2011 року в сумі 216172 грн. 00 коп. не надходило.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у ньому, просить його задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових заперечення проти позову та поясненнях, просять у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ НВЦ «Євродім» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 753461 (т. 1, а. с. 26), знаходиться на обліку в органах державної податкової служби, про що Луцькою ОДПІ видана довідка про взяття на облік платника податків від 09.08.2011 року № 1026 (т. 1, а. с. 27), позивач з 18.10.2006 року зареєстрований платником ПДВ згідно з виданим Луцькою ОДПІ свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100093338 від 28.01.2008 року (а. с. 28).

Луцькою ОДПІ (правонаступником якої є Луцька ОДПІ Волинської області ДПС) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ НВЦ «Євродім» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень, липень 2011 року, про що складено акт від 06.12.2011 року № 9678/23-3/30220130 (т. 1, а. с. 239-242). Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого ТзОВ НВЦ «Євродім» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2011 року на 113806 грн. 00 коп. та у липні 2011 року на 102366 грн. 00 коп.

В подальшому Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ НВЦ «Євродім» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зв'язку з поданням ТзОВ НВЦ «Євродім» заперечення до акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за квітень, липень 2011 року, про що складено акт № 10090/23-3/30220130 від 23.12.2011 року. Проведеною перевіркою даних, відображених у розрахунках сум бюджетного відшкодування за квітень та липень 2011 року встановлено, що до відшкодування з бюджету товариством включено відповідно 113806 грн. 00 коп. і 102366 грн. 00 коп. попередньої оплати за товари та послуги, на які під час перевірки не надано первинних документів щодо підтвердження факту їх придбання (накладних, актів виконаних робіт чи наданих послуг та ін.). Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого ТзОВ НВЦ «Євродім» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ (рядок 23 Декларації) у квітні 2011 року на 113806 грн. 00 коп. та у липні 2011 року на 102366 грн. 00 коп.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0002592302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 216172 грн. 00 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 108086 грн. 00 коп.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку, рішенням ДПА у Волинській області від 16.01.2012 року № 215/10/25-006 таке податкове повідомлення-рішення було частково скасовано в сумі 56902 грн. 00 коп. зайво застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині - залишено без змін (т. 1, а. с. 88-91). В подальшому Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 року № 0000122302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 216172 грн. 00 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 51184 грн. 00 коп. (т. 1, а. с. 6), та яке було оскаржене в адміністративному порядку до ДПС України та рішенням останньої від 02.04.2012 року № 5778/6/10-2115 залишено без змін (т. 1, а. с. 13).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, Луцька ОДПІ Волинської області ДПС не довела правомірності податкового повідомлення-рішення від 24.01.2012 року № 0000122302, з огляду на таке.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктами 200.1, 200.3 - 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, позивач довів правомірність нарахування податкового кредиту у зв'язку із придбанням товарів/послуг на підставі належним чином оформлених податкових накладних (т. 1, а. с. 138-160), надавши при цьому платіжні доручення як докази проведення оплати за товари, послуги (т. 1, а. с. 183-209), а також інші первинні документи, які підтверджують господарські операції, як-от: договори підряду та угоди на виконання робіт (т. 1, а. с. 92-137), довідки про вартість виконаних робіт (т. 1, а. с. 161-176), акти приймання-здачі робіт, рахунки-фактури, накладні (т. 1, а. с. 177-182). Крім того, позивачем правомірно було заявлено до відшкодування на рахунок платника у банку у деклараціях за квітень та липень 2011 року відповідно 113806 грн. 00 коп. і 102366 грн. 00 коп., відповідачем не доведено порушення позивачем абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2011 року на 113806 грн. 00 коп. та у липні 2011 року на 102366 грн. 00 коп.

Згідно із пунктами 200.7 - 200.13 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Таким чином, відповідно до вищевикладених приписів ПК України Луцька ОДПІ повинна була подати відповідний висновок до органу Державного казначейства України із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган Державного казначейства України повинен був перерахувати кошти з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу. Проте, такий обов'язок, передбачений ПК України, не був виконаний Луцькою ОДПІ, чим були порушені права позивача.

Відтак, виходячи з наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, адміністративний позов з наведених вище підстав підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2012 року № 0000122302, стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 216172 грн. 00 коп.

Разом з тим, суд не бере до уваги доводи позивача про порушення ДПС України вимог пункту 56.9 статті 56 ПК України при розгляді повторної скарги платника податку, з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 56.9, 56.13 статті 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Судом встановлено, що рішенням ДПС України від 22.02.2012 року № 3132/6/10-2115 вирішено продовжити строк розгляду повторної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення до 01.04.2012 року (т. 1, а. с. 12), а рішенням ДПС України від 02.04.2012 року № 5778/6/10-2115 повторна скарга позивача залишена без задоволення (т. 1, а. с. 13). Проте, враховуючи, що 01.04.2012 року припало на вихідний день (неділя), тому згідно з вимогами пункту 56.13 статті 56 ПК України ДПС України правомірно прийняла рішення за результатами розгляду повторної скарги 02.04.2012 року, тобто, в перший робочий день, що настав за вихідним.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4292 грн. 00 коп., сплачений платіжним дорученням № 290 від 11.04.2012 року (т. 1, а. с. 2).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24 січня 2012 року № 0000122302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Євродім» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 216172 гривні 00 копійок (двісті шістнадцять тисяч сто сімдесят дві гривні нуль копійок).

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Євродім» судовий збір в розмірі 4292 гривні 00 копійок (чотири тисячі двісті дев'яносто дві гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 12 червня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх